І́гор Косте́цький (нім. Ihor G. Kostetzky), також Юрій Корибут, (нім. Yuri Korybut) (14 травня 1913, Київ — 14 червня 1983, (Швайкгайм), Німеччина) — український письменник, перекладач, критик, літературознавець, режисер, видавець. Справжнє ім'я письменника — Мерзляков Ігор В'ячеславович, псевдонім «Костецький» взято з дівочого прізвища матері письменника.
Ігор Костецький | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Ігор В'ячеславович Мерзляков | |||
Псевдонім | Ігор Костецький, Юрій Корибут | |||
Народився | 1 (14) травня 1913 Київ | |||
Помер | 14 червня 1983 (Швайкгайм) (Німеччина) | |||
Діяльність | письменник, драматург, перекладач | |||
Напрямок | (модернізм) | |||
Magnum opus | «Повість про останній сірник»; «Ціна людської назви»; («Близнята ще зустрінуться»); . | |||
Премії | (2019) | |||
| ||||
Висловлювання у (Вікіцитатах) |
Костецький належав до засновників і чільних теоретиків (Мистецького українського руху) в еміграції та до числа найяскравіших українських письменників-модерністів свого покоління. Його літературну спадщину складають оповідання, повісті, романи, п'єси, вірші, подорожня проза, кіносценарії, есеї, українські переклади творів світової літератури.
Життєпис
Ігор В'ячеславович Мерзляков народився 1913 року в Києві. Батько (В'ячеслав Іванович Мерзляков) (1885—1974) був оперним співаком, педагогом вокалу, членом Музичного товариства імені Миколи Леонтовича. Мати — Костецька Наталія Валеріанівна, за словами молодшого сина Андрія Мерзлякова, належала до сім'ї корінних киян. Бабуся
...була старшою дочкою у сім'ї корінних киян. Молодшим був син Степан, засновник сучасного київського роду Лаврентьєвих… Став Степан інженером-технологом, навіть побував „на удосконаленні“ в Америці, на Всесвітній виставці 1904 року в Чикаґо. Після повернення звів власний будинок по вул. Саксаганського, 101, де згодом замешкала Леся Українка. Тут він влаштував один із перших дитячих садочків….
Майбутній літературний псевдонім письменника — Костецький — був прізвищем його матері.
Дитячі роки
У 1919—1924 рр. жив у Вінниці, у садибі діда, яка згодом стала символом (його видавництва «На горі»). Ту будівлю з мезоніном над Бугом спорудив його дід по матері — чиновник Міністерства освіти Валер'ян Степанович Костецький.
Перші відомості з географії, зоології та мистецтва майбутній письменник, як згадував його брат Андрій Мерзляков, одержав од бабусі — «у приступній, відповідно до нашого віку, формі», а з історії — від тітки, яка трактувала історичні події за Грушевським. Улюблена гра — «в козаків», згодом — «у церкву», коли все удома діти робили точнісінько так, як у автокефальній Казанській церкві, де Ігор прислужував кліриком, і, нарешті, прийшло захоплення театром — уже назавжди. А ще — літературою: написав уже в підлітковому віці з десяток оповідань і навіть повістей, «видавав» рукописний журнал «Художественная эклектика», кілька ілюстрацій до якого зробили син і донька (Георгія Нарбута).
Освіта
У 1928 Костецький закінчив українську (трудову школу в Києві), пізніше — водний технікум. Він одержав практичну театральну освіту режисера. З 1933 р. навчався в Ленінграді у творчій студії при (Великому драматичному театрі), з 1935-го — у Москві у Російському інституті театрального мистецтва (ҐІТІС).
1930—1940-ві роки
У 1930-х, здобуваючи театральну освіту, жив у Ленінграді, Москві, два роки на Уралі в Пермі, де керував роботою драмколективу. Там же листувався з Олександром Довженком про кіносценарій «Слова о полку Ігоревім». Планував переїхати працювати до київської кіностудії, але плани обірвала війна.
На початку 1940-х повернувся до окупованої німцями Вінниці та жив там до 1942 р. Восени 1942 р. його вивезли на примусові роботи (у шахті) до Німеччини.
У 1945—1949-х роках жив у (таборах Ді-Пі).
