Доли́на — від'ємна, лінійно витягнута форма рельєфу з одноманітним падінням.
Загальна характеристика
Утворюється найчастіше в результаті ерозійної дії течії води, хоча існують і так звані рифтові долини, що формуються в результаті тектонічної активності. Зачатковими формами річкових долин є балки та яри, які утворюються непостійними (періодичними) водотоками. Долини зазвичай утворюють цілі системи; одна долина переходить в іншу, ця, своєю чергою, в наступну і т. д., поки їхні водотоки одним загальним річищем не впадуть в яку-небудь водойму. У долини розрізняють схили і дно. У молодих долин дно буває нерозвиненим, вкрите піщаними валами, горбами, конусами ви́несення, а схили підходять до самої річки, будучи одночасно берегами річки, що протікає у ній.
Схили долини можуть бути високими або низькими, крутими або пологими. За крутістю обидва схили долини бувають однаковими або різними (асиметричними). В асиметричних долин Північної півкулі крутішим частіше буває правий (західний), а в Південній півкулі — лівий (східний) схил.
Різновиди і специфіка
Розрізняють гірські і рівнинні долини. Для перших характерна значна глибина при відносно невеликій ширині та нерівномірному падінні поздовжнього профілю (каньйону або ущелини). Рівнинні долини, як правило, широкі, мають незначну глибину і крутість схилів, невеликі схили тощо.
У своєму верхів'ї долина найчастіше починається водозбірною воронкою або льодовиковим цирком. Рідше трапляються долини з відкритими верхів'ями. Гирлова (нижня) частина долини часто супроводжується річковою дельтою чи конусом ви́несення або ж являє собою затоку водойми, в яку впадає річка у вигляді губи чи естуарію.
Цікаво, що різновиди долин розрізнялися і вивчалися в середньовіччі. Ось уривок з праці Георга Агріколи «De Re Metallica» (1556 р.), який присвячений саме цій темі:
Річкові долини
Цей вид долин є дуже складною, розгалуженою та водночас пов'язаною між собою єдиною системою ландшафтів. Вони чітко відособлені у фізико-географічному відношенні та різко контрастують за морфологією з материковими ландшафтами, які їх оточують. Блукаючий річковий потік, що постійно змінює напрям, призводить до великої мінливості долинного ландшафту, до його безперервної і глибокої перебудови. Річкові долини постійно омолоджуються, в них завжди можна спостерігати як початкові стадії формування рельєфу і розвитку біогеоценозів, так і пізніші. Специфічними для річкових долин, які не мають аналогів серед зональних типів ландшафту, є гідрологічні особливості: весняно-літні повені, дощові та вітрові паводки. Єдність річкових долин виявляється у великій синхронності розливів уздовж усього профілю долини. Заплави рівнинних річок є хорошими сінокісними угіддями; у безпечних від ерозії місцях вони розорюються, тераси також часто використовуються під посіви різноманітних сільськогосподарських культур, часто служать місцем розміщення населених пунктів (особливо в гірських країнах). Схили долин нерідко бувають вкриті лісом.
Долина, окрім флювіальної, тобто сформованої дією течії води, також може бути тектонічною, якщо її поява пов'язана з геологічною будовою рельєфу. До таких належать Алайська долина в Середній Азії і каліфорнійська Центральна долина в Північній Америці.
Див. також
- Карстова долина
- Підводна долина
- Похована долина
Посилання
- Долина [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 364. — 1000 екз.
- Долина // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Долина |
- Univ.of Wisconsin [ 18 липня 2006 у Wayback Machine.]
- Glacial moraine types (LEO dictionary)[недоступне посилання з липня 2019]
- SAR interferometry (analysis of valley forms in Fig.2 and 6) [ 27 вересня 2009 у Wayback Machine.]
Література
Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.