Каспер Боровський (псевдоніми: «Цудзоновський», «О. Хвалібуг», пол. Kasper Borowski; 6 січня 1802 — 15 січня 1885) — польський римсько-католицький єпископ з титулом «луцько-житомирський», згодом (Плоцький). Професор Духовної Академії у Вільнюсі й Петербурзі, (патролог).
Каспер Боровський Kasper Borowski | ||
| ||
---|---|---|
з 1883-1885 рр. | ||
(Конфесія): | (Римо-Католицька церква) | |
(Альма-матер): | Полоцька вища школа піярів, Гловна семінарія у Вільно | |
Науковий ступінь: | (доктор теології) та канонічного права | |
Діяльність: | католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ | |
Народження: | 6 січня 1802 Поліновщизна | |
Смерть: | 15 січня 1885 (83 роки) (Плоцьк), (Плоцька губернія), (Варшавське генерал-губернаторство), Російська імперія | |
Єп. (хіротонія): | 1848 р.; 1831 р. | |
(Престол): | (Плоцька) | |
Посада: | ||
(Єпископства): | (єпископ-ординарій Луцько-Житомирський), (апостольський адміністратор) | |
Каспер Боровський у Вікісховищі |
Життєпис
Походить з родини Боровських, яка мала прізвисько Цудзоновських і в XVII столітті прибула із Добжинської землі до Віленського воєводства. Народився 6 січня в 1802 році в . Навчався у (домініканських), (єзуїтських) і (місіонерських) школах, студії відбув у 1823—1827 роках у Полоцькій вищій школі (піярів), в якій добре вивчив грецьку і латинську мови. У (1827) році вступив до Головної Семінарії у Вільні. Ієрейські свячення прийняв у 1831 році й працював вікарієм у Жежиці, потім настоятелем у (Йосефсталі), німецькій колонії біля Одеси. У 1835 році почав викладати Святе Письмо в . Здобув докторанта з теології канонічного права. У 1839 році прийняв кафедру права та історії Церкви, на якій працював надалі після прийняття Академії до Петербурга.
За справу свого семінарійного колеги, о. єпископа , став у 1848 році луцько-житомирським єпископом. Керівництво дієцезією прийняв 27 лютого 1849 року. Будучи пастиром (Луцько-Житомирської дієцезії), розвинув особливо енергійно пастирську і адміністративну діяльності. Ревний пастир збільшив духовну семінарію в Житомирі, старався про відновлення і будівництво костелів, часто наносив візити парафіям у своїй дієцезії. Видав ряд пастирських послань, у яких дбав про розвиток духовного життя своїх вірних: «Пастирське послання… при прийнятті керівництва своєю дієцезією 1849 року» (Санкт-Петербург 1849), ["Пастирське послання про великодню сповідь"] (Житомир 1850), ["Пастирське послання про обов'язки, життя, гідність людини і її відношення до Бога"] (Вільно 1854), «Пастирське послання… [Про таїнство покаяння]» (в: T. 28: 1855, с. 527—542), «Пастирське послання… [Пасторальна інструкція про сповідь]» (в: «Релігійно-Моральний Щоденник» T. 28: 1855, с. 626—635), «[Пастирське послання про фальшиві науки, що перекручують правдиву віру]» (Житомир 1864). Під псевдонімом О. Хвалібога видав катехізм: «Менший катехізм через О. Хвалібога» (Вільно 1860) і «Римо-католицький катехізм, тобто християнська наука через О. Хвалібога» (Житомир 1860). Опублікував також власні переклади послань найстарших Отців Церкви.
Від 1866 р. урядував також скасованою росіянами . Врівноважений, тактовний і сповнений повагою, єпископ К. Боровський мав добрі відносини з російською владою. Мав навіть у них довіру, доводом чого було ряд відзначень і факт, що на з'їзд єпископів в Римі 1862 року з нагоди канонізації японських мучеників, лише йому дозволили виїхати з терену Росії. Ці відносини, однак, не врятували його від гострих конфліктів з російською владою в період спроби (зросійщення) католицьких богослужінь. Єпископ енергійно протистояв спробам впровадження російської мови до богослужінь, не прийняв «требників» нею. Тому, що не піддався вмовлянням і погрозам, в 1869 був вивезений до Пермі. Його звільнили із заслання лише через 13 років — 1882-го. Не міг повернутися до своєї дієцезії, виїхав до (Плоцька), де в 1883 р. був призначений . Помер майже через два роки свого урядування 15 січня 1885. «Взірцевий священик і сумлінна людина — так про єпископа К. Боровського писав (Валеріян Харкевич) — жодної праці не боявся, відзначався витривалістю і винятковою ретельністю. Не обдарований ані красномовністю ані знатним письменницьким талантом, вмів за допомогою щирого слова, а тим більше за допомогою прикладу, жертовного життя об'єднувати людські серця. Боротьбу: релігійну, політичну, літературну, уникав, хоча стільки разів знаходився на терені тієї боротьби; однак не визнавав компромісу з сумлінням». Йому виставили величну епітафію у пресбітерії .
Примітки
- Walerjan Charkiewicz. Borowski Kasper (1802—1885) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1936. — T. 2. — S. 348.
Джерела
- Інна Шостак. Луцько-Житомирська Римо-Католицька дієцезія наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. — — Острог, 2005.
- Ks. Witold Józef Kowalów. Biskup Kasper Borowski (1848—1883) // Wołanie z Wołynia. — 1997. — № 6 (19) (listopad-grud.). — S. 32—34.
- Krzysztof Rafał Prokop. Sylwetki biskupów łuckich. — Biały Dunajec — Ostróg 2001. — S. 178—182.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет