Oasis

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: OASIS.

Oasis (МФА: [əʊˈeɪsɪs]; укр. оаза) — англійський рок-гурт, один із провідних представників напрямку брит-поп та найбільш авторитетних і комерційно успішних гуртів 90-х.

Oasis
Основна інформація
Жанр	рок, брит-поп
Роки	1991 — 2009
Країна	Велика Британія
Місто	Манчестер, Англія
Мова	англійська
Лейбл	Creation Records Epic Records Columbia Sony BMG Big Brother Recordings
Склад	Ліам Галлахер Гем Арчер Енді Белл Кріс Шерок
Колишні учасники	Зак Старкі Алан Вайт Пол Макгіган Пол Артурс Тоні Маккерол Ноел Галлахер
www.oasisinet.com
Oasis у Вікісховищі

Гурт був заснований у Манчестері в 1991 році. Лідери гурту — брати Галлахери: Ноел — гітарист, автор більшості пісень й основний вокаліст у декількох піснях, а його молодший брат Ліам — навпаки, був основним вокалістом і автором лише невеликої частини пісень. Вони були єдиними незмінними учасниками гурту з моменту його заснування.

На гурт особливо сильно вплинула творчість The Beatles, The Rolling Stones, Sex Pistols, Stone Roses, The Kinks, Ніла Янга, The Smiths, The Jam. Дебютний альбом Definitely Maybe 1994 року став класикою жанру брит-поп/брит-рок і неодноразово визнавався музичними виданнями найкращим альбомом всіх часів. Міжнародну славу гурт отримав у середині 1990-х завдяки випуску надуспішного альбому (What's the Story) Morning Glory? та завдяки підігрітій ЗМІ «Брит-поп війні» з конкуруючим гуртом Blur.

Завдяки успіху дебютного альбому Definitely Maybe, 19-мільйонним продажам (What's the Story) Morning Glory? і перемозі в «Брит-поп війні» над Blur, гурт Oasis став одним з найбільш успішних і впливових гуртів 1990-х років. Вершина успіху гурту припала на 1997 рік, коли третій альбом названих пресою «сучасних The Beatles» Be Here Now досяг першої позиції в чартах більш ніж 12 країн і став альбомом, що продавався найшвидше в історії світового звукозапису: за перший день було продано близько 600 тис. копій. Перші оцінки альбому були дуже захопленими, але як тільки істерія трохи спала — альбом розкритикували за довгі пісні, важкий звук і непомірність аранжувань. Після ажіотажу навколо Be Here Now інтерес до гурту загаснув і наступні 2 альбоми Standing on the Shoulder of Giants і Heathen Chemistry мали скромніший успіх. Незважаючи на те, що виступи гурту, як і колись, збирали аншлаги — в пресі все частіше з'являлися статті про те, що Oasis списалися і вже ніколи не піднімуться на колишній рівень. Проте після виходу в 2005 році шостого альбому Don't Believe the Truth і дуже успішного турне всі заговорили про відродження популярності. Публіка і преса знову виявила цікавість до творчості Oasis, на що в 2006 році вийшла збірка найкращих пісень Stop the Clocks, яка досі знаходиться в хіт-парадах деяких країн. У період з 2005 по 2008 гурт отримав масу престижних нагород за внесок у розвиток сучасної музики.

6 жовтня 2008 року вийшов останній студійний альбом Dig Out Your Soul, який багатьма критиками визнаний найкращою роботою гурту за останнє десятиліття.

За 17 років існування, Oasis випустили 7 студійних альбомів, кожний з яких ставав мультиплатиновим та посів перше місце в хіт-парадах Великої Британії.

Нині сумарний тираж проданих альбомів Oasis перевищує відмітку 65 млн екземплярів. Гурт 15 разів отримував премію «NME Awards», 5 — «Brit Awards», 9 — «Q Awards», 4 — «MTV Europe Music Awards» і тричі номінувався на «Grammy». У 2005 році Oasis були названі видавництвом «Guinness» «найбільш успішним артистом британської індустрії останніх десяти років». Вплив Oasis чітко простежується в творчості багатьох сучасних гуртів: Coldplay, Travis, Stereophonics, Kasabian, The Killers, The Libertines.

28 серпня 2009 року Ноел Галлахер оголосив про свій вихід із гурту. 8 жовтня 2009 року Ліам Галлахер оголосив про те, що гурту Oasis більше не існує .

Історія гурту

Ера брит-попу та успіх (1994—1998)

У серпні 1994 року сингл «Live Forever» увійшов до десятки національного чарту та гурт став популярним. У вересні вийшов дебютний альбом гурту «Definitely Maybe» (ця фраза весь час згадувалася Ноелем протягом запису альбому), який став № 1 у Великій Британії. У жовтні вийшов сингл «Cigarettes & Alcohol», який посів сьоме місце у британському чарті, а у грудні був випущений EP «Whatever», що став третім у чарті. Пісня «Whatever» ознаменувала перехід гурту до більш м'якого та мелодійного звучання. Пісня бі-сайд «Half The World Away» пізніше використовувалася як саундтрек серіалу по BBC «The Royal Family». Непорозуміння між братами Галлахерами під час туру по США призвели до того, що Ноел, нікому не сказавши, відлетів до Сан-Франциско після концерту в Лос-Анжелесі. Менеджер гурту довго не міг знайти Ноеля і вирішив особисто летіти в Лас-Вегас щоб заспокоїти його. Легенда свідчить, що там Ноел зустрів пару молодят під час їхнього медового місяця і вони умовили його повернутися до гурту, тому Ноел присвятив їм пісню «Talk Tonight», пізніше вийшла як бісайд на синглі «Some Might Say».

У квітні 1995 року Oasis випустили сингл «Some Might Say» — перший сингл гурту, що зайняв перше місце в британському чарті. Це перший сингл з нового альбому гурту та єдиний трек з цього альбому за участю Тоні МакКеролла. Замість нього до гурту взяли лондонця Алана Вайта, колишнього члена гурту Starclub, молодшого брата відомого барабанщика Стівена Вайта. Дебют Алана відбувся під час виступу гурту в програмі Tops Of The Pops на BBC.

23 червня гурт вдруге виступив на фестивалі в Гластонбері, але цього разу як хедлайнер. Були виконані нові пісні, включаючи «Roll with It» і «Don't Look Back in Anger». Виступ не дуже сподобалося критикам. Наступного дня Ноел зіграв для британського Channel 4 майбутній хіт гурту «Wonderwall». У цей час ЗМІ роздули боротьбу між Oasis та іншим британським гуртом, Blur. Ноел не залишився осторонь і в інтерв'ю з Observer побажавши Деймону Албарну та Алексу Джеймсу з Blur «підчепити СНІД та здохнути». Пізніше він вибачився в журналі Melody Maker.

14 серпня 1995 року Oasis та Blur одночасно випустили свої нові сингли. Ця подія увійшла в музичну історію як «Битва брит-попу» («The Battle of Britpop»). Сингл Blur «Country House» за тиждень розійшовся більшим тиражем, ніж сингл Oasis «Roll with It» — 274 000 копій проти 216 000. Менеджмент Oasis стверджував, що сингл Blur продавався по більш низькою ціною та існувало 2 варіанти пісні «Country House», через що серйозні шанувальники купували по дві копії. Але незважаючи на перемогу Blur в цій «битві», усю «війну» виграли Oasis: їхній новий альбом досяг набагато кращих результатів, ніж альбом Blur «The Great Escape» (першого року продажів альбом Oasis 11 разів ставав платиновим проти трьох Blur, до 2008 «(What's the Story) Morning Glory?» добрав ще 4 платинові диски). У новому альбомі «(What's the Story) Morning Glory?» простежувалося більш м'яке звучання, через що рецензії спершу не високо оцінювали альбом, але, незважаючи на це, альбом став другим альбомом у Великої Британії за загальним числом проданих копій за всю історію, а сингли з цього альбому, «Wonderwall» і «Don't Look Back In Anger», посіли 2 та 1 місця в чарті відповідно та стали головними хітами Oasis. Перший трек на альбомі, «Hello», який став часто виконуватися на концертах групи, містить у собі фрагмент пісні Гарі Гліттера 1970 року «Hello, I'm Back Again». Альбом також містить пісню «Champagne Supernova», в записі якої брав участь Пол Веллер. Ця пісня не була випущена синглом в Англії, але вона дуже сподобалася критикам і є однією з улюблених пісень фанів, вона досі часто потрапляє в радіоефір та залишається однією з найпопулярніших композицією групи.

Oasis в 1997 році. Зліва направо: Алан Вайт, Пол Макгіган, Ноел Галлахер, Пол Артурс і Ліам Галлахер.

У вересні 1995 року Пол Макгіган тимчасово покинув групу, пославшись на нервове перенапруження. Його замінив Скотт Маклеод із групи The Ya-Yas, який виступив на кількох концертах групи та знявся у відео на пісню «Wonderwall». Незабаром Гігсі повернувся в групу. У лютому 1996 року Oasis стали лише третьою групою після The Beatles та The Jam, яку дали виконати дві пісні в програмі Tops of the Pops. Це були новий сингл групи «Don't Look Back in Anger» і кавер-версія Slade — «Cum On, Feel the Noize». Сингл знову очолив хіт — парад, отримав платиновий статус і став нарівні з Wonderwall візитною карткою Oasis. Пісня була високо оцінена критиками та шанувальниками, і пізніше багаторазово потрапляла в списки найкращих пісень усіх часів. 27 і 28 квітня група виступила на домашньому стадіоні своєї улюбленої футбольної команди Манчестер Сіті — Maine Road. Фрагменти другого концерту увійшли в відео «There and Then», що вийшло пізніше того ж року. У зеніті популярності, гурт відіграв два концерти в Ньюпорті 10 і 11 серпня 1996 року. 250 000 квитків на концерт були повністю розкуплені за кілька хвилин після початку продажу. Цей концерт став найбільшим концертом просто неба за всю історію Британії.