Був в ініціативній групі і першому правлінні (МУРу). Виголошував програмні доповіді на багатьох з'їздах та конференціях організації: «Український реалізм XX сторіччя» — співдоповідь на Першому з'їзді (грудень 1945 року), «Суб'єктивізм у літературній критиці» — доповідь на конференції в Байройті (жовтень 1946 року), «Декілька прикрих питань» — доповідь на Третьому з'їзді (квітень 1948 року). Під маркою МУРу у жовтні 1946 р. видав альманах «Хорс» і Календар-альманах на 1947 р. Чимало статей, рецензій, «відкритих листів» Костецького з'явилося в періодиці МУРу і в табірних газетах з підписом «Юрій Корибут».
У ці ж роки дебютував як прозаїк, опублікувавши дві невеликі книжки оповідань «Оповідання про переможців» (1946) і «Там, де початок чуда» (1948).
1950-ті роки — до кінця життя
Після розпаду МУРу (1948) його статті періодично друкувалися в журналі «Україна і Світ» у Ганновері, в «Українській літературній газеті» у Мюнхені, а після її перетворення у журнал «Сучасність» — у журналі.
Брав участь у діяльності міжнародних організацій — як член Міжнародного ПЕН-клубу, товариства Теяра де Шардена, . Був редактором ілюстрованого часопису («Україна і Світ») та книжкової серії «Для аматорів», літературним редактором (першого повного перекладу Біблії), випущеного у світ отцями Василіянами 1963 р. в Римі.
У кінці 50-х років заснував (видавництво «На горі»), що спеціалізувалося на виданні перекладної літератури українською мовою та української поезії.
Костецький був особисто знайомий і листувався з провідними представниками західного модернізму, такими як (Езра Паунд), (Томас Еліот) та (Арнольд Шенберг). Для видавничих проектів зав'язував знайомство не лише з письменниками, яких збирався видати, а й державними діячами тих країн. Збереглися листи Костецького до Девіда Карвера, тодішнього генерального секретаря Міжнародного ПЕН-клубу, австрійського художника (Оскара Кокошки), англійського актора (Едварда Гордона Крега), польського письменника (Яна Парандовського), президента Сенегалу (Леопольда Седара Сенгора) і президента Індії (Сарвепаллі Радхакришнана), німецького художника і письменника [de] та багатьох інших відомих осіб.
Письменник помер 1983 року в м. Швайкгайм біля Штутгарта (Німеччина), похований там же.
«Афера Костецького»
Цей розділ статті ще . |
Особисте життя
Ігор Костецький був одружений із письменницею (Елізабет Коттмаєр).
Літературна діяльність
Почав творчу діяльність з написання оглядів театру російською мовою. Творчості Костецького був притаманний епатаж, експериментування з мовою та амбітне віднесення своїх творів до елітарної культури. Будучи членом Мистецького Українського Руху, він дуже активно намагався впровадити в українську літературу прийоми західних модерністів, часто не знаходячи розуміння серед своїх сучасників. Видавав часопис літератури та мистецтва «Хорс».
Як і багатьом авторам того часу, мистецькому світогляду Ігоря Костецького було властиве сприйняття навколишнього світу як фрагментованого і беззмістовного — що, звичайно, відбилося в його творчості. Для його творів характерний передусім інтерес до деталей і символів — при тому, що робилася пожертва цілісністю тексту. Костецький був автором (абсурдних п'єс) ще до того, як вони проявилися на Заході в творчості (Ежена Йонеско) та (Семюеля Бекета). При цьому його п'єси ніколи не було поставлено. На відміну од театру абсурду п'єси Костецького є ідеалістичними, а не песимістичними.
Велику роль у пізньому періоді творчості Костецького відігравали переклади українською творів класиків західного модернізму ((Томаса Еліота), (Езри Паунда), (Штефана Ґеорґе), (Федеріко Ґарсія-Лорки) та (Поля Верлена)), які він друкував у власному видавництві «На горі». Він також переклав сонети та («Ромео і Джульєтту») (Вільяма Шекспіра). Разом зі своєю дружиною Елізабет Коттмаєр Костецький переклав роман (Олеся Гончара) «(Собор)» німецькою мовою.
Був членом ПЕН-клубу, Німецького товариства Шекспіра та Товариства Теяра де Шардена.
Доробок
Роман
- Мертвих більше нема (незавершений)
Повісті
- Повість про останній сірник (1940-ві)
- День святого (1946; 1963)
- Мій третій Рим (1964)
Збірки оповідань
- Оповідання про переможців (1946) [ 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Там де початок чуда (1948)
Окремі оповідання
- Ми з Недж (1944)
- Ціна людської назви (1946)
- Божественна лжа (1946)
- Перед днем грядущим (1947)
- Шість ліхтарів і сьомий місяць (1947)
- Тобі належить цілий світ (1946; 1950)
- Ґуґа, Ґоґа, Ґіґо (1959)
- Історія ченця Гайнріха (1963)
П'єси
- Спокуси несвятого Антона (1946)
- (Близнята ще зустрінуться) (1947)
- Дійство про велику людину (1948)
Літературознавство, театрознавство, есеї
- Що таке романтизм? // Український вісник, 1944. Ч. 4 (128) [5] [ 30 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Український реалізм ХХ сторіччя // МУР, Реґенбурґ, 1947 (збірник III) [6]. — С. 33—37.
- Юрій Корибут. Свій білий світ. // Арка, Мюнхен, 1948. № 3—4. — С. 46—48.
- Советская театральная политика и система Станиславского. Мюнхен: Ин-т по изучению СССР, 1956. — 110 с.
- Як читати Олега Зуєвського? // Олег Зуєвський. Під знаком фенікса [ 9 березня 2022 у Wayback Machine.]. «На горі», 1958. — С. 5—30.
- Тло поетичної місії Езри Паунда // Вибраний Езра Павнд. «На горі», Мюнхен, 1960. — С. 7—15.
- «Душа сторіччя»: До 400-ї річниці з дня народження Шекспіра // Сучасність, 1964, № 7. — С. 34—63.
- Мій Юрій Клен. // Сучасність, 1966, № 3. — С. 55—73.
- Про Пабльо Неруду та те, що навколо // Сучасність, 1966, № 11. — С. 50—72.
- (1971).
- Зиновій Бережан (1974).
Інше
- Про єдність різноманітного і суперечливого (невиголошена промова на з'їзді українських письменників еміґрації) // «Слово». Збірник українських письменників. ч. 1 [ 15 травня 2021 у Wayback Machine.] — Нью-Йорк, 1962. — С. 318—325.
- Відкритий лист до редакції «Сучасности» // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — № 142. — С. 87—106.
- Етюди про католичний світогляд // Україна і світ. — Ганновер, 1955.
Переклади
- Презнаменита й прежалісна трагедія Ромео та Джульєтти (1957)
- Шекспірові сонети (1958) [7] [ 25 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Вибраний Езра Павнд (1960) [8] [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Вибраний Казимир Едшмід (1960)
- Спустошена земля (1963)
- Вибраний Стефан Ґеорґе (1971; 1973)
Видання творів
- І. Костецький Збірник до 50-річчя [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — Мюнхен: На горі, 1963—1964.
- І. Костецький Театр перед твоїм порогом [ 25 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Мюнхен: На горі, 1963.
- І. Костецький Тобі належить цілий світ. Вибрані твори, упорядник: (Марко Роберт Стех). — К.: Критика, 2005.
Вшанування пам'яті
25.12.2015 р. Вінницька міська рада своїм рішенням № 71 перейменувала вулицю, 1-й та 2-й провулки 12 грудня на вулицю, 1-й та 2-й провулки Ігоря Костецького
Примітки
- Француженко, 2015, с. 121.
- Костецький, Ігор (2005). Тобі належить цілий світ. Київ: Критика. с. 89.
- Гречанюк, Сергій (1995). . Дивослово. – 1995. – № 5. – С. 12-21. Архів оригіналу за 19 грудня 2017.
- Павличко, Соломія (2002). Теорія літератури. Київ: Основи. с. 342.
- Павличко, Соломія (2002). Теорія літератури. Київ: Основи. с. 336.
- . Архів оригіналу за 3 лютого 2006. Процитовано 8 листопада 2008.
- Der Dom von Satschipljanka: Roman / Olesj Hontschar. Aus d. Ukrain. von Elisabeth Kottmeier u. Eaghor G. Kostetzky. Hamburg: Hoffmann u. Campe, 1970. 407 S. .
- Олег Соловей: «Пропоную читачам „Буквоїду“ уникати жанрів сучасного детективу, фентезі, еротики, порно…» [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Буквоїд, 19.07.2011.
- Написано в 1946 році; опубліковано в 1963-му, в 5-му та 6-му номерах журналу «Сучасність» [1] [ 30 серпня 2021 у Wayback Machine.] [2] [ 30 серпня 2021 у Wayback Machine.] (с. 6-39; с. 10-33)
- Надруковано в журналі «Сучасність» в 1964 році, в 10-му та 11-му номерах [3] [ 30 серпня 2021 у Wayback Machine.] [4] [ 30 серпня 2021 у Wayback Machine.] (с. 25-66; с. 29-69)
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
- Надруковано як передмова до двотомника перекладів Стефана Ґеорґе у 1971 році; есей доступний
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Посилання
- (Марко Роберт Стех), «Очима культури» № 17. Творчість Ігоря Костецького [ 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
- (Марко Роберт Стех), «Очима культури» № 18. Ігор Костецький самототожність і українсько-російські взаємини [ 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Костецький Ігор. Швайцарські перехрестя [ 11 січня 2018 у Wayback Machine.]// Українська Літературна Газета (Мюнхен). — Листопад 1957 року. — Ч. 11 (29). — С. 5—6.
- Юрій Соловій. Відвідини «На горі». Спроба інтерв'ю з додатком практичної есхатології [ 12 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Сучасність. — Листопад 1962 року. — 11 (23). — С. 77—97.
- Юрій Соловій. Відвідини «На горі» (закінчення) [ 12 квітня 2018 у Wayback Machine.]// Сучасність. — грудень 1962. — 12 (24). — С. 30—46.
- І. Костецький. Три маски [ 27 жовтня 2018 у Wayback Machine.]// Театр. — Мюнхен—Ауґсбурґ, травень 1946 року. — Ч. 1. — С. 13—16.
Література
- Василенко Вадим. Начерки творчого портрета Ігоря Костецького: світогляд, стиль, письмо // Критика. 2022. 11–12 (301—302). С. 13–27. Електронний ресурс: https://krytyka.com/ua/articles/nacherky-tvorchoho-portreta-ihoria-kostetskoho-svitohliad-styl-pysmo
- Володимир Мукан «Гротеск і парадокс у драматургії Ігоря Костецького (на матеріалі п'єси „Спокуси несвятого Антона“)» Київ, Літературознавчі студії: Збірн.наук.праць. — Випуск 37. — Частина 2. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013. — С. 82—89.
- (Біляїв В). «На неокраянім крилі…» — Донецьк : (Східний видавничий дім), 2003. — 348 с. — .
- С. Д. Павличко. Теорія літератури. — К.: Основи, 2002.
- Г. Грабович. Тексти і маски. — К.: Критика, 2005.
- А. Біла. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. — К.: Смолоскип, 2006.
- (Марко Роберт Стех). Містерія стилю // Критика. 1—2. — 2001 рік.
- Марко Роберт Стех. Мітичний родовід «великої людини» // КРИТИКА. 1—2. 2002 рік.
- Ihor Kostetsky in the Encyclopedia of Ukraine [ 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- І. М. Дзюба. Костецький Ігор [ 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: (І. М. Дзюба) [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — .
- (Дмитро Дроздовський). Поетика й філософія шекспірівського тексту в художній концепції Ігоря Костецького: компаративістський аспект // Studia methodologica. — Випуск 30. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. — С. 127—134.
- (Дмитро Дроздовський). Шекспірівські шукання в українській еміграційній літературі: імпровізація, співтворчість, абсурдність // Питання літературознавства: науковий збірник; [гол. ред. проф. О. В. Червінська]. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. — Випуск 84. — С. 222—230.
- (Барка В.) Експресіоністична проза І. Костецького // Сучасність. — 1963. — № 5. — С. 40—46.
- Качуровський І. «Принцип абсолютизації» в перекладах І. Костецького // Ігор Костецький: Збірник, присвячений 50-й річниці з дня народження письменника. — Мюнхен: На горі, 1963—1964. — С. 206—216.
- (Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості) / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Назвав би ці записи спогадами… / Андрій Мерзляков // Хроніка, 2000. — Наш край. — 1993. — № 1—2 (3—4). — С. 205—214.
- Портрет мистця замолоду / Андрій Мерзляков // Сучасність, Випуски 1—4. — Українське товариство закордонних студій, 2003. — С. 140.
- Валентина Савчин, Тетяна Остра. Стратегія Костецького як перекладача Romeo and Juliet і Hamlet [9][ 9 березня 2022 у Wayback Machine.]
- (Француженко-Вірний Микола). Заокеанські письменники України. — Київ : (Смолоскип), 2015. — 312 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет