MP-18 — німецький пістолет-кулемет, кінця Першої світової війни. Пістолет-кулемет МР-18 / 1 (Maschinenpistole18 / 1) спочатку був призначений для озброєння спеціальних штурмових загонів і поліції. Запатентований у грудні 1917 року конструктором Хуго Шмайсером, фінансову підтримку якому при розробці його нового пістолета-кулемета надавав Теодор Бергманн.
| MP-18 | |
|---|---|
| MP-18 | |
| Тип | Пістолет-кулемет |
| Походження | Німецька імперія Веймарська республіка Третій рейх |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1918—1945 |
| Оператори | Рейхсвер, Вермахт |
| Війни | Перша світова війна, Друга світова війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Гуго Шмайссер |
| Розроблено | 1917 |
| Характеристики | |
| Вага | 4,18 (без магазина); 5,26 (споряджений) |
| Довжина | 815 мм |
| Довжина ствола | 200 мм |
| | |
| Набій | 9×19 мм Парабелум |
| Калібр | 9 мм |
| Дія | вільний затвор |
| Темп вогню | 450-500 постр./хв |
| Дульна швидкість | 380 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 200 м |
| Система живлення | дисковий магазин "равлик" на 32 або прямий коробчатий магазин на 20 патронів |
| | |
| MP-18 у Вікісховищі |
Принцип дії Редагувати
Автоматика в МР-18 / 1 працює за рахунок вільного затвора. Канал ствола при пострілі замикається підпружиненим затвором. Ствол повністю закритий круглим сталевим кожухом з вентиляційними отворами. Ударно-спусковий механізм ударникового типу, дозволяє ведення тільки автоматичного вогню. Запобіжника як окремої деталі немає, але рукоятка зведення затвора заводиться в проріз в ствольній коробці, де і фіксується, залишаючи затвор у відкритому положенні. Приймач магазину розташований з лівого боку.
Живлення патронами здійснювалося або з прямих коробчатих магазинів на 20 патронів, або з дискового магазину системи Леєр на 32 патрони від артилерійської моделі пістолета Люгер-Парабелум Р08. Використовувався магазин барабанного типу зразка ТМ-08 системи Блюма на 32 патрони, який кріпиться ліворуч у довгій горловині. Ідея цього магазину в удосконаленому вигляді використовувалася в магазинах для пістолетів-кулеметів Томпсона, ППД-34/40, ППШ-41 та Suomi M/31 . Приціл відкритий, регульований. Регулювання прицільної дальності стрільби проводиться перекидним цілком на 100 або 200 метрів. Ложа і приклад пістолета — кулемета МР-18/1 дерев'яні, гвинтівкового типу.
Модифікації Редагувати
Bergmann МР-20 Редагувати
Модифікація МР-18/I, що випускалася Swiss Industrial Company (SIG) на замовлення японської армії. Відрізняється від МР-18/I тим, що приймач магазину розташований знизу, а не ліворуч.
Bergmann МР-28/II Редагувати
Модифікація МР-18/1 з можливістю ведення одиночного й автоматичного вогню. Перевідник вогню розташований над прорізом спусковий скоби.
Таллінн-Арсенал модифікація МР-18/I Редагувати
Був розроблений в 1926 році естонською компанією з однойменною назвою. У 1927 році пістолет-кулемет Tallinn arsenal почав надходити на озброєння естонської армії і поліції, загальний випуск цього пістолета-кулемета склав близько 600 одиниць. У другій половині 1930-х років Естонський уряд продало практично всі пістолети-кулемети Tallinn arsenal приватному торговцю зброєю, і в результаті деяке їх число незабаром спливло в Іспанії, на полях тамтешньої Громадянської війни. Пістолет-кулемет Tallinn arsenal базувався на конструкції німецького пістолета-кулемета Bergmann / Schmeisser MP.18 / I, відрізняючись від нього перш за все використовуваним патроном, а також формою ложі і отворів в кожусі ствола.
Історія Редагувати
Після прийняття пістолета-кулемета на озброєння Німеччини в 1918 році, серійне виробництво МР-18/1 було налагоджено на заводі Waffenfabrik Theodor Bergmann. МР-18/1 були озброєні спеціальні штурмові загони, кожне відділення яких складалося з двох чоловік. Один з них озброювався МР-18/1, другий був озброєний гвинтівкою Mauser 98 і ніс запас патронів. Сумарний боєзапас такого відділення становив 2500 патронів 9×19 мм Парабелум.
Після поразки Німеччини в Першій світовій війни, за умовами Версальського договору від 11 листопада 1918 виробництво деяких видів озброєння в Німеччині було заборонено. У цей список потрапив і МР-18/1, але його виробляли до 1920 року як зброю для поліції, на виробництво якої не було таких істотних обмежень.
Після 1920 року виробництво МР-18/1 за ліцензією тривало в Швейцарії, на заводі Swiss Industrial Company (SIG) в місті Нойгаузен.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Gotz, Hans Dieter,German Military Rifles and Machine Pistols, 1871—1945, Schiffer Publishing, Ltd. West Chester, Pennsylvania, 1990 (нім.)
- Smith, WHB,Small arms of the world: the basic manual of military small arms, Harrisburg, Pa. : Stackpole Books, 1955 (англ.)
- Günter Wollert; Reiner Lidschun; Wilfried Kopenhagen,Illustrierte Enzyklopädie der Schützenwaffen aus aller Welt: Schützenwaffen heute (1945—1985), Berlin: Militärverlag der Deutschen Demokratischen Republik, 1988 (нім.)
- CLINTON EZELL, EDWARD Small arms of the world, Eleventh Edition, Arms & Armour Press, London, 1977 (англ.)