Дін Гудерхем Ачесон (англ. Dean Gooderham Acheson; 11 квітня 1893, (Мідлтаун), (Коннектикут) — 12 жовтня 1971, , Меріленд) — американський політик, (державний секретар США) в адміністрації президента (Трумена).
Дін Гудерхем Ачесон англ. Dean Gooderham Acheson | |||
| |||
---|---|---|---|
21 січня 1949 — 20 січня 1953 | |||
Президент: | (Гаррі Трумен) | ||
Попередник: | (Джордж Маршалл) | ||
Спадкоємець: | (Джон Фостер Даллес) | ||
Ім'я при народженні: | англ. Dean Gooderham Acheson | ||
Народження: | 11 квітня 1893 (Мідлтаун), (Коннектикут) | ||
Смерть: | 12 жовтня 1970 (77 років) , Меріленд | ||
Причина смерті: | інсульт | ||
Поховання: | d | ||
Країна: | США | ||
Релігія: | (Єпископальна церква) | ||
Освіта: | (Єльський коледж) і (Гарвардська школа права) | ||
Партія: | Демократи | ||
Батько: | d | ||
Мати: | d[1] | ||
Шлюб: | Еліс Стенлі | ||
Діти: | син Девід С. Ачесон, дочка Мері Ачесон Бандісина | ||
Нагороди: | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Народився в Міддлтауні, штат Коннектикут. Його батько Едвард Ачесон, священик англіканської церкви народився в Англії, потім переїхав до Канади, а пізніше в США, де зайняв пост єпископа (Єпископальної церкви) в (Коннектикуті).
Ачесон навчався в школі Гротон, а потім в (Єльському університеті) (1912—1915), де вступив в суспільство Сувій і Ключ. Потім він навчався на юридичному факультеті Гарвардського університету (1915—1918).
У 1919—1921 роках працював секретарем судді (Верховного суду США) Луїса Брандейса. Належачи до демократичної партії Ачесон 12 років працював у нью-йоркській юридичній фірмі Covington & Burling, де працював з міжнародними юридичними питаннями (з 1934 року співвласник фірми).
У 1933 році Рузвельт призначив Ачесона заступником міністра фінансів. У листопаді 1933 року, будучи в опозиції до проведеної урядом Рузвельта політики інфляції долара, Ачесон повернувся до юридичної практики. У цей час він був «міністром закордонних справ та юстиції нафтового короля Сполучених Штатів» — Джона Д. Рокфеллер-молодшого.
У 1940 році Рузвельт призначив Ачесона на посаду в державному департаменті, де він визначав економічну політику. В лютому 1941 року помічник державного секретаря. Ачесон спланував американсько-англо-голландське нафтове ембарго проти Японії, що позбавила Японію 95 % поставок нафти і змусило її розпочати війну. Потім Ачесон займався поставками по (ленд-лізу). Був делегатом від держдепартаменту США на (Бреттон-Вудської конференції), що поклала початок таким організаціям, як (Міжнародний банк реконструкції та розвитку) та Міжнародний валютний фонд.
У 1945 році новий президент (Гаррі Трумен) призначив Ачесона заступником держсекретаря; він залишався на цій посаді при трьох держсекретарів — Стеттиніус, Бірнса і Маршаллі. Ачесон зіграв важливу роль у складанні плану економічної допомоги Європі, згодом став відомим як (План Маршалла).
У 1949 році Ачесон був призначений (державним секретарем). Він був одним з творців НАТО. Після перемоги комуністів у (громадянській війні в Китаї) Ачесон став мішенню організованої критики. Сенатор (Джозеф Маккарті) і його прихильники стверджували, що очолюваний Ачесон держдепартамент сповнений комуністів і шпигунів.
