? Мунтжак | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||
Посилання | ||||||||||
|
Мунтжа́к або гавкаючий олень (Muntiacus) — рід оленів (Cervidae), який містить 12 сучасних видів, що поширені у Південній та Південно-Східній Азії, Китаю та деяких районах Японії. Більшість видів роду внесені МСОП в категорії «найменшого ризику» або «недостатньо даних», хоча інші, такі як чорний мунтжак, борнейський жовтий мунтжак та гігантський мунтжак, є вразливими, майже загроженими та критично загроженими відповідно. Це найстаріший рід оленів, який виник біля 15-35 млн років тому в епоху міоцену. Його найдавніші залишки знайдені на території Франції, Німеччини та Польщі.
В азійських країнах мунтжаки є предметом полювання, їхнє м'ясо вважається делікатесом.
Розповсюдження Редагувати
Сучасні види є вихідцями з Азії, їх можна зустріти в Індії, Шрі-Ланці, М'янмі, В'єтнамі, Індонезійських островах, Тайвані та Південному Китаї. Вони також зустрічаються в нижніх Гімалаях (Тераї в Непалі та Бутані).
Опис Редагувати
Населяючи тропічні регіони, олені не мають сезонних звичок, тому спаровування можуть відбуватися в будь-який час року. Таку поведінку також зберігають популяції, пізніше завезені в країни помірного клімату. Харчуються ці олені рослинною їжею: листям, травою, бруньками, опалими фруктами.
У збудженому або схвильованому стані ці олені видають звуки, схожі на гавкіт собак. Самці мунтжаків захищають належні їм райони від вторгнення інших самців, використовуючи в сутичках не стільки короткі роги, скільки гострі ікла на верхній щелепі. Такі «бивні» притаманні лише дорослим самцям. У водяних оленів також є видимі бивні, але вони відрізняються за розміром та формою.
Вагітність у самок триває близько 7 місяців, після чого зазвичай народжується одне дитинча, якого мати приховує в заростях, поки те не зможе самостійно за нею слідувати.
Залози Редагувати
Мунтжаки володіють різноманітними запаховими залозами, які виконують важливі функції спілкування та територіального маркування. Вони використовують свої лицьові залози в основному для позначення території, а іноді й інших особин, залози відкриваються під час дефекації та сечовипускання, а також іноді під час соціальних проявів. У той час як лобні залози зазвичай відкриваються мимовільно в результаті скорочення лицьових м’язів, перед очні залози можуть мимовільно розкриватися набагато ширше і навіть вивертатися назовні, щоб виштовхнути розташовану залозну тканину. Навіть молоді оленятка здатні повністю вивертати свої перед очні залози.
Види Редагувати
- Muntiacus
- Мунтжак борнейський (Muntiacus atherodes)
- Мунтжак чорний (Muntiacus crinifrons)
- Мунтжак Феа (Muntiacus feae)
- Muntiacus gongshanensis
- Muntiacus montanus
- Мунтжак індійський (Muntiacus muntjak)
- Muntiacus puhoatensis
- Muntiacus putaoensis
- Мунтжак китайський (Muntiacus reevesi)
- Muntiacus rooseveltorum
- Muntiacus truongsonensis
- Гігантський мунтжак
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
- . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
- Czyżewska, Teresa; Stefaniak, Krzysztof (December 1994). . Acta Zoologica Cracoviensia 37 (1): 55–74. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 21 червня 2021.
- Barrette, C. (1976-09). Musculature of facial scent glands in the muntjac. Journal of Anatomy 122 (Pt 1). с. 61–66. ISSN 0021-8782. PMC 1231931. PMID 977477. Процитовано 9 березня 2023.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мунтжак |
- BBC Wales Nature: Muntjac deer article [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |