Голубок веракрузький Охоронний статусПід загрозою зникнення МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota

?

Голубок веракрузький

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Zentrygon
Вид:	Голубок веракрузький

Біноміальна назва

Zentrygon carrikeri
(Wetmore, 1941)

Ареал виду

Синоніми

Geotrygon carrikeri

Посилання

Вікісховище:	Zentrygon carrikeri
Віківиди:	Zentrygon carrikeri
ITIS:	1125224
МСОП:	22690901

Голубок веракрузький (Zentrygon carrikeri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Мексики. Раніше вважався конспецифічним з пурпуровим голубком.

Опис ред.

Довжина птаха становить 30 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия, горло і груди світло-сизі, боки світло-коричневі. На щоках широкі чорні смуги. Спина і крила оливково-коричневі з легким райдужним відблиском. Молоді птахи мають більш темне забарвлення, пера на верхній частині тіла мають коричневі края, на грудях охристі смужки.

Поширення і екологія ред.

Веракрузькі голубки є ендеміками гір Сьєрра-де-лос-Тукстлас^[en] в штаті Веракрус на південному сході Мексики. Вони живуть в підліску вологих хмарних, гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 350 до 1500 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними безхребетними, яких шукають серед опалого листя. Гніздо являє собою платформу з гілочок. В кладці 1-2 яйця.

Збереження ред.

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція веракрузьких голубків становить від 350 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 16 травня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 травня 2022.

Джерела ред.

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 16 травня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 травня 2022.