? Сисун легеневий | ||||
|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||
| Paragonimus westermani Kerbert, 1878 | ||||
Підвиди | ||||
| P. westermani filipinus | ||||
Посилання | ||||
|
Сисун легеневий (Paragonimus westermani) — вид плоских червів родини Troglotrematidae, що паразитує у прісноводних крабах, ссавцях та людині. Збудник парагонімозу.
Поширення ред.
Вид поширений у Східній та Південно-Східній Азії, Південній Америці та Африці.
Опис ред.
Гельмінт яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно-коричневого кольору. Тіло покрите невеликими колючками, а черевце має присоски. Сім'яники знаходяться в задній третині тіла, яєчник розташований над сім'яниками. Жовчники займають бічні поверхні вздовж тіла. Яйця невеликі, довжиною до 100 мкм, золотистого кольору, заповнені великими жовтуватими клітинами.
Історія досліджень ред.
Легеневий сисун був відкритий в 1878 році, коли в зоопарку Амстердама померли від зараження цим паразитом 2 тигра. У людському організмі він був знайдений британським доктором Сідні Рінгером, в тілі португальця при його розтині. Німецький зоолог Рудольф Лейкарт з'ясував, що знайдені в організмі тигрів, паразити були тими ж самими, що призвели до відхаркуванню крові деяких жителів Тайваню і Японії.
У 1880 році в мокроті вдалося відшукати яйця паразитів відразу двома докторами — Менсоном і Ервіном фон Белзом, яким вдалося це зробити окремо один від одного. Крім того, було припущення у Менсона, що проміжним господарем є равлик.
Життєвий цикл ред.
Внутрішній паразит ракоподібних та ссавців. Остаточний господар — тварини із родини собачих, котячих, єнотових, свиневих, рідше людина. Проміжний господар: перший — молюск, другий — раки, краби. Локалізація в тілі остаточного господаря: бронхи. Можлива позалегенева локалізація (печінка, селезінка, головний мозок, м'язи). Яйця виділяються у зовнішнє середовище з харкотинням хворого. У воді з яйця виходить мірацидій, який проникає в тіло прісноводних молюсків. У тілі проміжного хазяїна проходить стадії спороцисти, материнської і дочірньої редій, церкарія. Церкарії активно проникають у тіло прісноводних раків і крабів, у м'язах і внутрішніх органах яких розвиваються. Людина й інші остаточні господарі заражаються при вживанні крабів і раків у сирому вигляді або через воду (після загибелі рака збудники у воді залишаються живими до 25 днів). Молоді паразити вивільняються в кишківнику, мігрують крізь стінку кишківника в черевну порожнину, згодом крізь діафрагму — в легені, де через 5-6 тижнів досягають статевої зрілості. У цей період можуть гематогенним шляхом занестися в інші органи.
Проміжні господарі ред.
Види молюсків-проміжних господарів
- Semisulcospira calculus
- Semisulcospira cancellata
- Semisulcospira extensa
- Semisulcospira gottschei
- Semisulcospira libertina — synonym: Semisulcospira toucheana
- Semisulcospira mandarina — synonym: Semisulcospira wegckiangensis
- Semisulcospira multicincta
- Semisulcospira nodiperda
- Semisulcospira nodiperda quinaria
- Semisulcospira paucincta
- Semisulcospira peregrinomum
Примітки ред.
- Kerbert, Coenraad (1878). Zur Trematoden-Kenntniss. Zoologischer Anzeiger 1: 271-273. Artis zoo, Koninklijk Zoölogisch Genootschap.
- ↑ World Health Organization (1995). Control of Foodborne Trematode Infection. WHO Technical Report Series. 849. PDF part 1, PDF part 2. page 125—126.
Посилання ред.
- Center for Disease Control paragonimiasis web article
- at Cambridge Schistosomiasis Research Group
| Це незавершена стаття з паразитології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |