Біосферний заповідник Монгол-Дагуур — природний заповідник в аймаці Дорнод у східній Монголії, на терені якого зберіглась одна з найбільших ділянок недоторканого степу у світі. Займає 8 429 072 га і був визнаний ЮНЕСКО біосферним заповідником в 2005 році. Разом із Угтамським природним заповідником та Даурським заповідником у Росії є об'єктом Світової спадщини під назвою «Пейзажі Даурії».
| 49°50′ пн. ш. 115°04′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 115.067° сх. д.Координати: 49°50′ пн. ш. 115°04′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 115.067° сх. д. | |
| Країна | Монголія |
|---|---|
| Біосферний заповідник Монгол-Дагуур (Монголія) | |
Історія ред.
Монгол-Дагуур було оголошено ЮНЕСКО біосферним заповідником у 2005 році. Біосферний заповідник має на меті зберегти навколишнє середовище, дозволяючи місцевим громадам бути залученими до сталого розвитку. . Основна територія біосферного заповідника суворо охороняється, буферна зона використовується для досліджень та подібних заходів, а перехідна зона дозволяє місцевим громадам здійснювати економічну діяльність, що не шкодить навколишньому середовищу.
Опис ред.
Монгол-Дагуур має загальну площу 8 429 072 га і розташований між 46°06' до 46°52'N і 116°11' до 118°27'E. Його висота становить від 700 до 1100 м над рівнем моря. Складається з основної території площею близько 570 374 га, оточеної буферною зоною в 1 072 220 га і перехідної зони в 6 786 477 га. Терен має у своєму складі помірний степ, скелясті виходи, піщані дюни та болота.
Заповідник має поділ на дві зони. Більша північна територія лежить поруч із заповідною територією в Росії — Даурським заповідником. Він розташований на південь від озера Барун-Торей і має у своєму складі трав'янисті степи та водно-болотні угіддя. Менша південна територія має у своєму складі сточище річки Ульц і пов'язаних з ним водно-болотних угідь. У цій місцевості мешкає рідкісний білоголовий журавель (Grus vipio) та інші види журавлів. . Основна зона визначена як Особливо охоронювана територія для збереження стада монгольської газелі (Procapra gutturosa). Перехідні райони використовуються для туризму, а також для випасу худоби, вибракування диких тварин у разі потреби, утримання лісів та збору лікарських рослин для домашнього використання скотарським населенням близько 11 800 жителів.
Примітки ред.
- ↑ . Biosphere Reserve Information: Mongolia. UNESCO. 10 грудня 2007. Архів оригіналу за 4 вересня 2015. Процитовано 18 листопада 2015.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- . Ecological Sciences for Sustainable Development. UNESCO. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 18 листопада 2015.
- . UNESCO. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 18 листопада 2015.
- Blunden, Jane (2014). Mongolia. Bradt Travel Guides. с. 148. ISBN 978-1-84162-416-7.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біосферний заповідник Монгол-Дагуур