Наступний місяць був складним для гурту. 23 серпня гурт відіграв концерт для програми MTV Unplugged, але без Ліама, який поскаржився на болі в горлі та дивився концерт з залу, при цьому випиваючи холодне пиво і курячи. Всі пісні виконав Ноел. За словами Ноела, Ліам провів всю попередню ніч в якомусь клубі, і відмовився виступати перед самим виходом на сцену. Пізніше, група полетіла без Ліама на гастролі до Північної Америки, але через пару днів спершу Ноел, а потім і решта група, повернулися в Англію. Пішли чутки про швидкий розпад і гурту довелося робити спеціальну заяву, де вони спростували ці чутки. Через місяць гурт зібрався для початку запису нового альбому.

«D'You Know What I Mean?»

Сингл з Be Here Now, «D'You Know What I Mean» став 12-м найпродаванішим синглом 1997 року у Великій Британії.

---

При проблемах гляньте в довідку.

Залишок 1996 року і першу чверть 1997 року Oasis записували новий альбом. «Be Here Now» вийшов у серпні 1997 року. Перший сингл з альбому «D'You Know What I Mean» зайняв перше місце в чартах багатьох країн, ставши платиновим, а сам вихід альбому став об'єктом пильної уваги ЗМІ. Кульмінацією очікування став документальний фільм про групу «Right Here, Right Now», який був показаний по BBC в вечір перед релізом альбому. Завдяки загальному очікуванню, альбом став найшвидше розпродаваним альбомом Британії всіх часів, розійшовшись тиражем у 423 000 копій в перший же день продажів. Альбом також став № 2 у США. Альбом продавався краще, ніж «Definitely Maybe», але його продажу не могли зрівнятися з продажами «(What's the Story) Morning Glory?» — 1997 року було продано «тільки» 7 млн копій. Перші оцінки альбому були дуже високими, але потім альбом розкритикували за довгі пісні, важкий звук і надмірність аранжувань. Сам Ноел охарактеризував альбом, як «пісеньки купки хлопців, що сидять на кокаїні, яким все пофіг». Тим не менш, альбом як і раніше любимо багатьма фанами гурту. Ера брит-попу закінчилася, третій альбом не виправдав очікувань та популярність гурту пішла вниз. Багато критиків помітили, що саме відносна неуспішність «Be Here Now» визначила закінчення руху брит-попу. 1998 року вийшов третій сингл «Don't Go Away». А після виходу четвертого синглу групи, що посів першу сходинку, «All Around the World» (кліп на цю пісню був знятий у стилі кліпу The Beatles «Yellow Submarine») група оголосила про те, що йде у творчу відпустку. У листопаді 1998 року вийшла збірка найкращих бі-сайдів «The Masterplan».

Дискографія

Студійні альбоми

• 1994 — Definitely Maybe;
• 1995 — (What's the Story) Morning Glory?;
• 1997 — Be Here Now;
• 2000 — Standing on the Shoulder of Giants;
• 2002 — Heathen Chemistry;
• 2005 — Don't Believe the Truth;
• 2008 — Dig Out Your Soul.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 10 жовтня 2009. 
2. . Архів оригіналу за 10 жовтня 2009. Процитовано 9 жовтня 2009. 
3. Harris, pg. 149
4. Harris, pg. 178
5. Harris, pg. 213
6. VH1 Behind the Music, VH1, 2000
7. Harris, pg. 226
8. Supanet entertainment music feature [ 22 червня 2018 у Wayback Machine.]. Процитовано 3 лютого 2008.
9. . BBC News. 3 березня 1999. Архів оригіналу за 30 червня 2003. Процитовано 3 лютого 2008. 
10. «Noel Gallagher in Blur Aids outburst». Melody Maker. 23 вересня 1995.
11. Harris, pg. 251
12. Guardian (2004). Not here now. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2008. 
13. Harris, pp. 298-99
14. Harris, pg. 310
15. 1996 MTV Video Music Awards [ 12 червня 2015 у Wayback Machine.] MTV.com. Retrieved 3 December 2011
16. Harris, pg. 313
17. Rolling Stone news article [ 22 грудня 2007 у Wayback Machine.]. Перевірено 9 березня 2008.
18. Rolling Stone (1997). Live forever. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2008. 
19. The Wave Magazine (1998). . Архів оригіналу за 16 грудня 2006. Процитовано 2008. 
20. Rolling Stone (2001). . Архів оригіналу за 12 березня 2007. Процитовано 13 травня 2009. 

Література

• Ярослав Степаненко. Квітучий Oasis на фазенді Пола Маккартні // «Галас» (Київ). — 1997. — №7-8. — С. 46-49.

Посилання

• Сторінка гурту [ 1 липня 2020 у Wayback Machine.] на MySpace