Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кшиштоф Кесльо вський пол Krzysztof Kieślowski 27 червня 1941 Варшава 13 березня 1996 Варшава впливовий польський кіноре

Кшиштоф Кесльовський

Кшиштоф Кесльовський

Кшиштоф Кесльо́вський (пол. Krzysztof Kieślowski, ; 27 червня 1941, Варшава — 13 березня 1996, Варшава ) — впливовий польський кінорежисер і сценарист. Кар'єру розпочав як режисер, що спеціалізується на документальних фільмах («Життєпис», «З точки зору нічного вахтера»), проте з часом почав займатися художніми фільмами. Час від часу вів теж театральну діяльність.

Криштоф Кесльовський
Krzysztof Kieślowski
image
Дата народження 27 червня 1941(1941-06-27)
Місце народження Варшава, Польща
Дата смерті 13 березня 1996(1996-03-13) (54 роки)
Місце смерті Варшава, Польща
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство image Польща
Професія кінорежисер, сценарист, автор, режисер
Alma mater Кіношкола в Лодзі
Роки активності кінорежисер, сценарист
Член у Асоціація польських кінематографістів
IMDb ID 0001425
Нагороди та премії
image
Орден Мистецтв та літератури
«Золотий лев» Венеційського МКФ
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Кшиштоф Кесльовський у Вікісховищі

Його ранні художні фільми, ототожнювані з кіно морального неспокою, — це квазідокументальні фільми, що демонструють реальність Польщі того часу («Персонал», «Шрам», «Аматор», «Випадок»). Потім він звернувся до метафізичних тем, створивши психологічні фільми, у яких порушені моральні та екзистенційні теми (цикл телефільмів «Декалог», «Подвійне життя Вероніки», трилогія «Три кольори»). Змінилася і естетика: рання фаза творчості Кесльовського характеризувалася аскетичною формою, що наслідує документальне кіно, а пізня фаза — витонченими візуальними прийомами.

Криштоф Кесльовський вважається одним з найважливіших творців в історії світового кіно другої половини ХХ століття. Режисер отримав чимало нагород за свою роботу, зокрема європейський кіноприз «Фелікс» та «Золотий лев» у Венеції. Він також був номінований на премію «Оскар» за «Три кольори: Червоний» (1994) у номінаціях «Найкращий режисер» та «Найкращий оригінальний сценарій». Його кіно наслідували такі режисери, як Том Тиквер та Єжи Штур.

З 2001 року його іменем названо Кіношколу імені Криштофа Кесльовського Сілезького університету в Катовицях.

Біографія

Молодість та освіта

Криштоф Кесльовський народився 27 червня 1941 року у Варшаві. Сім'я батька Романа Кесльовського походила з Волині, а мати Барбара (дівоче прізвище — Шонерт) походила з Бидгоща. Його батьки одружилися у Варшаві на початку вересня 1939 р. Батько Роман був хворим на туберкульоз інженером-будівельником, а мати, Барбара, працювала на державній службі. Його родичем був Феліціян Славой Складковський.

На ранній стадії свого життя Криштоф Кесльовський мав захворювання легенів, тому його батьки їздили з ним у санаторії. Сім'я часто міняла місце проживання, і найчастіше Кесльовські мешкали в Стшемешицях (нині район Домброва-Гурнича) в Заглемб'є-Домбровському та в Соколовсько в Нижній Сілезії. Закінчивши середню освіту, Криштоф Кесльовський відвідував пожежну школу у Вроцлаві, яку покинув через півроку.

У 1957 році Криштоф Кесльовський за порадою батьків розпочав освіту в Державній середній школі театральної техніки у Варшаві, де директором був його дядько. Під час навчання, яке тривало до 1962 р., він був костюмером для таких акторів, як Тадеуш Ломницький, Александер Бардіні та Збігнєв Запасєвич. Закінчивши школу, він хотів стати театральним режисером, але не міг розпочати навчання в цій галузі, оскільки не був випускником вищої школи. Саме тоді він вирішив вивчати кінорежисуру у Державній кіношколі в Лодзі, куди був прийнятий з третього разу. У 1968 році закінчив кіношколу, а в 1970 році отримав диплом.

Під час навчання в 1967 році він одружився з Марією Каутильйо. У 1972 році у них народилася дочка Марта.

Кінотворчість

1966—1969: Перші фільми

Криштоф Кесльовський дебютував у 1966 році двома шкільними етюдами: «Трамваєм», що розповідає про молодого чоловіка, який керує трамваєм, реалізованим під педагогічним керівництвом Ванди Якубовської, та документальною «Установа», сатирою на бюрократію, яка панує в офісах, під керівництвом Казімєжа Карабаша. У 1967 році він зняв  «Концерт бажань», а в 1968 році — документальний фільм «Фотографія». У 1969 р. була опублікована його дипломна робота під назвою «З міста Лодзь», яка представляла повсякденне життя жителів Лодзі.

1970—1974: Перевага документальних фільмів

На початку 1970-х років Кесльовський знімав документальні фільми. У 1970 році він зняв «Завод», у якому протиставив оптимістичний звіт з нарад на тракторному заводі в Урсусі жалюгідним умовам праці робітників. Того ж року він разом з Анджеєм Тітковим зняв фільм «Я був солдатом», де показав ветеранів Другої світової війни, які втратили зір під час воєнних дій. У 1971 році вийшов фільм «Перед ралі», який зображує підготовку польського гонщика ралі до ралі Монте-Карло. У 1972 р. Кеслmовський працював над фільмом «Рефрен» про роботу похоронного бюро та (спільно з Томашем Зиґадлою) «Робітники '71: Нічого про нас без нас», показуючи справжній настрій робітників після того, як Едвард Ґерек прийшов до влади в Польщі. Фільм «Робітники '71» було заборонено показувати, і вийшов він лише в цензурній версії. Сам режисер описав цей фільм як найбільш політичний у своїй кар'єрі. У 1972 році також вийшли документальні фільми за контрактом, що демонструють роботу робітників заводу: «Між Вроцлавом та Зеленою Ґурою», «Основи охорони праці на мідній шахті» та «Господарі».

У 1973 р. Кесльовський зняв перший півгодинний художній фільм «Підземний перехід», темою якого стала зустріч молодого вчителя з розлученою дружиною у Варшаві. та Анджей Северин зіграли ролі подружжя в імпровізованому фільмі, знятому за десять днів. Цього самого року він також зняв документальний фільм «Муляр» про колишнього працівника та партійного активіста, тоді як у 1974 році — постановочний документальний фільм «Перше кохання» про пару старшокласників, що вступають у своє доросле життя, та «Рентген» про людей із захворюваннями легенів.

1975—1980: Художні та документальні фільми на соціальну тематику

Перший повнометражний художній фільм Кесльовського «Персонал» був створений в 1975 році і був віднесений критиками до кіно морального неспокою. Головний герой фільму — молодий ідеаліст (роль зіграв Юліуш Махульський), який працює в театрі, переживає розчарування в цій установі, і зазнає тиску з боку оточення, що вимагає від нього доносу на колегу. «Персонал» став розрахунком режисера зі своїм театральним минулим. Фільм, незважаючи на низьку популярність (прем'єра відбулася лише на телебаченні), був тепло сприйнятий критиками, а також отримав головний приз на фестивалі в Мангеймі та нагороду журі на Фестивалі польських художніх фільмів у Гдині. У 1975 р. Кесльовський також зняв документальний фільм «Життєпис» про роботу Воєводського комітету партійного контролю, у якому зобразив розгляд звинувачення вигнаного з партії робітника, а також документальний фільм «Легенда про життя Стефана Жеромського».

У 1976 році Кесльовський дебютував як творець художнього фільму «Шрам», змістом якого був конфлікт між директором промислового заводу (Францішек Печка) та робітниками. Режисер вважав свій фільм невдалим, «протилежний соціалістичному», через чітке розділення хороших і поганих персонажів. Критики натомість оцінили «Шрам» як політичний фільм, який демонстрував економічний провал держави та корупцію, яка у ній панує, проте вказали на драматургічні помилки та штучно вставлені аспекти з життя режисера. На основі матеріалу «Шраму» Кесльовський створив документальний фільм «Хлопавка». У тому ж році він зняв черговий художній фільм «Спокій», головним героєм якого був працівник, звільнений з в'язниці, що намагається почати життя спочатку (Єжи Штур). «Спокій» не випускали у прокат протягом чотирьох років. Після його показу у 1980 році, критики звинуватили фільм у специфічній ідеї, яку намагався передати режисер, відносячи його до подій серпня 1980 року; критики рідко згадували про естетичні переваги фільму.

У 1977—1978 рр. Кесльовський зняв чотири документальні фільми. Темою фільму «Я не знаю» є історія директора металургійного заводу, звільненого з роботи, який відважився протистояти корупції на заводі; фільм був опублікований лише в 1981 році. «Шпиталь» показує роботу хірургів за дуже несприятливих умов, що панують у лікарні. Герой фільму «З точки зору нічного вахтера», який отримав приз ФІПРЕССІ на Краківському кінофестивалі, є охоронцем заводу з тоталітарними поглядами. Фільм «Сім жінок різного віку» зображує життя семи танцівниць.

