www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сова новозеландська Жива S a albifacies сфотографована між 1889 та 1910Охоронний статусВимерлий 1914 МСОП 3 1 1 Біологіч

Сова новозеландська

?
† Сова новозеландська

Жива S. a. albifacies, сфотографована між 1889 та 1910
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Новозеландська сова (Sceloglaux)
Kaup, 1848
Вид: † Сова новозеландська
Біноміальна назва
† Sceloglaux albifacies
(Gray GR, 1845)
Підвиди
  • † S. a. albifacies
    (Південний острів)
  • † S. a. rufifacies
    (Північний острів)
Посилання
Вікісховище: Sceloglaux albifacies
Віківиди: Sceloglaux albifacies
EOL: 45517863
ITIS: 555494
МСОП: 22689496
NCBI: 1911056
Fossilworks: 143819

Сова новозеландська (Sceloglaux albifacies) — ендемічний вид сов у Новій Зеландії. Коли у Нову Зеландію прибули європейські поселенці, популяція була достатньо значною. Науковий опис було опубліковано у 1845 році, але вже до 1914 року вид (майже) повністю вимер. Вид належав до монотипічного роду Sceloglaux («сова-негідниця», можливо, через пустотливі звуки, які вона видає).

Опис ред.

S. a. albifacies, малюнок Герарда Йоганнеса Келеманса, змальований із живих сов, що належали Вальтеру Ротшильду

Оперення цієї сови мало жовтувато-коричневі з темно-коричневим смуги. На плечах, і інколи ззаду шиї — білі лямки. Контурні пера на спині мали білу облямівку. На крилах і хвості — світло-коричневі смужки. Пера на передплесні — від жовтуватих до червонувато-рудих. Лицевий диск білий поза і під очима, що переходить до сірого з коричневими смужками до центру. Деякі птахи більш іржаво-руді, з коричневим лицевим диском, це спершу пояснювали підвидовими відмінностями, але ймовірно це лише індивідуальні варіації. Є свідчення, що чоловічі особини більш барвисті (наприклад, екземпляр з Лінца OÖLM 1941/433). Очі — темно-оранжеві. Тіло завдовжки 35,5–40 см, крила — 26,4 см, чоловічі особини дещо менші, ніж жіночі. Вага — близько 600 грамів.

Голос ред.

Вид отримав назву через звуки, які видавала сова: «голосний крик, утворений із серії гнітючих скриків, що повторюються», «особливий гавкаючий шум …схоже на молодого пса», «похмуре пугукання» тощо, які чули від особин у польоті. Спіймані сови видавали звуки присвистування, хихикання, нявкання і подібне.

Поширення і підвиди ред.

S. a. rufifacies

На Північному острові були спіймані особини меншого підвиду rufifacies у лісистих районах вулканів Таранакі (1856) та Вайрарапа[en] (1868). Історія була нечітка й ставилася під сумнів, але присутність виду на острові підтверджена наявністю викопних решток. Сов спостерігали поблизу Поріруа та Те-Карака, згідно зі свідченнями маорі, вид востаннє бачили у Те-Уревера.

На Південному острові більший підвид albifacies населяв знижені дощові місцевості, як Нельсон, Кентербері та Отаго. Їх також зустрічали у середніх горах та, можливо, Фіордленді. Особин S. a. albifacies відловили на острові Стюарт близько 1881 року.


Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Sceloglaux albifacies: інформація на сайті МСОП (версія 2016.3) (англ.) 01 жовтня 2016
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Джерела ред.

  • Blackburn, A. (1982): A 1927 record of the Laughing Owl. Notornis 29(1): 79.PDF fulltext
  • Buller, Walter L. (1905): Supplement to the 'Birds of New Zealand' (2 volumes). Published by the author, London.
  • Fuller, Errol (2000): Extinct Birds (2nd ed.). Oxford University Press, Oxford, New York. ISBN 0-19-850837-9
  • Greenway, James C., Jr. (1967): Extinct and Vanishing Birds of the World, 2nd edition: 346—348. Dover, New York. QL676.7.G7
  • Hall-Jones, John (1960): Rare Fiordland birds. Notornis 8(7): 171—172. PDF fulltext
  • Lewis, Deane P. (2005): The Owl Pages: Laughing Owl Sceloglaux albifacies. Revision as of 2005-04-30.
  • Pilgrim, R. L. C. & Palma, R. L. (1982): A list of the chewing lice (Insecta: Mallophaga) from birds in New Zealand. Notornis 29 (Supplement): 1-33. PDF fulltext
  • St. Paul, R. & McKenzie, H. R. (1977): A bushman's seventeen years of noting birds. Part F (Conclusion of series) — Notes on other native birds. Notornis 24(2): 65–74. PDF fulltext
  • Williams, G. R. & Harrison, M. (1972): The Laughing Owl Sceloglaux albifacies (Gray. 1844): A general survey of a near-extinct species. Notornis 19(1): 4-19. PDF fulltext
  • Worthy, Trevor H. (1997): A survey of historical Laughing Owl (Sceloglaux albifacies) specimens in museum collections. Notornis 44(4): 241—252. PDF fulltext
  • Worthy, Trevor H. (2001): A fossil vertebrate fauna accumulated by laughing owls (Sceloglaux albifacies) on the Gouland Downs, northwest Nelson, South Island. Notornis 48(4): 223—233. PDF fulltext
  • Worthy, Trevor H. & Holdaway, Richard N. (2002): The Lost World of the Moa. Indiana University Press, Bloomington. ISBN 0-253-34034-9

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sova novozelandskaZhiva S a albifacies sfotografovana mizh 1889 ta 1910Ohoronnij statusVimerlij 1914 MSOP 3 1 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Sovopodibni Strigiformes Rodina Sovovi Strigidae Rid Novozelandska sova Sceloglaux Kaup 1848Vid Sova novozelandskaBinomialna nazva Sceloglaux albifacies Gray GR 1845 Pidvidi S a albifacies Pivdennij ostriv S a rufifacies Pivnichnij ostriv PosilannyaVikishovishe Sceloglaux albifaciesVikividi Sceloglaux albifaciesEOL 45517863ITIS 555494MSOP 22689496NCBI 1911056Fossilworks 143819Sova novozelandska 2 Sceloglaux albifacies endemichnij vid sov u Novij Zelandiyi Koli u Novu Zelandiyu pribuli yevropejski poselenci populyaciya bula dostatno znachnoyu Naukovij opis bulo opublikovano u 1845 roci ale vzhe do 1914 roku vid majzhe povnistyu vimer Vid nalezhav do monotipichnogo rodu Sceloglaux sova negidnicya mozhlivo cherez pustotlivi zvuki yaki vona vidaye Zmist 1 Opis 1 1 Golos 2 Poshirennya i pidvidi 3 Primitki 4 Dzherela 5 PosilannyaOpis red nbsp S a albifacies malyunok Gerarda Jogannesa Kelemansa zmalovanij iz zhivih sov sho nalezhali Valteru RotshilduOperennya ciyeyi sovi malo zhovtuvato korichnevi z temno korichnevim smugi Na plechah i inkoli zzadu shiyi bili lyamki Konturni pera na spini mali bilu oblyamivku Na krilah i hvosti svitlo korichnevi smuzhki Pera na peredplesni vid zhovtuvatih do chervonuvato rudih Licevij disk bilij poza i pid ochima sho perehodit do sirogo z korichnevimi smuzhkami do centru Deyaki ptahi bilsh irzhavo rudi z korichnevim licevim diskom ce spershu poyasnyuvali pidvidovimi vidminnostyami ale jmovirno ce lishe individualni variaciyi Ye svidchennya sho cholovichi osobini bilsh barvisti napriklad ekzemplyar z Linca OOLM 1941 433 Ochi temno oranzhevi Tilo zavdovzhki 35 5 40 sm krila 26 4 sm cholovichi osobini desho menshi nizh zhinochi Vaga blizko 600 gramiv Golos red Vid otrimav nazvu cherez zvuki yaki vidavala sova golosnij krik utvorenij iz seriyi gnityuchih skrikiv sho povtoryuyutsya osoblivij gavkayuchij shum shozhe na molodogo psa pohmure pugukannya tosho yaki chuli vid osobin u poloti Spijmani sovi vidavali zvuki prisvistuvannya hihikannya nyavkannya i podibne Poshirennya i pidvidi red nbsp S a rufifaciesNa Pivnichnomu ostrovi buli spijmani osobini menshogo pidvidu rufifacies u lisistih rajonah vulkaniv Taranaki 1856 ta Vajrarapa en 1868 Istoriya bula nechitka j stavilasya pid sumniv ale prisutnist vidu na ostrovi pidtverdzhena nayavnistyu vikopnih reshtok Sov sposterigali poblizu Porirua ta Te Karaka zgidno zi svidchennyami maori vid vostannye bachili u Te Urevera Na Pivdennomu ostrovi bilshij pidvid albifacies naselyav znizheni doshovi miscevosti yak Nelson Kenterberi ta Otago Yih takozh zustrichali u serednih gorah ta mozhlivo Fiordlendi Osobin S a albifacies vidlovili na ostrovi Styuart blizko 1881 roku Primitki red BirdLife International 2016 Sceloglaux albifacies informaciya na sajti MSOP versiya 2016 3 angl 01 zhovtnya 2016 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Dzherela red Blackburn A 1982 A 1927 record of the Laughing Owl Notornis 29 1 79 PDF fulltext Buller Walter L 1905 Supplement to the Birds of New Zealand 2 volumes Published by the author London Fuller Errol 2000 Extinct Birds 2nd ed Oxford University Press Oxford New York ISBN 0 19 850837 9 Greenway James C Jr 1967 Extinct and Vanishing Birds of the World 2nd edition 346 348 Dover New York QL676 7 G7 Hall Jones John 1960 Rare Fiordland birds Notornis 8 7 171 172 PDF fulltext Lewis Deane P 2005 The Owl Pages Laughing Owl Sceloglaux albifacies Revision as of 2005 04 30 Pilgrim R L C amp Palma R L 1982 A list of the chewing lice Insecta Mallophaga from birds in New Zealand Notornis 29 Supplement 1 33 PDF fulltext St Paul R amp McKenzie H R 1977 A bushman s seventeen years of noting birds Part F Conclusion of series Notes on other native birds Notornis 24 2 65 74 PDF fulltext Williams G R amp Harrison M 1972 The Laughing Owl Sceloglaux albifacies Gray 1844 A general survey of a near extinct species Notornis 19 1 4 19 PDF fulltext Worthy Trevor H 1997 A survey of historical Laughing Owl Sceloglaux albifacies specimens in museum collections Notornis 44 4 241 252 PDF fulltext Worthy Trevor H 2001 A fossil vertebrate fauna accumulated by laughing owls Sceloglaux albifacies on the Gouland Downs northwest Nelson South Island Notornis 48 4 223 233 PDF fulltext Worthy Trevor H amp Holdaway Richard N 2002 The Lost World of the Moa Indiana University Press Bloomington ISBN 0 253 34034 9Posilannya red Olliver Narena 2000 Whekau The Laughing Owl NZbirds com Images of Laughing Owls in the collection of the Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa Wingspan Birds of Prey Trust Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sova novozelandska amp oldid 40505735