Neocnus це вимерлий рід наземних лінивців види якого поширювалися на Кубі та Еспаньолі Неокнус нагадував би типового наз

Neocnus — це вимерлий рід наземних лінивців, види якого поширювалися на Кубі та Еспаньолі. Неокнус нагадував би типового наземного лінивця, хоча він був значно меншим, з довшим хвостом і широким тулубом, а також з гнучкими кінцівками та довгими кігтями. Цей лінивець був відомий тим, що мав широкі хвостові хребці, рису, спільну з іншими наземними лінивцями, що вказує на те, що ця тварина, як і сучасний таманду, ймовірно, використовувала свій хвіст, щоб стояти вертикально. Іклоподібні зуби Neocnus були великими і трикутними, а його череп був глибоким і мав великий сагітальний гребінь, який, якщо використовувати його з глибокою нижньою щелепою, ймовірно, дозволяв сильне напруження жувальних м’язів.

Neocnus Період існування: плейстоцен до голоцен

Neocnus comes
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Лінивцеподібні (Pilosa)
Родина:	†Megalocnidae
Рід:	†Neocnus
Види
†N. comes †N. dousman †N. gliriformis †N. major †N. toupiti
Вікісховище: Neocnus

Скам'янілості цього лінивця були знайдені в печерних відкладеннях Гаїті. Вони були датовані аж до 4391 до н. е., відкалібровані до ≈ 5000 до н. е.. Є теорія, що на цього лінивця, як і на інших антильських лінивців, корінні жителі Карибського басейну ймовірно полювали до вимирання заради його шкури та м’яса. Підозрюється, що Neocnus був напівдеревним.

Примітки ред.

Steadman, D. W.; Martin, P. S.; MacPhee, R. D. E.; Jull, A. J. T.; McDonald, H. G.; Woods, C. A.; Iturralde-Vinent, M.; Hodgins, G. W. L. (2005). Asynchronous extinction of late Quaternary sloths on continents and islands. Proceedings of the National Academy of Sciences (United States National Academy of Sciences) 102 (33): 11763–11768. Bibcode:2005PNAS..10211763S. PMC 1187974. PMID 16085711. doi:10.1073/pnas.0502777102.
White, J. (1993). Indicators of locomotor habits in Xenarthrans: Evidence for locomotor heterogeneity among fossil sloths. Journal of Vertebrate Paleontology 13 (2): 230–242. doi:10.1080/02724634.1993.10011502.

[Steadman-1] Steadman, D. W.; Martin, P. S.; MacPhee, R. D. E.; Jull, A. J. T.; McDonald, H. G.; Woods, C. A.; Iturralde-Vinent, M.; Hodgins, G. W. L. (2005). Asynchronous extinction of late Quaternary sloths on continents and islands. Proceedings of the National Academy of Sciences (United States National Academy of Sciences) 102 (33): 11763–11768. Bibcode:2005PNAS..10211763S. PMC 1187974. PMID 16085711. doi:10.1073/pnas.0502777102.

[2] White, J. (1993). Indicators of locomotor habits in Xenarthrans: Evidence for locomotor heterogeneity among fossil sloths. Journal of Vertebrate Paleontology 13 (2): 230–242. doi:10.1080/02724634.1993.10011502.