Дуже успішним у кар'єрі Кесльовського став художній фільм 1979 року «Аматор». Його головний герой (Єжи Штур) — режисер-аматор, який знімає соціальні документальні фільми, що суперечать пропаганді влади та наражає на звільнення героїв своїх робіт. «Аматор» здобув значний розголос серед критиків, які побачили в ньому трактат про роль кіно і мистецтва в житті людини — кульмінаційним завершенням було те, що режисер спрямував камеру на себе; також було оцінено те, що у фільмі художня основа поєднується з документальною. З іншого боку, критики негативно оцінили погано реалізовану любовну лінію. «Аматор» отримав «Золоту медаль» на Московському міжнародному кінофестивалі та «Золотий лев» у Гдині. У 1980 р. Кесльовський зняв два документальні фільми: «Балакучі голови», в яких він ставив екзистенційні питання випадковим людям, і «Вокзал», у якому зобразив Центральний залізничний вокзал у Варшаві. Режисер не був задоволений фільмом «Вокзал», вважаючи документальний фільм невідповідним методом для розповіді про інтимні речі, а також повним випадковості. Після цієї роботи він відмовився від документального кіно.

1981—1987: Художні фільми на соціальну тематику

У 1981 році Кесльовський зняв два фільми. Перший — «Короткий робочий день»  –  завершений безпосередньо перед воєнним станом, базувався на репортажі Ганни Кралль під назвою «Вид з вікна на першому поверсі». Його героєм став місцевий секретар комуністичної партії, якому довелося мати справу зі страйкуючими робітниками в 1976 році. Сам режисер вважав цей фільм абсолютно невдалим, оскільки секретар партії в ньому був представлений схематично, без занурення у його психіку. Другий фільм — «Випадок» — вийшов у прокат лише в 1987 році, розповідав про студента (Богуслав Лінда), який вирішує поїхати до Варшави. Відтепер фільм демонструє три версії подій: залежно від того, встигне студент на поїзд, чи ні, він стає комуністичним активістом, діячем «Солідарності» або людиною, незаангажованою у політикою. Він зазнає невдачі у всіх трьох випадках. Фільм «Випадок» отримав дуже різноманітні відгуки критиків — вони побачили у ньому політичний фільм, що стосується подій на межі 1970-х та 1980-х років, з надто обширним еротичним аспектом. Однак увагу привернула висвітлена у фільмі тема значення випадку у житті людини та слабкість людини щодо оточення.

У 1984 році Кесльовський зняв фільм «Без кінця», головним героєм якого був померлий адвокат (Єжи Радзівіловіч), який повернувся до світу живих, щоб захистити працівника, якого судять у політичному процесі. Спочатку режисер планував зняти документальний фільм про роботу судів під час воєнного стану, але коли виявилося, що репресії припинилися, він вирішив зняти художній фільм. Кесльовський зв'язався з адвокатом , після чого вони спільно написали сценарій, розпочавши довгострокову співпрацю. Після прем'єри фільм «Без кінця» зазнав жорсткої критики як з боку видань режиму, які звинувачували фільм у демонстрації песимістичного образу Польщі, так і з боку опозиційних критиків, які бачили в ньому свідчення співпраці Кесльовського з владою; фільм також критикували за упередженість та нелогічність сюжету. З іншого боку, захисники фільму відзначали переконливий образ Польщі 1982 року та символічні елементи. Тим не менше, Кесльовський збайдужів до польської критики.

1987—1993: Метафізичні художні фільми

Незважаючи на негативний прийом «Без кінця», Кесльовський продовжував творити в Польщі. Криштоф Песевич висунув пропозицію створити цикл телевізійних фільмів, який отримав назву «Декалог». Дія циклу, що складається з десяти фільмів-мораліте, вільно натхненних «Декалогом», обертається навколо життя мешканців житлового комплексу у Варшаві. Окремі частини були пов'язані музикою Збігнева Прайснера, а також характером спостерігача, який з'явився у восьми фільмах циклу. За кордоном «Декалог» був прийнятий більш прихильно, ніж у Польщі; після прем'єри в 1989 році цикл отримав нагороду ФІПРЕССІ на Міжнародному кінофестивалі у Венеції. Під час зйомок «Декалогу» два фільми були опубліковані у повнометражній версії. Перший короткометражний фільм «Короткий фільм про вбивство», створений у 1987 році, — це історія про молодого чоловіка (), засудженого до смертної кари за вбивство. Після показу на Каннському міжнародному кінофестивалі фільм отримав захоплені відгуки французьких критиків, які нарекли його шедевром і назвали Кесльовського естетом, що творить на метафізичну тематику; «Короткий фільм про вбивство» отримав нагороду ФІПРЕССІ у Каннах, Золотого лева в Гдині та Європейську кінопремію «Фелікс», присуджену вперше. Під його враженням, у Польщі було призупинено смертну кару. Черговий повнометражний фільм «Короткий фільм про любов», що вийшов у 1988 році, розповідав про молодого чоловіка (Олаф Любашенко), який закохується у зрілу жінку (Гражина Шаполовська). «Короткий фільм про любов» також отримав визнання критиків, вигравши чергову нагороду ФІПРЕССІ (цього разу на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні) та п'ять нагород у Гдині, зокрема Золотого лева. У 1988 році також був опублікований останній документальний фільм Кесльовського «Сім днів на тиждень», опублікований у рамках голландської серії «Міське життя». Режисер був членом журі головного конкурсу на 42-му Каннському кінофестивалі (1989).

Після успіху «Декалогу» Кесльовський зняв польсько-французьку співпродукцію «Подвійне життя Вероніки», яка була метафізичною розповіддю про двох однакових жінок, які жили в Польщі та Франції (обидві зіграла Ірен Жакоб). «Подвійне життя Вероніки» отримало позитивні відгуки критиків, отримавши чергову нагороду ФІПРЕССІ в Каннах.

Творчість Кесльовського була увінчана міжнародною французько-польсько-швейцарською трилогією «Три кольори», знятою в 1993—1994 роках, яка покликалася на гасло Французької революції: «Свобода, рівність, братерство». Перший фільм трилогії, «Три кольори: Синій», розповідав про дружину (Жульєт Бінош) видатного композитора, яка, втративши сім'ю в автокатастрофі, позбувається ​​зобов'язань, та у зв'язку з цим відчуває внутрішню порожнечу. «Синій» отримав позитивні оцінки від критиків, отримавши Золотого лева у Венеції та три Сезари. Другий фільм у трилогії «Три кольори: Білий» розповідав про польського перукаря (Збігнев Замаховський), якого кидає його французька дружина, і який намагається їй помститися. «Білий», незважаючи на розчарування критиків зміною стилю режисера та художньою неглибокістю, отримав Срібного ведмедя за режисуру на Міжнародному кінофестивалі у Берліні. Темою останнього фільму в трилогії «Три кольори: Червоний» була самотність, що існує серед людей. «Червоний» отримав дуже позитивні відгуки критиків, які були в захваті від роботи оператора та способу розповіді історії; він також був номінований на премію Оскар у трьох категоріях. Фільм мав хороші шанси бути нагородженим Золотою пальмовою гілкою в Каннах, але врешті-решт програв «Кримінальному чтиву» Квентіна Тарантіно.

Кіно, освітня та театральна діяльність

Асоціація польських кінематографістів

Кесльовський працював не лише як кінорежисер. У 1971 році він став членом Асоціації польських кінематографістів, а в 1978—1981 роках був її віце-президентом.

Академічне викладання

Кесльовський викладав режисуру та написання сценаріїв у кількох кіноакадеміях:

У 2001 році факультет радіо і телебачення Сілезького Університету прийняв Криштофа Кесльовського своїм покровителем. У 2019 році сенат Сілезького університету перетворив ФРіТБ на Кіношколу ім. Криштофа Кесльовського.

Театр та телетеатр

Наприкінці 1977 року Криштоф Кесльовський дебютував як театральний режисер, знявши п'єсу «Життєпис» на основі власного документального фільму. Він співпрацював з Телевізійним театром, поставивши три п'єси: «Шах королю» Стефана Цвейга (1972), «Двоє на гойдалці» Вільяма Гібсона (1976) і «Картотека» Тадеуша Ружевича (1977).

Смерть

Протягом останніх місяців свого життя Кесльовський разом із Криштофом Песевичем готував сценарій запланованого кінотриптиху. Влітку 1995 року він пережив свій перший серцевий напад. Помер вранці 13 березня 1996 р. у лікарні у Варшаві після перенесеної операції на серці, з яким у нього виникало все більше проблем. Похований 19 березня 1996 р. на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.

Надгробну скульптуру, що зображує руки режисера, виставлені як кадр, розробив Криштоф Беднарський.

Стиль фільмів

Після міжнародного успіху кінематографію Криштофа Кесльовського порівнювали з роботами таких режисерів, як Інгмар Бергман, Роберт Брессон та Роберто Росселліні, проте він розробив власний виразний кіностиль. Кесльовський надихався літературою, вказуючи на Федора Достоєвського, Томаса Манна, Франца Кафку та Альбера Камю як найважливіших для нього авторів.

Стиль документальних фільмів

У своїй дипломній роботі Кесльовський виклав основні риси своєї документальної творчості. На його думку, документальний фільм відображає реальні події, тому трансформувати реальність для нього не потрібно. Метою його початкової роботи було розмити межу між документальним та художнім кіно, щоб досягти якнайбільшого реалізму. Маніфест Кесльовського передбачав більш точне зображення дійсності та пошук у ньому рис, характерних для художнього фільму.

Кесльовський у документальній фазі своєї творчості був чутливим до долі інших людей і здатності детально спостерігати за світом. Він не засуджував героїв своїх фільмів, дозволяючи їм самим оцінювати явища та цінності. Його документальні фільми також викривали вади репресивної комуністичної системи, яка не визнавала індивідуальності.

Стиль художніх фільмів

На першому етапі своєї художньої творчості Кесльовський продовжував розвивати бачення документального кіно, виражені в описі реальності Польщі на межі 1970-х та 1980-х років. У фільмах, знятих режисером у 70-х роках ХХ століття, яскраво відзначаються автобіографічні теми («Персонал», «Аматор»), у яких Кесльовський продемонстрував своє розчарування театром та відкриття небезпеки, що криється у створенні документальних фільмів. У «Аматорі» погляди режисера на опис світу були переглянуті: головний герой цього фільму нарешті вирішує пізнати самого себе. Герої соціальних фільмів Кесльовського («Спокій», «Випадок», «Без кінця») прагнуть залишатися нейтральними та морально чистими перед соціально-політичними проблемами Польщі, що призводять до їхньої поразки. Режисер часто («Шрам», «Короткий робочий день», «Випадок») зображав неповноцінних людей із комуністичного режиму, не уникаючи їх схематичного поділу на чесних людей, з чистими намірами, та сповнених підлості і ізольованих від суспільства. Врешті-решт, у «Без кінця» Кесльовський відмовився від опису реальності, створивши метафоричний образ польського суспільства, без зображення влади в жодній формі.

Другий етап художньої творчості режисера зосереджувався на метафізичних проблемах. Він почався з «Декалогу», у якому Кесльовський остаточно відійшов від політики і спробував поставити загальнолюдські моральні питання, одночасно відхиляючись від реалій сучасної Польщі. Завдяки цій зміні режисер почав створювати свій власний, відокремлений від реальності світ. У «Подвійному житті Вероніки» існує особливий зв'язок між двома героїнями, що дозволяє другій з них не повторювати помилок першої. У свою чергу трилогія «Три кольори» зображувала різні форми любові в раціональному світі кінця ХХ століття, поєднуючи мелодраму з авторським кіно і натхненням постмодернізмом на рівні, близькому до кітчу. «Синій» вів полеміку з формулою класичної мелодрами, одночасно показуючи процес відновлення людини після сімейної трагедії. «Білий», у свою чергу, являє собою низку цитат та алюзій на класичні фільми. «Червоний» — найбільш віддалений від дійсності і метафоричний фільм режисера — закриває історію героїв триптиху, водночас розмірковуючи про значну роль випадковості в житті людини.

Естетична сторона

Документальні фільми, як і ранні художні фільми у творчості Кесльовського, показали Польщу у всій її потворності, наголошуючи на її безбарвному пейзажі. Ранні твори Кесльовського вирізняються своєю аскетичною формою, холодним зображенням похмурої дійсності Польської Народної Республіки та відсутністю відмінностей між головними героями та статистами.

У «Декалозі» Кесльовський почав використовувати складні візуальні прийоми, наприклад, побудову другого плану у глибині сцени або зображення проти світла із використанням контрасту. Він також використовував численні художні  недосказання; роботи з цієї серії були споглядальними творами з повільним ритмом. Тому французька критикиня Веронік Кампан описала Кесльовського як «режисера бездіяльності, нудьги, повільності» та «майстра описів».

Починаючи з фільму «Подвійне життя Вероніки» помітно зміну в авторській естетиці. Кесльовський почав створювати власну реальність, і тому світ, який він знімав, став мальовничим, набув чарівності та стилю, нагадуючи друковану та телевізійну рекламу. Завдяки фокусу режисера на обличчях головних героїв, набули значення їхні найдрібніші жести.

Зміни були помітними і в музиці. На ранній фазі своєї творчості Кесльовський використовував обмежені музичні доріжки, не обов'язково пов'язані із драматизмом фільму. Починаючи з фільму «Без кінця», режисер співпрацює з композитором Збігневом Прайснером, що вплинуло на зміну музики; вона сприяла підсиленню драматизму та гармоніювала з зображенням.

Велику увагу Кесльовський приділяв монтажу. Знімаючи кадри, він часто вирізав великі фрагменти фільму, створюючи недосказання та таємниці в сюжеті.

Значення

Роботи Криштофа Кесльовського мали значний вплив на подальшу кінематографію. Натхнення його фільмами видно у фільмах Нурі Більге Джейлана та Гжегожа Зглінського; Крістіан Мунджіу також зізнався, що черпав натхнення з творчого доробку Кесльовського. Єжи Штур, який глибоко надихався роботами Кесльовського, присвятив йому свій фільм «Любовні історії», у якому також представив моральну п'єсу про кохання; він також використав закинений сценарій Кесльовського, створивши фільм «Велика тварина». Кінематографія Кесльовського також вплинула на творчість Тома Тиквера, який також використав його нереалізований сценарій (написаний разом з Криштофом Песевичем) для фільму «Небо», який мав стати початком трилогії; у 2006 році вийшов другий фільм із незавершеного триптиху «Пекло» режисера Даніса Тановіча.

Фільмографія

Документальні, короткометражні фільми

  • Трамвай (Tramwai) (1966)
  • Установа (Urząd) (1966)
  • Концерт бажань (Koncert Życzeń (Concert Of Wishes) (1967)
  • Із міста Лодзь (Z miasta Łodzi) (1969)
  • Я був солдатом (Byłem żołnierzem) (1970)
  • Робітники '71: Нічого про нас без нас (Robotnicy '71: Nic o nas bez nas) (1971)
  • Рефрен (Refren) (1972)
  • Підземний перехід (Przejście podziemne) (1973)
  • Муляр (Murarz) (1973)
  • Перша любов (Pierwsza miłość) (1974)
  • Життєпис (Życiorys) (1975)
  • Легенда (1975)
  • Хлопавка (Klaps) (1976)
  • Шпиталь (Szpital) (1976)
  • Спокій (Spokój) (1976)
  • Я не знаю (Nie wiem) (1977)
  • З точки зору нічного вахтера (Z punktu widzenia nocnego portiera) (1978)
  • Балакучі голови (Gadajace głowy) (1980)
  • Вокзал(Dworzec) (1981)
  • Короткий робочий день (Krótki dzień pracy) (1981)

Повнометражні фільми

Фільми про Криштофа Кесльовського

  • 1989 Z rzeczywistości (Документальний фільм)
  • 1993 Krzysztof Kieślowski. «Trzy kolory» (Документальний фільм)
  • 1994 Kieślowski spotyka Wendersa (Документальний фільм)
  • 1995 Krzysztof Kieślowski: I'm so-so… (Документальний фільм)
  • 1996 Krótki film o Krzysztofie Kieślowskim (Документальний фільм)
  • 1999 Kieślowski i jego amator (Документальний фільм)
  • 2001 Krzysiek Kieślowski (Документальний фільм)
  • 2005 Still alive (Документальний фільм)
  • 2005 Rosja — Polska. Nowe spojrzenie (Документальний фільм, серія: Mój Kieślowski)

Нагороди та відзнаки

Криштоф Кесльовський виграв численні нагороди на міжнародних фестивалях, зокрема Гран-прі в Мангеймі (1975), Золоту медаль у Москві (1979), Золоте Гюго в Чикаго (1980), Європейську кінопремію «Фелікс» (1988), Золотий лев у Венеції (1993) та Велику премію Air Canada у Ванкувері. Він двічі отримував «Золотого лева» на польському кінофестивалі в Гдині. Він також неодноразово був удостоєний нагороди ФІПРЕССІ (1979, 1988, 1989, 1991). За внесок у кінематографію в 1993 році він був нагороджений Орденом Мистецтв та літератури.

Також Кесльовський отримав престижні відзнаки. У 1990 році йому було присвоєно статус почесного члена Британського інституту кінематографії, а в 1995 році він став членом Американської академії кінематографічних мистецтв і наук. У грудні 2000 року постановою сенату Сілезького університету в Катовицях факультету Радіо і телебачення було присвоєно ім'я режисера. Його іменем названо деякі школи: загальноосвітні школи (наприклад, V ліцей у Зеленій Гурі, XXIX ЗОШ у Кракові, XXXIV ліцей № XXXIV у Лодзі) та гімназії (наприклад, гімназія № 36 у Варшаві, гімназія № 36 у Лодзі та державна гімназія у м. Мерошув). З 2011 р. Фонд сучасного мистецтва «In Situ» організовує у Соколовсько циклічний кінофестиваль, зосереджений на творчості режисера — «Соколовсько Кінофестиваль на честь Кесльовського».

Бібліографія

  • Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. Kraków: Wydawnictwo Znak, 2006.
  • Kino Krzysztofa Kieślowskiego. Kraków: Universitas, 1997.

Примітки

  1. Кесльовський — Універсальний словник-енциклопедія. Slovnyk.me (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  2. . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  3. ((пол.)) . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
  4. . Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 9 травня 2012.
  5. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 11.
  6. Hanna Krall, Sublokatorka, wyd. 1989, Warszawa. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()
  7. . „Studia Litteraria et Historica”, 2, 30 czerwca 2014. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 24 лютого 2018.
  8. http://film.interia.pl/wiadomosci/news-portret-kieslowskiego,nId,1749403. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()
  9. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 11—12.
  10. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 18.
  11. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 16-19.
  12. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 20.
  13. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 21.
  14. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 79.
  15. Ewa Nawój, Jan Strękowski: Krzysztof Kieślowski. Culture.pl. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()
  16. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 24.
  17. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 30-31.
  18. Krzysztof Kieślowski – Biografia – Film – WP.PL. Wirtualna Polska. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()
  19. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 9 травня 2012.
  20. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  21. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  22. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  23. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  24. . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  25. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  26. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  27. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  28. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  29. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  30. . „Gazeta Wyborcza” (wyborcza.pl). 8 березня 2011. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 17 травня 2012. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
  31. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 51.
  32. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  33. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  34. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  35. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  36. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 75-77.
  37. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  38. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  39. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  40. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 8 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  41. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 79-80.
  42. Mirosław Przylipiak: Filmy fabularne Krzysztofa Kieślowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 213-214.
  43. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  44. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 55-56.
  45. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  46. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  47. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 82.
  48. Mirosław Przylipiak: Filmy fabularne Krzysztofa Kieślowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 214-219.
  49. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  50. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  51. Mirosław Przylipiak: Filmy fabularne Krzysztofa Kieślowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 224-225.
  52. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 67–68.
  53. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  54. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  55. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  56. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  57. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  58. Mirosław Przylipiak: Filmy fabularne Krzysztofa Kieślowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 219–224.
  59. [Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Gadające głowy]. http://www.filmpolski.pl/fp/index.php/424031. {{}}: Перевірте схему |url= ()
  60. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  61. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 73–74.
  62. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  63. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 93–101.
  64. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  65. Mirosław Przylipiak: Filmy fabularne Krzysztofa Kieślowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 235–241.
  66. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  67. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 102–107.
  68. . monitor-press.com (укр.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  69. Mirosław Przylipiak: Filmy fabularne Krzysztofa Kieślowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 226-235.
  70. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 116–117.
  71. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 119.
  72. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  73. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 130.
  74. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 131.
  75. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  76. Réne Prédal: Recepcja krytyczna filmów Kieślowskiego we Francji. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 255–257.
  77. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 135–136.
  78. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  79. Réne Prédal: Recepcja krytyczna filmów Kieślowskiego we Francji. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 257–258.
  80. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  81. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 25 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  82. Krzysztof Kieślowski: Autobiografia. с. 183.
  83. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  84. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  85. Grażyna Stachówna: „Trzy kolory” – wariacje na jeden temat. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 97-99.
  86. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 18 квітня 2021.
  87. . Gazeta Wyborcza (wyborcza.pl). 10 вересня 2009. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
  88. Biofilmografia. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 307.
  89. . e-teatr.pl [on-line]. Instytut Teatralny im. Zbigniewa Raszewskiego. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 19 квітня 2021.
  90. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  91. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  92. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  93. . „Nowiny”. Nr 53, s. 1, 14 marca 1996. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  94. . polska.gov.pl. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  95. . Warszawskie Zabytkowe Pomniki Nagrobne [online]. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  96. Zbydlęcenie złodziei sięga zenitu. Zdewastowano słynny nagrobek Kieślowskiego. wnas.pl, 2013-06-01.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  97. Tadeusz Szczepański: Kieślowski wobec Bergmana, czyli Tam, gdzie spotkały się równoległe. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 167.
  98. Wojciech Kałużyński: Krzysztofa Kieślowskiego „opowiadanie rzeczywistością”. W: Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 24–25.
  99. Rafał Marszałek: Między dokumentem a fikcją. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 13.
  100. Rafał Marszałek: Między dokumentem a fikcją. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 15.
  101. Rafał Marszałek: Między dokumentem a fikcją. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 16.
  102. Tadeusz Lubelski: Od Personelu do Bez końca, czyli siedem faz odwracania kamery. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 34–35.
  103. Tadeusz Lubelski: Od Personelu do Bez końca, czyli siedem faz odwracania kamery. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 36–38.
  104. Tadeusz Lubelski: Od Personelu do Bez końca, czyli siedem faz odwracania kamery. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 40–43.
  105. Tadeusz Lubelski: Od Personelu do Bez końca, czyli siedem faz odwracania kamery. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 43–46.
  106. Tadeusz Lubelski: Od Personelu do Bez końca, czyli siedem faz odwracania kamery. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 46–49.
  107. Maria Kornatowska: Podwójne życie Krzysztofa Kieślowskiego. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 117–118.
  108. Maria Kornatowska: Podwójne życie Krzysztofa Kieślowskiego. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 120.
  109. Alicja Helman: Kobiety w kinie Krzysztofa Kieślowskiego. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 148–149.
  110. Grażyna Stachówna: „Trzy kolory” – wariacje na jeden temat. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 93–94.
  111. Grażyna Stachówna: „Trzy kolory” – wariacje na jeden temat. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 95–97.
  112. Grażyna Stachówna: „Trzy kolory” – wariacje na jeden temat. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 101.
  113. Véronique Campan: Dziesięć krótkich filmów: od pojedynku do dialogu. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 73-74.
  114. Véronique Campan: Dziesięć krótkich filmów: od pojedynku do dialogu. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 75–76.
  115. Iwona Sowińska-Rammel: Czułe miejsca. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 152–156.
  116. Paul Coates: Usuwanie się w cień: wcielenia Kieślowskiego. Kino Krzysztofa Kieślowskiego. с. 136–137.
  117. . „Rzeczpospolita”. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 19 квітня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
  118. . „Rzeczpospolita” (rp.pl), 2011-11-19. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
  119. Peter Debruge. . Variety, 2008-01-16. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  120. David Stratton. A Week in the Life of a Man. Variety, 1999-09-06.
  121. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  122. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  123. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  124. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 19 квітня 2021.
  125. . Internetowa Baza Filmu Polskiego [on-line]. Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 19 квітня 2021.
  126. . V LO im. Krzysztofa Kieślowskiego w Zielonej Górze. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021.
  127. . Zespół Szkół Odzieżowych nr 1. w Krakowie im. Stanisława Wyspiańskiego. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 18 січня 2019.
  128. . 34 Liceum Ogólnokształcące im. Krzysztofa Kieślowskiego w Łodzi. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 16 червня 2012.
  129. . http://angelus.pl/index.php?option=com_content&view=article&id=6601:krzysztof-kieplowski-iyciorys&catid=849:kieplowski-krzysztof&Itemid=813. Angelus. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 16 червня 2012.
  130. . Fundacja Sztuki Współczesnej. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 19 квітня 2021.

Посилання

  • Неофіційний польський фан-сайт [ 4 вересня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kshishtof Keslo vskij pol Krzysztof Kieslowski 27 chervnya 1941 Varshava 13 bereznya 1996 Varshava vplivovij polskij kinorezhiser i scenarist Kar yeru rozpochav yak rezhiser sho specializuyetsya na dokumentalnih filmah Zhittyepis Z tochki zoru nichnogo vahtera prote z chasom pochav zajmatisya hudozhnimi filmami Chas vid chasu viv tezh teatralnu diyalnist Krishtof KeslovskijKrzysztof KieslowskiData narodzhennya 27 chervnya 1941 1941 06 27 Misce narodzhennya Varshava PolshaData smerti 13 bereznya 1996 1996 03 13 54 roki Misce smerti Varshava PolshaPohovannya Povonzkivskij cvintarGromadyanstvo PolshaProfesiya kinorezhiser scenarist avtor rezhiserAlma mater Kinoshkola v LodziRoki aktivnosti kinorezhiser scenaristChlen u Asociaciya polskih kinematografistivIMDb ID 0001425Nagorodi ta premiyiOrden Mistectv ta literaturi Zolotij lev Venecijskogo MKFVislovlyuvannya u Vikicitatah Kshishtof Keslovskij u Vikishovishi Jogo ranni hudozhni filmi ototozhnyuvani z kino moralnogo nespokoyu ce kvazidokumentalni filmi sho demonstruyut realnist Polshi togo chasu Personal Shram Amator Vipadok Potim vin zvernuvsya do metafizichnih tem stvorivshi psihologichni filmi u yakih porusheni moralni ta ekzistencijni temi cikl telefilmiv Dekalog Podvijne zhittya Veroniki trilogiya Tri kolori Zminilasya i estetika rannya faza tvorchosti Keslovskogo harakterizuvalasya asketichnoyu formoyu sho nasliduye dokumentalne kino a piznya faza vitonchenimi vizualnimi prijomami Krishtof Keslovskij vvazhayetsya odnim z najvazhlivishih tvorciv v istoriyi svitovogo kino drugoyi polovini HH stolittya Rezhiser otrimav chimalo nagorod za svoyu robotu zokrema yevropejskij kinopriz Feliks ta Zolotij lev u Veneciyi Vin takozh buv nominovanij na premiyu Oskar za Tri kolori Chervonij 1994 u nominaciyah Najkrashij rezhiser ta Najkrashij originalnij scenarij Jogo kino nasliduvali taki rezhiseri yak Tom Tikver ta Yezhi Shtur Z 2001 roku jogo imenem nazvano Kinoshkolu imeni Krishtofa Keslovskogo Silezkogo universitetu v Katovicyah BiografiyaMolodist ta osvita Krishtof Keslovskij narodivsya 27 chervnya 1941 roku u Varshavi Sim ya batka Romana Keslovskogo pohodila z Volini a mati Barbara divoche prizvishe Shonert pohodila z Bidgosha Jogo batki odruzhilisya u Varshavi na pochatku veresnya 1939 r Batko Roman buv hvorim na tuberkuloz inzhenerom budivelnikom a mati Barbara pracyuvala na derzhavnij sluzhbi Jogo rodichem buv Feliciyan Slavoj Skladkovskij Na rannij stadiyi svogo zhittya Krishtof Keslovskij mav zahvoryuvannya legeniv tomu jogo batki yizdili z nim u sanatoriyi Sim ya chasto minyala misce prozhivannya i najchastishe Keslovski meshkali v Stshemeshicyah nini rajon Dombrova Gurnicha v Zaglemb ye Dombrovskomu ta v Sokolovsko v Nizhnij Sileziyi Zakinchivshi serednyu osvitu Krishtof Keslovskij vidviduvav pozhezhnu shkolu u Vroclavi yaku pokinuv cherez pivroku U 1957 roci Krishtof Keslovskij za poradoyu batkiv rozpochav osvitu v Derzhavnij serednij shkoli teatralnoyi tehniki u Varshavi de direktorom buv jogo dyadko Pid chas navchannya yake trivalo do 1962 r vin buv kostyumerom dlya takih aktoriv yak Tadeush Lomnickij Aleksander Bardini ta Zbignyev Zapasyevich Zakinchivshi shkolu vin hotiv stati teatralnim rezhiserom ale ne mig rozpochati navchannya v cij galuzi oskilki ne buv vipusknikom vishoyi shkoli Same todi vin virishiv vivchati kinorezhisuru u Derzhavnij kinoshkoli v Lodzi kudi buv prijnyatij z tretogo razu U 1968 roci zakinchiv kinoshkolu a v 1970 roci otrimav diplom Pid chas navchannya v 1967 roci vin odruzhivsya z Mariyeyu Kautiljo U 1972 roci u nih narodilasya dochka Marta Kinotvorchist 1966 1969 Pershi filmi Krishtof Keslovskij debyutuvav u 1966 roci dvoma shkilnimi etyudami Tramvayem sho rozpovidaye pro molodogo cholovika yakij keruye tramvayem realizovanim pid pedagogichnim kerivnictvom Vandi Yakubovskoyi ta dokumentalnoyu Ustanova satiroyu na byurokratiyu yaka panuye v ofisah pid kerivnictvom Kazimyezha Karabasha U 1967 roci vin znyav Koncert bazhan a v 1968 roci dokumentalnij film Fotografiya U 1969 r bula opublikovana jogo diplomna robota pid nazvoyu Z mista Lodz yaka predstavlyala povsyakdenne zhittya zhiteliv Lodzi 1970 1974 Perevaga dokumentalnih filmiv Na pochatku 1970 h rokiv Keslovskij znimav dokumentalni filmi U 1970 roci vin znyav Zavod u yakomu protistaviv optimistichnij zvit z narad na traktornomu zavodi v Ursusi zhalyugidnim umovam praci robitnikiv Togo zh roku vin razom z Andzheyem Titkovim znyav film Ya buv soldatom de pokazav veteraniv Drugoyi svitovoyi vijni yaki vtratili zir pid chas voyennih dij U 1971 roci vijshov film Pered rali yakij zobrazhuye pidgotovku polskogo gonshika rali do rali Monte Karlo U 1972 r Keslmovskij pracyuvav nad filmom Refren pro robotu pohoronnogo byuro ta spilno z Tomashem Zigadloyu Robitniki 71 Nichogo pro nas bez nas pokazuyuchi spravzhnij nastrij robitnikiv pislya togo yak Edvard Gerek prijshov do vladi v Polshi Film Robitniki 71 bulo zaboroneno pokazuvati i vijshov vin lishe v cenzurnij versiyi Sam rezhiser opisav cej film yak najbilsh politichnij u svoyij kar yeri U 1972 roci takozh vijshli dokumentalni filmi za kontraktom sho demonstruyut robotu robitnikiv zavodu Mizh Vroclavom ta Zelenoyu Guroyu Osnovi ohoroni praci na midnij shahti ta Gospodari U 1973 r Keslovskij znyav pershij pivgodinnij hudozhnij film Pidzemnij perehid temoyu yakogo stala zustrich molodogo vchitelya z rozluchenoyu druzhinoyu u Varshavi ta Andzhej Severin zigrali roli podruzhzhya v improvizovanomu filmi znyatomu za desyat dniv Cogo samogo roku vin takozh znyav dokumentalnij film Mulyar pro kolishnogo pracivnika ta partijnogo aktivista todi yak u 1974 roci postanovochnij dokumentalnij film Pershe kohannya pro paru starshoklasnikiv sho vstupayut u svoye dorosle zhittya ta Rentgen pro lyudej iz zahvoryuvannyami legeniv 1975 1980 Hudozhni ta dokumentalni filmi na socialnu tematiku Pershij povnometrazhnij hudozhnij film Keslovskogo Personal buv stvorenij v 1975 roci i buv vidnesenij kritikami do kino moralnogo nespokoyu Golovnij geroj filmu molodij idealist rol zigrav Yuliush Mahulskij yakij pracyuye v teatri perezhivaye rozcharuvannya v cij ustanovi i zaznaye tisku z boku otochennya sho vimagaye vid nogo donosu na kolegu Personal stav rozrahunkom rezhisera zi svoyim teatralnim minulim Film nezvazhayuchi na nizku populyarnist prem yera vidbulasya lishe na telebachenni buv teplo sprijnyatij kritikami a takozh otrimav golovnij priz na festivali v Mangejmi ta nagorodu zhuri na Festivali polskih hudozhnih filmiv u Gdini U 1975 r Keslovskij takozh znyav dokumentalnij film Zhittyepis pro robotu Voyevodskogo komitetu partijnogo kontrolyu u yakomu zobraziv rozglyad zvinuvachennya vignanogo z partiyi robitnika a takozh dokumentalnij film Legenda pro zhittya Stefana Zheromskogo U 1976 roci Keslovskij debyutuvav yak tvorec hudozhnogo filmu Shram zmistom yakogo buv konflikt mizh direktorom promislovogo zavodu Francishek Pechka ta robitnikami Rezhiser vvazhav svij film nevdalim protilezhnij socialistichnomu cherez chitke rozdilennya horoshih i poganih personazhiv Kritiki natomist ocinili Shram yak politichnij film yakij demonstruvav ekonomichnij proval derzhavi ta korupciyu yaka u nij panuye prote vkazali na dramaturgichni pomilki ta shtuchno vstavleni aspekti z zhittya rezhisera Na osnovi materialu Shramu Keslovskij stvoriv dokumentalnij film Hlopavka U tomu zh roci vin znyav chergovij hudozhnij film Spokij golovnim geroyem yakogo buv pracivnik zvilnenij z v yaznici sho namagayetsya pochati zhittya spochatku Yezhi Shtur Spokij ne vipuskali u prokat protyagom chotiroh rokiv Pislya jogo pokazu u 1980 roci kritiki zvinuvatili film u specifichnij ideyi yaku namagavsya peredati rezhiser vidnosyachi jogo do podij serpnya 1980 roku kritiki ridko zgaduvali pro estetichni perevagi filmu U 1977 1978 rr Keslovskij znyav chotiri dokumentalni filmi Temoyu filmu Ya ne znayu ye istoriya direktora metalurgijnogo zavodu zvilnenogo z roboti yakij vidvazhivsya protistoyati korupciyi na zavodi film buv opublikovanij lishe v 1981 roci Shpital pokazuye robotu hirurgiv za duzhe nespriyatlivih umov sho panuyut u likarni Geroj filmu Z tochki zoru nichnogo vahtera yakij otrimav priz FIPRESSI na Krakivskomu kinofestivali ye ohoroncem zavodu z totalitarnimi poglyadami Film Sim zhinok riznogo viku zobrazhuye zhittya semi tancivnic Duzhe uspishnim u kar yeri Keslovskogo stav hudozhnij film 1979 roku Amator Jogo golovnij geroj Yezhi Shtur rezhiser amator yakij znimaye socialni dokumentalni filmi sho superechat propagandi vladi ta narazhaye na zvilnennya geroyiv svoyih robit Amator zdobuv znachnij rozgolos sered kritikiv yaki pobachili v nomu traktat pro rol kino i mistectva v zhitti lyudini kulminacijnim zavershennyam bulo te sho rezhiser spryamuvav kameru na sebe takozh bulo ocineno te sho u filmi hudozhnya osnova poyednuyetsya z dokumentalnoyu Z inshogo boku kritiki negativno ocinili pogano realizovanu lyubovnu liniyu Amator otrimav Zolotu medal na Moskovskomu mizhnarodnomu kinofestivali ta Zolotij lev u Gdini U 1980 r Keslovskij znyav dva dokumentalni filmi Balakuchi golovi v yakih vin staviv ekzistencijni pitannya vipadkovim lyudyam i Vokzal u yakomu zobraziv Centralnij zaliznichnij vokzal u Varshavi Rezhiser ne buv zadovolenij filmom Vokzal vvazhayuchi dokumentalnij film nevidpovidnim metodom dlya rozpovidi pro intimni rechi a takozh povnim vipadkovosti Pislya ciyeyi roboti vin vidmovivsya vid dokumentalnogo kino 1981 1987 Hudozhni filmi na socialnu tematiku U 1981 roci Keslovskij znyav dva filmi Pershij Korotkij robochij den zavershenij bezposeredno pered voyennim stanom bazuvavsya na reportazhi Ganni Krall pid nazvoyu Vid z vikna na pershomu poversi Jogo geroyem stav miscevij sekretar komunistichnoyi partiyi yakomu dovelosya mati spravu zi strajkuyuchimi robitnikami v 1976 roci Sam rezhiser vvazhav cej film absolyutno nevdalim oskilki sekretar partiyi v nomu buv predstavlenij shematichno bez zanurennya u jogo psihiku Drugij film Vipadok vijshov u prokat lishe v 1987 roci rozpovidav pro studenta Boguslav Linda yakij virishuye poyihati do Varshavi Vidteper film demonstruye tri versiyi podij zalezhno vid togo vstigne student na poyizd chi ni vin staye komunistichnim aktivistom diyachem Solidarnosti abo lyudinoyu nezaangazhovanoyu u politikoyu Vin zaznaye nevdachi u vsih troh vipadkah Film Vipadok otrimav duzhe riznomanitni vidguki kritikiv voni pobachili u nomu politichnij film sho stosuyetsya podij na mezhi 1970 h ta 1980 h rokiv z nadto obshirnim erotichnim aspektom Odnak uvagu privernula visvitlena u filmi tema znachennya vipadku u zhitti lyudini ta slabkist lyudini shodo otochennya U 1984 roci Keslovskij znyav film Bez kincya golovnim geroyem yakogo buv pomerlij advokat Yezhi Radzivilovich yakij povernuvsya do svitu zhivih shob zahistiti pracivnika yakogo sudyat u politichnomu procesi Spochatku rezhiser planuvav znyati dokumentalnij film pro robotu sudiv pid chas voyennogo stanu ale koli viyavilosya sho represiyi pripinilisya vin virishiv znyati hudozhnij film Keslovskij zv yazavsya z advokatom pislya chogo voni spilno napisali scenarij rozpochavshi dovgostrokovu spivpracyu Pislya prem yeri film Bez kincya zaznav zhorstkoyi kritiki yak z boku vidan rezhimu yaki zvinuvachuvali film u demonstraciyi pesimistichnogo obrazu Polshi tak i z boku opozicijnih kritikiv yaki bachili v nomu svidchennya spivpraci Keslovskogo z vladoyu film takozh kritikuvali za uperedzhenist ta nelogichnist syuzhetu Z inshogo boku zahisniki filmu vidznachali perekonlivij obraz Polshi 1982 roku ta simvolichni elementi Tim ne menshe Keslovskij zbajduzhiv do polskoyi kritiki 1987 1993 Metafizichni hudozhni filmi Nezvazhayuchi na negativnij prijom Bez kincya Keslovskij prodovzhuvav tvoriti v Polshi Krishtof Pesevich visunuv propoziciyu stvoriti cikl televizijnih filmiv yakij otrimav nazvu Dekalog Diya ciklu sho skladayetsya z desyati filmiv moralite vilno nathnennih Dekalogom obertayetsya navkolo zhittya meshkanciv zhitlovogo kompleksu u Varshavi Okremi chastini buli pov yazani muzikoyu Zbigneva Prajsnera a takozh harakterom sposterigacha yakij z yavivsya u vosmi filmah ciklu Za kordonom Dekalog buv prijnyatij bilsh prihilno nizh u Polshi pislya prem yeri v 1989 roci cikl otrimav nagorodu FIPRESSI na Mizhnarodnomu kinofestivali u Veneciyi Pid chas zjomok Dekalogu dva filmi buli opublikovani u povnometrazhnij versiyi Pershij korotkometrazhnij film Korotkij film pro vbivstvo stvorenij u 1987 roci ce istoriya pro molodogo cholovika zasudzhenogo do smertnoyi kari za vbivstvo Pislya pokazu na Kannskomu mizhnarodnomu kinofestivali film otrimav zahopleni vidguki francuzkih kritikiv yaki narekli jogo shedevrom i nazvali Keslovskogo estetom sho tvorit na metafizichnu tematiku Korotkij film pro vbivstvo otrimav nagorodu FIPRESSI u Kannah Zolotogo leva v Gdini ta Yevropejsku kinopremiyu Feliks prisudzhenu vpershe Pid jogo vrazhennyam u Polshi bulo prizupineno smertnu karu Chergovij povnometrazhnij film Korotkij film pro lyubov sho vijshov u 1988 roci rozpovidav pro molodogo cholovika Olaf Lyubashenko yakij zakohuyetsya u zrilu zhinku Grazhina Shapolovska Korotkij film pro lyubov takozh otrimav viznannya kritikiv vigravshi chergovu nagorodu FIPRESSI cogo razu na Mizhnarodnomu kinofestivali v San Sebastyani ta p yat nagorod u Gdini zokrema Zolotogo leva U 1988 roci takozh buv opublikovanij ostannij dokumentalnij film Keslovskogo Sim dniv na tizhden opublikovanij u ramkah gollandskoyi seriyi Miske zhittya Rezhiser buv chlenom zhuri golovnogo konkursu na 42 mu Kannskomu kinofestivali 1989 Pislya uspihu Dekalogu Keslovskij znyav polsko francuzku spivprodukciyu Podvijne zhittya Veroniki yaka bula metafizichnoyu rozpoviddyu pro dvoh odnakovih zhinok yaki zhili v Polshi ta Franciyi obidvi zigrala Iren Zhakob Podvijne zhittya Veroniki otrimalo pozitivni vidguki kritikiv otrimavshi chergovu nagorodu FIPRESSI v Kannah Tvorchist Keslovskogo bula uvinchana mizhnarodnoyu francuzko polsko shvejcarskoyu trilogiyeyu Tri kolori znyatoyu v 1993 1994 rokah yaka poklikalasya na gaslo Francuzkoyi revolyuciyi Svoboda rivnist braterstvo Pershij film trilogiyi Tri kolori Sinij rozpovidav pro druzhinu Zhulyet Binosh vidatnogo kompozitora yaka vtrativshi sim yu v avtokatastrofi pozbuvayetsya zobov yazan ta u zv yazku z cim vidchuvaye vnutrishnyu porozhnechu Sinij otrimav pozitivni ocinki vid kritikiv otrimavshi Zolotogo leva u Veneciyi ta tri Sezari Drugij film u trilogiyi Tri kolori Bilij rozpovidav pro polskogo perukarya Zbignev Zamahovskij yakogo kidaye jogo francuzka druzhina i yakij namagayetsya yij pomstitisya Bilij nezvazhayuchi na rozcharuvannya kritikiv zminoyu stilyu rezhisera ta hudozhnoyu neglibokistyu otrimav Sribnogo vedmedya za rezhisuru na Mizhnarodnomu kinofestivali u Berlini Temoyu ostannogo filmu v trilogiyi Tri kolori Chervonij bula samotnist sho isnuye sered lyudej Chervonij otrimav duzhe pozitivni vidguki kritikiv yaki buli v zahvati vid roboti operatora ta sposobu rozpovidi istoriyi vin takozh buv nominovanij na premiyu Oskar u troh kategoriyah Film mav horoshi shansi buti nagorodzhenim Zolotoyu palmovoyu gilkoyu v Kannah ale vreshti resht prograv Kriminalnomu chtivu Kventina Tarantino Kino osvitnya ta teatralna diyalnist Asociaciya polskih kinematografistiv Keslovskij pracyuvav ne lishe yak kinorezhiser U 1971 roci vin stav chlenom Asociaciyi polskih kinematografistiv a v 1978 1981 rokah buv yiyi vice prezidentom Akademichne vikladannya Keslovskij vikladav rezhisuru ta napisannya scenariyiv u kilkoh kinoakademiyah v Katovicyah 1979 1982 na fakulteti radio i telebachennya Silezkogo Universitetu ninishnya kinoshkola im Krishtofa Keslovskogo u Zahidnomu Berlini 1984 u Gelsinki 1988 u Shvejcariyi 1985 1988 1992 u Lodzi 1993 1996 U 2001 roci fakultet radio i telebachennya Silezkogo Universitetu prijnyav Krishtofa Keslovskogo svoyim pokrovitelem U 2019 roci senat Silezkogo universitetu peretvoriv FRiTB na Kinoshkolu im Krishtofa Keslovskogo Teatr ta teleteatr Naprikinci 1977 roku Krishtof Keslovskij debyutuvav yak teatralnij rezhiser znyavshi p yesu Zhittyepis na osnovi vlasnogo dokumentalnogo filmu Vin spivpracyuvav z Televizijnim teatrom postavivshi tri p yesi Shah korolyu Stefana Cvejga 1972 Dvoye na gojdalci Vilyama Gibsona 1976 i Kartoteka Tadeusha Ruzhevicha 1977 Smert Protyagom ostannih misyaciv svogo zhittya Keslovskij razom iz Krishtofom Pesevichem gotuvav scenarij zaplanovanogo kinotriptihu Vlitku 1995 roku vin perezhiv svij pershij sercevij napad Pomer vranci 13 bereznya 1996 r u likarni u Varshavi pislya perenesenoyi operaciyi na serci z yakim u nogo vinikalo vse bilshe problem Pohovanij 19 bereznya 1996 r na Povonzkivskomu cvintari u Varshavi Nadgrobnu skulpturu sho zobrazhuye ruki rezhisera vistavleni yak kadr rozrobiv Krishtof Bednarskij Stil filmivPislya mizhnarodnogo uspihu kinematografiyu Krishtofa Keslovskogo porivnyuvali z robotami takih rezhiseriv yak Ingmar Bergman Robert Bresson ta Roberto Rossellini prote vin rozrobiv vlasnij viraznij kinostil Keslovskij nadihavsya literaturoyu vkazuyuchi na Fedora Dostoyevskogo Tomasa Manna Franca Kafku ta Albera Kamyu yak najvazhlivishih dlya nogo avtoriv Stil dokumentalnih filmiv U svoyij diplomnij roboti Keslovskij viklav osnovni risi svoyeyi dokumentalnoyi tvorchosti Na jogo dumku dokumentalnij film vidobrazhaye realni podiyi tomu transformuvati realnist dlya nogo ne potribno Metoyu jogo pochatkovoyi roboti bulo rozmiti mezhu mizh dokumentalnim ta hudozhnim kino shob dosyagti yaknajbilshogo realizmu Manifest Keslovskogo peredbachav bilsh tochne zobrazhennya dijsnosti ta poshuk u nomu ris harakternih dlya hudozhnogo filmu Keslovskij u dokumentalnij fazi svoyeyi tvorchosti buv chutlivim do doli inshih lyudej i zdatnosti detalno sposterigati za svitom Vin ne zasudzhuvav geroyiv svoyih filmiv dozvolyayuchi yim samim ocinyuvati yavisha ta cinnosti Jogo dokumentalni filmi takozh vikrivali vadi represivnoyi komunistichnoyi sistemi yaka ne viznavala individualnosti Stil hudozhnih filmiv Na pershomu etapi svoyeyi hudozhnoyi tvorchosti Keslovskij prodovzhuvav rozvivati bachennya dokumentalnogo kino virazheni v opisi realnosti Polshi na mezhi 1970 h ta 1980 h rokiv U filmah znyatih rezhiserom u 70 h rokah HH stolittya yaskravo vidznachayutsya avtobiografichni temi Personal Amator u yakih Keslovskij prodemonstruvav svoye rozcharuvannya teatrom ta vidkrittya nebezpeki sho kriyetsya u stvorenni dokumentalnih filmiv U Amatori poglyadi rezhisera na opis svitu buli pereglyanuti golovnij geroj cogo filmu nareshti virishuye piznati samogo sebe Geroyi socialnih filmiv Keslovskogo Spokij Vipadok Bez kincya pragnut zalishatisya nejtralnimi ta moralno chistimi pered socialno politichnimi problemami Polshi sho prizvodyat do yihnoyi porazki Rezhiser chasto Shram Korotkij robochij den Vipadok zobrazhav nepovnocinnih lyudej iz komunistichnogo rezhimu ne unikayuchi yih shematichnogo podilu na chesnih lyudej z chistimi namirami ta spovnenih pidlosti i izolovanih vid suspilstva Vreshti resht u Bez kincya Keslovskij vidmovivsya vid opisu realnosti stvorivshi metaforichnij obraz polskogo suspilstva bez zobrazhennya vladi v zhodnij formi Drugij etap hudozhnoyi tvorchosti rezhisera zoseredzhuvavsya na metafizichnih problemah Vin pochavsya z Dekalogu u yakomu Keslovskij ostatochno vidijshov vid politiki i sprobuvav postaviti zagalnolyudski moralni pitannya odnochasno vidhilyayuchis vid realij suchasnoyi Polshi Zavdyaki cij zmini rezhiser pochav stvoryuvati svij vlasnij vidokremlenij vid realnosti svit U Podvijnomu zhitti Veroniki isnuye osoblivij zv yazok mizh dvoma geroyinyami sho dozvolyaye drugij z nih ne povtoryuvati pomilok pershoyi U svoyu chergu trilogiya Tri kolori zobrazhuvala rizni formi lyubovi v racionalnomu sviti kincya HH stolittya poyednuyuchi melodramu z avtorskim kino i nathnennyam postmodernizmom na rivni blizkomu do kitchu Sinij viv polemiku z formuloyu klasichnoyi melodrami odnochasno pokazuyuchi proces vidnovlennya lyudini pislya simejnoyi tragediyi Bilij u svoyu chergu yavlyaye soboyu nizku citat ta alyuzij na klasichni filmi Chervonij najbilsh viddalenij vid dijsnosti i metaforichnij film rezhisera zakrivaye istoriyu geroyiv triptihu vodnochas rozmirkovuyuchi pro znachnu rol vipadkovosti v zhitti lyudini Estetichna storona Dokumentalni filmi yak i ranni hudozhni filmi u tvorchosti Keslovskogo pokazali Polshu u vsij yiyi potvornosti nagoloshuyuchi na yiyi bezbarvnomu pejzazhi Ranni tvori Keslovskogo viriznyayutsya svoyeyu asketichnoyu formoyu holodnim zobrazhennyam pohmuroyi dijsnosti Polskoyi Narodnoyi Respubliki ta vidsutnistyu vidminnostej mizh golovnimi geroyami ta statistami U Dekalozi Keslovskij pochav vikoristovuvati skladni vizualni prijomi napriklad pobudovu drugogo planu u glibini sceni abo zobrazhennya proti svitla iz vikoristannyam kontrastu Vin takozh vikoristovuvav chislenni hudozhni nedoskazannya roboti z ciyeyi seriyi buli spoglyadalnimi tvorami z povilnim ritmom Tomu francuzka kritikinya Veronik Kampan opisala Keslovskogo yak rezhisera bezdiyalnosti nudgi povilnosti ta majstra opisiv Pochinayuchi z filmu Podvijne zhittya Veroniki pomitno zminu v avtorskij estetici Keslovskij pochav stvoryuvati vlasnu realnist i tomu svit yakij vin znimav stav malovnichim nabuv charivnosti ta stilyu nagaduyuchi drukovanu ta televizijnu reklamu Zavdyaki fokusu rezhisera na oblichchyah golovnih geroyiv nabuli znachennya yihni najdribnishi zhesti Zmini buli pomitnimi i v muzici Na rannij fazi svoyeyi tvorchosti Keslovskij vikoristovuvav obmezheni muzichni dorizhki ne obov yazkovo pov yazani iz dramatizmom filmu Pochinayuchi z filmu Bez kincya rezhiser spivpracyuye z kompozitorom Zbignevom Prajsnerom sho vplinulo na zminu muziki vona spriyala pidsilennyu dramatizmu ta garmoniyuvala z zobrazhennyam Veliku uvagu Keslovskij pridilyav montazhu Znimayuchi kadri vin chasto virizav veliki fragmenti filmu stvoryuyuchi nedoskazannya ta tayemnici v syuzheti ZnachennyaRoboti Krishtofa Keslovskogo mali znachnij vpliv na podalshu kinematografiyu Nathnennya jogo filmami vidno u filmah Nuri Bilge Dzhejlana ta Gzhegozha Zglinskogo Kristian Mundzhiu takozh ziznavsya sho cherpav nathnennya z tvorchogo dorobku Keslovskogo Yezhi Shtur yakij gliboko nadihavsya robotami Keslovskogo prisvyativ jomu svij film Lyubovni istoriyi u yakomu takozh predstaviv moralnu p yesu pro kohannya vin takozh vikoristav zakinenij scenarij Keslovskogo stvorivshi film Velika tvarina Kinematografiya Keslovskogo takozh vplinula na tvorchist Toma Tikvera yakij takozh vikoristav jogo nerealizovanij scenarij napisanij razom z Krishtofom Pesevichem dlya filmu Nebo yakij mav stati pochatkom trilogiyi u 2006 roci vijshov drugij film iz nezavershenogo triptihu Peklo rezhisera Danisa Tanovicha FilmografiyaDokumentalni korotkometrazhni filmi Tramvaj Tramwai 1966 Ustanova Urzad 1966 Koncert bazhan Koncert Zyczen Concert Of Wishes 1967 Iz mista Lodz Z miasta Lodzi 1969 Ya buv soldatom Bylem zolnierzem 1970 Robitniki 71 Nichogo pro nas bez nas Robotnicy 71 Nic o nas bez nas 1971 Refren Refren 1972 Pidzemnij perehid Przejscie podziemne 1973 Mulyar Murarz 1973 Persha lyubov Pierwsza milosc 1974 Zhittyepis Zyciorys 1975 Legenda 1975 Hlopavka Klaps 1976 Shpital Szpital 1976 Spokij Spokoj 1976 Ya ne znayu Nie wiem 1977 Z tochki zoru nichnogo vahtera Z punktu widzenia nocnego portiera 1978 Balakuchi golovi Gadajace glowy 1980 Vokzal Dworzec 1981 Korotkij robochij den Krotki dzien pracy 1981 Povnometrazhni filmi Personnel 1975 Blizna 1976 Amator 1979 Vipadok Przypadek 1981 Bez kincya Bez konca 1984 Dekalog Dekalog 1988 Korotkij film pro vbivstvo Krotki film o zabijaniu 1988 Krotki film o milosci 1989 La Double vie de Ve ronique Podwojne zycie Weroniki 1991 Tri kolori Sinij Trois couleurs Bleu 1993 Tri kolori Bilij Trois couleurs Blanc Trzy kolory Bialy 1994 Tri kolori Chervonij Trois couleurs Rouge 1994 Filmi pro Krishtofa Keslovskogo 1989 Z rzeczywistosci Dokumentalnij film 1993 Krzysztof Kieslowski Trzy kolory Dokumentalnij film 1994 Kieslowski spotyka Wendersa Dokumentalnij film 1995 Krzysztof Kieslowski I m so so Dokumentalnij film 1996 Krotki film o Krzysztofie Kieslowskim Dokumentalnij film 1999 Kieslowski i jego amator Dokumentalnij film 2001 Krzysiek Kieslowski Dokumentalnij film 2005 Still alive Dokumentalnij film 2005 Rosja Polska Nowe spojrzenie Dokumentalnij film seriya Moj Kieslowski Nagorodi ta vidznakiKrishtof Keslovskij vigrav chislenni nagorodi na mizhnarodnih festivalyah zokrema Gran pri v Mangejmi 1975 Zolotu medal u Moskvi 1979 Zolote Gyugo v Chikago 1980 Yevropejsku kinopremiyu Feliks 1988 Zolotij lev u Veneciyi 1993 ta Veliku premiyu Air Canada u Vankuveri Vin dvichi otrimuvav Zolotogo leva na polskomu kinofestivali v Gdini Vin takozh neodnorazovo buv udostoyenij nagorodi FIPRESSI 1979 1988 1989 1991 Za vnesok u kinematografiyu v 1993 roci vin buv nagorodzhenij Ordenom Mistectv ta literaturi Takozh Keslovskij otrimav prestizhni vidznaki U 1990 roci jomu bulo prisvoyeno status pochesnogo chlena Britanskogo institutu kinematografiyi a v 1995 roci vin stav chlenom Amerikanskoyi akademiyi kinematografichnih mistectv i nauk U grudni 2000 roku postanovoyu senatu Silezkogo universitetu v Katovicyah fakultetu Radio i telebachennya bulo prisvoyeno im ya rezhisera Jogo imenem nazvano deyaki shkoli zagalnoosvitni shkoli napriklad V licej u Zelenij Guri XXIX ZOSh u Krakovi XXXIV licej XXXIV u Lodzi ta gimnaziyi napriklad gimnaziya 36 u Varshavi gimnaziya 36 u Lodzi ta derzhavna gimnaziya u m Meroshuv Z 2011 r Fond suchasnogo mistectva In Situ organizovuye u Sokolovsko ciklichnij kinofestival zoseredzhenij na tvorchosti rezhisera Sokolovsko Kinofestival na chest Keslovskogo BibliografiyaKrzysztof Kieslowski Autobiografia Krakow Wydawnictwo Znak 2006 Kino Krzysztofa Kieslowskiego Krakow Universitas 1997 PrimitkiKeslovskij Universalnij slovnik enciklopediya Slovnyk me ukr Procitovano 11 grudnya 2023 Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 17 sichnya 2021 pol Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 17 sichnya 2021 Arhiv originalu za 21 serpnya 2013 Procitovano 9 travnya 2012 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 11 Hanna Krall Sublokatorka wyd 1989 Warszawa ISBN ISBN 83 207 1155 X a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn nedijsnij simvol dovidka Studia Litteraria et Historica 2 30 czerwca 2014 Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 24 lyutogo 2018 http film interia pl wiadomosci news portret kieslowskiego nId 1749403 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a access date vimagaye url dovidka Propushenij abo porozhnij url dovidka Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 11 12 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 18 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 16 19 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 20 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 21 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 79 Ewa Nawoj Jan Strekowski Krzysztof Kieslowski Culture pl a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a access date vimagaye url dovidka Propushenij abo porozhnij url dovidka Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 24 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 30 31 Krzysztof Kieslowski Biografia Film WP PL Wirtualna Polska a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a access date vimagaye url dovidka Propushenij abo porozhnij url dovidka Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 9 travnya 2012 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Gazeta Wyborcza wyborcza pl 8 bereznya 2011 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2021 Procitovano 17 travnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a first z propushenim last dovidka Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 51 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 15 veresnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 75 77 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 10 veresnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 79 80 Miroslaw Przylipiak Filmy fabularne Krzysztofa Kieslowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 213 214 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 55 56 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 22 travnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 29 veresnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 82 Miroslaw Przylipiak Filmy fabularne Krzysztofa Kieslowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 214 219 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 17 veresnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 22 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Miroslaw Przylipiak Filmy fabularne Krzysztofa Kieslowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 224 225 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 67 68 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 listopada 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 listopada 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 30 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Miroslaw Przylipiak Filmy fabularne Krzysztofa Kieslowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 219 224 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Gadajace glowy http www filmpolski pl fp index php 424031 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Perevirte shemu url dovidka Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 18 listopada 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 73 74 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 29 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 93 101 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 21 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Miroslaw Przylipiak Filmy fabularne Krzysztofa Kieslowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 235 241 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 30 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 102 107 monitor press com ukr Arhiv originalu za 29 kvitnya 2021 Procitovano 28 kvitnya 2021 Miroslaw Przylipiak Filmy fabularne Krzysztofa Kieslowskiego w zwierciadle polskiej krytyki filmowej W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 226 235 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 116 117 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 119 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 9 listopada 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 130 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 131 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 6 grudnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Rene Predal Recepcja krytyczna filmow Kieslowskiego we Francji W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 255 257 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 135 136 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 31 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Rene Predal Recepcja krytyczna filmow Kieslowskiego we Francji W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 257 258 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 22 veresnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 25 listopada 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Krzysztof Kieslowski Autobiografia s 183 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 20 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 17 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Grazyna Stachowna Trzy kolory wariacje na jeden temat W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 97 99 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 17 serpnya 2013 Procitovano 18 kvitnya 2021 Gazeta Wyborcza wyborcza pl 10 veresnya 2009 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2021 Procitovano 18 kvitnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a first z propushenim last dovidka Biofilmografia W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 307 e teatr pl on line Instytut Teatralny im Zbigniewa Raszewskiego Arhiv originalu za 22 veresnya 2015 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 21 travnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 7 veresnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 10 veresnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Nowiny Nr 53 s 1 14 marca 1996 Arhiv originalu za 19 kvitnya 2021 Procitovano 19 kvitnya 2021 polska gov pl Arhiv originalu za 14 veresnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Warszawskie Zabytkowe Pomniki Nagrobne online Arhiv originalu za 19 kvitnya 2021 Procitovano 19 kvitnya 2021 Zbydlecenie zlodziei siega zenitu Zdewastowano slynny nagrobek Kieslowskiego wnas pl 2013 06 01 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Tadeusz Szczepanski Kieslowski wobec Bergmana czyli Tam gdzie spotkaly sie rownolegle W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 167 Wojciech Kaluzynski Krzysztofa Kieslowskiego opowiadanie rzeczywistoscia W Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 24 25 Rafal Marszalek Miedzy dokumentem a fikcja Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 13 Rafal Marszalek Miedzy dokumentem a fikcja Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 15 Rafal Marszalek Miedzy dokumentem a fikcja Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 16 Tadeusz Lubelski Od Personelu do Bez konca czyli siedem faz odwracania kamery Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 34 35 Tadeusz Lubelski Od Personelu do Bez konca czyli siedem faz odwracania kamery Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 36 38 Tadeusz Lubelski Od Personelu do Bez konca czyli siedem faz odwracania kamery Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 40 43 Tadeusz Lubelski Od Personelu do Bez konca czyli siedem faz odwracania kamery Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 43 46 Tadeusz Lubelski Od Personelu do Bez konca czyli siedem faz odwracania kamery Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 46 49 Maria Kornatowska Podwojne zycie Krzysztofa Kieslowskiego Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 117 118 Maria Kornatowska Podwojne zycie Krzysztofa Kieslowskiego Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 120 Alicja Helman Kobiety w kinie Krzysztofa Kieslowskiego Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 148 149 Grazyna Stachowna Trzy kolory wariacje na jeden temat Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 93 94 Grazyna Stachowna Trzy kolory wariacje na jeden temat Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 95 97 Grazyna Stachowna Trzy kolory wariacje na jeden temat Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 101 Veronique Campan Dziesiec krotkich filmow od pojedynku do dialogu Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 73 74 Veronique Campan Dziesiec krotkich filmow od pojedynku do dialogu Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 75 76 Iwona Sowinska Rammel Czule miejsca Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 152 156 Paul Coates Usuwanie sie w cien wcielenia Kieslowskiego Kino Krzysztofa Kieslowskiego s 136 137 Rzeczpospolita Arhiv originalu za 22 veresnya 2015 Procitovano 19 kvitnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a first z propushenim last dovidka Rzeczpospolita rp pl 2011 11 19 Arhiv originalu za 19 kvitnya 2021 Procitovano 19 kvitnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a first z propushenim last dovidka Peter Debruge Variety 2008 01 16 Arhiv originalu za 19 kvitnya 2021 Procitovano 19 kvitnya 2021 David Stratton A Week in the Life of a Man Variety 1999 09 06 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 20 serpnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 26 listopada 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 22 travnya 2013 Procitovano 19 kvitnya 2021 Internetowa Baza Filmu Polskiego on line Panstwowa Wyzsza Szkola Filmowa Telewizyjna i Teatralna im Leona Schillera w Lodzi Arhiv originalu za 1 listopada 2012 Procitovano 19 kvitnya 2021 V LO im Krzysztofa Kieslowskiego w Zielonej Gorze Arhiv originalu za 27 sichnya 2021 Procitovano 10 sichnya 2021 Zespol Szkol Odziezowych nr 1 w Krakowie im Stanislawa Wyspianskiego Arhiv originalu za 21 kvitnya 2021 Procitovano 18 sichnya 2019 34 Liceum Ogolnoksztalcace im Krzysztofa Kieslowskiego w Lodzi Arhiv originalu za 19 kvitnya 2021 Procitovano 16 chervnya 2012 http angelus pl index php option com content amp view article amp id 6601 krzysztof kieplowski iyciorys amp catid 849 kieplowski krzysztof amp Itemid 813 Angelus Arhiv originalu za 21 bereznya 2013 Procitovano 16 chervnya 2012 Fundacja Sztuki Wspolczesnej Arhiv originalu za 9 grudnya 2016 Procitovano 19 kvitnya 2021 PosilannyaNeoficijnij polskij fan sajt 4 veresnya 2011 u Wayback Machine pol

Дата публікації:
Топ