Minuartia rossii — вид трав'янистих рослин родини гвоздичні (Caryophyllaceae), рідко поширений у межах Арктики (Північна Євразія й північ Північної Америки).
| Minuartia rossii | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Мокричник (Minuartia) |
| Вид: | M. rossii |
| Біноміальна назва | |
| Minuartia rossii |
Таксономічні примітки ред.
M. rossii тісно пов'язаний з M. elegans і ці двоє представляють групу, відмінну від усіх інших видів роду. M. elegans відрізняється від M. rossii в основному тим, що квіти й плоди правильні й тим, що не виробляє цибулинки. Можна підозрювати, що ця різниця обумовлена навколишнім середовищем, оскільки M. elegans більш південний вид, бореальних і низькоарктичний. Проте, їхні відмінності зберігаються при культивуванні. Рід мокричник неоднорідний і поліфілетичний і в майбутньому, ймовірно, розпадеться на кілька родів.
Опис ред.
Це багаторічні трави, з центральним коренем. Велика кількість укорочених вегетативних пагонів утворюють невеликі купини або більш розширені відкриті килимки. Старе листя не зберігається. Бічні пагони в пазухах верхніх листків і верхівок пагонів розвиваються в блідо-зелені цибулинки, які легко відриваються. Квіткові стебла гладкі, в 0.2–1 рази довші ніж листя. Листки супротивні, 3–6 мм, лінійні, тупі, в основному, пурпурно-зелені.
Квіти поодинокі; квітконіжки до 20 мм. Квіти радіально-симетрична з 5 вільними чашолистками й пелюстками. Чашолистки 1.5–2.5 × 0.7–1.0 мм, довгасті або яйцеподібні, тупі або підгострі, з одною нечіткою веною, багрові. Пелюстки в 1.5–2 рази довші за чашолистки, оберненояйцевиді, на верхівці закруглені, білі. Тичинок 10. Плоди однокоміркові сферичні капсули, 1.5–2.5 мм, які відкриваються верхівково з 3-ма зубами. Насіння коричневе, субкулясте, бл. 0.6 мм, невиразно сітчасте.
Відтворення ред.
Вегетативне розмноження фрагментацією килимків, але особливо цибулинками. Квітки дрібні, ймовірно, не пристосовані до запилення комахами; самозапилення має переважати. Цибулинки легко від'єднуються й транспортуються водою, птахами, можливо, вітром.
Поширення ред.
Північна Америка (Ґренландія, Канада, Аляска — США); Європа (тільки Шпіцберген — Норвегія); Азія (Східна Чукотка і острів Врангеля — Росія).
Населяє мокрі, дернові, гравійні чи піщані вапняні пустки, високоарктичну, альпійську тундру, чи пустища.
Джерела ред.
- Euro+Med Plantbase [ 19 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Flora of Svalbard [ 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Flora of North America [ 7 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pan-arctic flora (англ.)
| Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |