Ravenala madagascariensis — багаторічна рослина родини Стрелітцієвих, єдиний представник роду Ravenala. Дерево середньої висоти з великими довгочерешковими листками, складеними на кшталт віяла. Квіти великі, зібрані в складні суцвіття, що виходять з піхов листків. Насіння велике, з блакитним принасінниками. Рослина належить до ендеміків острова Мадагаскар. Зростає на узліссях і галявинах, в річкових долинах. Часто використовується в озелененні, значно меншою мірою — у побуті.
| Ravenala madagascariensis | |
|---|---|
| Ілюстрація з книги Луї Ван Гоуте "Flowers of the Greenhouses and Gardens of Europe" | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Імбироцвіті (Zingiberales) |
| Родина: | Strelitziaceae |
| Рід: | Ravenala |
| Вид: | R. madagascariensis |
| Біноміальна назва | |
| Ravenala madagascariensis Sonn., 1791 |
Назва ред.
Відома далеко за межами батьківщини як «дерево мандрівників». Цю назву рослина отримала через здатність накопичувати воду у стовбурі. За легендою, подорожні тамували нею спрагу. Проте вода всередині стовбура темна, смердюча і не придатна до вживання. Інше пояснення — віяло листків рослини росте зі сходу на захід, слугуючи компасом для мандрівників.
Наукова назва «равенала» походить з малагасійської мови і означає «лісове листя».
Будова ред.
Хоча рослина нагадує пальму, до родини Arecaceae вона не належить. Дерево мандрівників генетично близьке до таких рослин як банани, стрелітція, імбир, оскільки належить до порядку Імбироцвіті (Zingiberales), родини Стрелітцієві (Strelitziaceae). Незважаючи на те, що Ravenala madagascariensis — один вид, дослідники відзначають чотири сорти, що різняться між собою. Веслоподібні листки на довгих черешках ростуть у вигляді віяла. Білі квіти схожі за будовою до квітки стрелітції (Strelitzia reginae, Strelitzia nicolai) проте менш привабливі з зеленими приквітками. По мірі відмирання листків стає видно сірий стовбур.
Життєвий цикл ред.
Дерево мандрівників відоме тим, що у його запилені беруть участь лемури роду Varecia (Varecia variegata). Розміщення квіток близько до стовбура дозволяє лемурам ласувати нектаром. Міцні приквітки вимагають від запилювачів прикласти силу, щоб їх відкрити. Пилок переноситься на хутрі тварин. Квітка може продукувати нектар довго, що приманює лемурів протягом тривалого часу. Спостереження за лемурами свідчать, що вони сильно залежні від цього джерела їжі у період цвітіння, тому тварини поводяться з квітками дуже обережно — не руйнують їх.
Поширення та середовище існування ред.
Ендемік острова Мадагаскар.
Практичне використання ред.
На сьогодні вирощується у багатьох тропічних країнах як декоративна рослина.
Примітки ред.
- Garden and forest. / Volume 6, Issue 282 [an electronic version] Collection: Garden and Forest — P. 306
- M. Calley, R. W. Braithwaite and P. G. Ladd Vol. 25, No. 1 (Mar., 1993), pp. 61-72 Published by: Association for Tropical Biology and Conservation DOI: 10.2307/2388979 Stable URL: http://www.jstor.org/stable/2388979 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] Page Count: 12
- W. John Kress, George E. Schatz, Michel Andrianifahanana and Hilary Simons Morland (May, 1994). . Botanical Society of America, Inc. Архів оригіналу за 22 грудня 2015.
Посилання ред.
- Дерево мандрівників // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.