У 1952 році Ачесон покинув державну службу і повернувся до юридичної практики, але продовжував залишатися впливовою фігурою у Вашингтоні. Згодом він був неофіційним радником (Кеннеді) і Джонсона. Під час кубинської кризи президент Кеннеді відправив Ачесона у Францію до (Де Голля), щоб повідомити йому про підготовку до блокади Куби і домогтися підтримки з його боку. Ачесон примирився з (Річардом Ніксоном), що критикували його в роки маккартизму, і також був його неофіційним радником, коли Ніксон став президентом. У 1964 році Ачесон був нагороджений (Президентською медаллю Свободи).
Економічна дипломатія
Довічний демократ, Ачесон працював у юридичній фірмі у Вашингтоні Covington & Burling, часто мав справу з міжнародно-правовими питаннями, (Франклін Делано Рузвельт) призначив його заступником міністра фінансів Сполучених Штатів в 1933 році. Коли держсекретар Вільям Вудінг захворів, Ачесона призначили виконуючим обов'язки секретаря. Через свою незгоду з планом Рузвельта який передбачав підвищення ставки долара, контроль ціни на золото, він був змушений піти у відставку в листопаді 1933 року і відновив свою адвокатську практику. У 1939—1940 він очолював комітет з вивчення роботи адміністративного бюро федерального уряду.
Друга світова війна
Повернувшись як помічник державного секретаря у 1941 році Ачесон реалізував велику частину економічної політики Сполучених Штатів. Ачесон реалізовував політику ленд-лізу, яка допомогла зберегти американсько / британсько / голландське нафтове ембарго, яке забрало 95 відсотків японських поставок нафти і ескалацію кризи з Японією в 1941 році. У 1944 році Ачесон взяв участь у Бреттон-Вудській конференції як голова делегації від Державного департаменту. На цій конференції було розроблено післявоєнну міжнародну економічну структуру. Конференція була засновницею Міжнародного валютного фонду, Світового банку та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, остання з яких буде розвиватися в рамках Світової організації торгівлі.
Біла Книга Оборони
Влітку 1949 року державний департамент, очолюваний Ачесоном, підготував дослідження останніх китайсько-американських відносин. Документ офіційно називається «Сполучені Штати Відносини з Китаєм» з особливим посиланням на період 1944—1949, який пізніше став називатись просто «Китайська Біла книга», в якій намагалися звільнитися від будь-якого невірного тлумачення китайської та американської дипломатії у відношенні один одного. Опубліковані під час піку правління Мао Цзедуна, 1054 сторінковому документі стверджується, що американська інтервенція в Китаї була приречена на провал. Хоча Ачесон і (Трумен) сподівалися, що дослідження розвіє чутки і припущення, з'явилася стаття яка допомогла переконати багатьох критиків, що адміністрації дійсно не змогли зупинити поширення комунізму в Китаї.
Повернення до особистого життя
Він пішов у відставку як держсекретар 20 січня 1953, і служив у Єльській Опікунській раді разом з сенатором Робертом А. Тафтом, одним з його різких критиків. Він був обраний членом (Американської академії мистецтв і наук) у 1955 році. У 1964 році він отримав президентську медаль Свободи. У 1970 році він отримав Пулітцерівську премію з історії за свої мемуари під час його перебування на посаді в державному департаменті: «Мої роки в Державному департаменті». Видавнича організація «Сучасна бібліотека» присудила 47 місце в 100 науково-популярних книг 20-го століття. У 1971 році Дін Ачесон помер від обширного інсульту на своїй фермі в Санді-Спрінг, штат Меріленд, у віці 78 років. Він пережив сина, Девід С. Ачесон, і дочку, Мері Ачесон Банді, дружину Вільям П. Банді.
Література
- Т. А. Грищенко. Ачесон // (Українська дипломатична енциклопедія): У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
Посилання
- Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — с. [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Work on Acheson's Role in Designing the Foreign Policy Stance of the Democratic Party after the 1952 election. [ 6 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Annotated bibliography for Dean Acheson from the Alsos Digital Library for Nuclear Issues [ 6 квітня 2011 у Wayback Machine.]
Примітки
- Geni.com — 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет