Learjet — американська компанія-виробник військових і цивільних літаків бізнес-класу.
| Тип | Публічна компанія |
|---|---|
| Форма власності | дочірнє підприємство |
| Галузь | Авіаційна промисловість |
| Доля | поглинання компанією Bombardier Aerospace |
| Наступник(и) (спадкоємці) | Bombardier Aerospace |
| Засновано | 1960 |
| Засновник(и) | Вільям Лір |
| Закриття (ліквідація) | 1986 |
| Причина закриття | поглинання компанією Bombardier Aerospace |
| Штаб-квартира | Вічита (Канзас, США) |
| Територія діяльності | в усьому світі |
| Продукція | бізнес-джет |
| Власник(и) | Bombardier |
| Співробітники | 4975 осіб |
| Холдингова компанія | Bombardier |
| www.aerospace.bombardier.com | |
| Learjet у Вікісховищі |
Заснована в листопаді 1959 року Вільямом Ліром під назвою Swiss American Aviation Corporation.
В даний час Learjet є дочірнім підрозділом канадської компанії Bombardier Aerospace, її продукція випускається під торговою маркою «Bombardier Learjet Family».
Історія ред.
Свою історію авіабудівна компанія Learjet веде з невдалого проекту швейцарського винищувача-штурмовика FFA P-16, оснащеного осьовим турбореактивним двигуном «Armstrong Siddeley Sapphire». Вперше винищувач піднявся в повітря 25 квітня 1955 року. В ході 22-го за рахунком випробувального польоту в результаті відмови двигуна розбився перший P-16. 4 квітня 1957 року почалися випробування поліпшеного варіанту винищувача із потужнішим двигуном, а у березні 1958 року уряд Швейцарії розмістив замовлення на сто одиниць винищувачів, відомих під маркою «P-16 Mk III». Через тиждень після підписання урядового замовлення розбився ще один літак, що стало причиною призупинення урядового замовлення, а потім і його повного скасування. До кінця 1950-х років було побудовано ще два винищувачі з поліпшеними характеристиками, однак, фірма-розробник (FFA) так і не домоглася отримання державних замовлень на серійне виробництво винищувачів P-16.
У той же час конструкцією літака P-16 зацікавився відомий винахідник Вільям Лір, який в листопаді 1959 року заснував приватну компанію «Swiss American Aviation Corporation» і приступив до проектування свого першого бізнес-джета на базі P-16. Новий літак отримав робочу назву SAAC-23 (пізніше було змінено на Learjet 23), при цьому конструкція крила, паливні баки і стійки шасі були практично без змін взяті з проекту винищувача P-16. Лайнер оснащувався двома турбореактивними двигунами General Electric CJ610-1 з тягою 1293 кгс кожен, згодом заміненими модифікацією General Electric CJ610-4 з такою ж тягою. У вересні 1962 року штаб-квартира компанії переїхала в місто Вічита (штат Канзас, США). 7 лютого наступного року почалася збірка першого бізнес-джета Learjet 23, який піднявся в повітря 7 жовтня того ж року.
Серійний випуск Learjet 23 почався в жовтні 1964 року. Через місяць компанія провела процедуру акціонування і змінила свою офіційну назву на Lear Jet Corporation. 24 лютого 1966 року здійснив перший політ літак Learjet 24 наступної моделі, а 12 серпня того ж року — лайнер моделі Learjet 25. 19 вересня 1966 року фірма знову змінила офіційну назву на Lear Jet Industries Inc..
10 квітня 1967 року Вільям Лір продав своїх 60 % акцій компанії Lear Jet денверській корпорації Gates Rubber Company. Сума угоди склала 27 млн доларів США. Лір залишався на посаді директора Lear Jet до 2 квітня 1969 року.
Злиття з Gates Aviation ред.
Відразу після відставки Вільяма Ліра з поста генерального директора компанія об'єдналася з іншою фірмою «Gates Aviation» (у власності якої перебував контрольний пакет акцій Lear Jet), укрупнене підприємство отримало офіційну назву Gates Learjet Corporation. У 1971 році прийнято рішення про переоснащення літаків Learjet 25 турбовентиляторними двигунами Garrett TFE731. Новий проект лайнера був названий Learjet 35 і надалі став одним з найуспішніших комерційних проектів авіабудівної фірми.
У 1974 році загальний час польотної експлуатації літаків Learjet досяг одного мільйона годин, в наступному році компанія випустила свій п'ятисотий лайнер, а до кінця 1976 року фірма збільшила інтенсивність виробництва літаків, довівши його до десяти одиниць на місяць.
24 серпня 1977 року піднявся в повітря перший літак моделі Learjet 28. Лайнери моделей 28 і 29 проектувалися на базі моделі 25, проте конструкція крила була абсолютно новою і оснащувалася вінглетами, що призвело до значного підвищення паливної ефективності нових літаків. Моделі 28 і 29 стали першими комерційними літаками у світі, на яких були використані вінглети.
29 квітня 1979 зробив перший випробувальний політ літак, який став прототипом серії Learjet 54/55/56, а 7 липня того ж року лайнер 55-ї серії встановив шість світових рекордів для повітряних суден свого класу.
У 1984 році компанія «Gates Learjet» оголосила про створення авіакосмічного підрозділу «Aerospace Division», проте в кінці наступного року компанія зіткнулася із серйозними фінансовими проблемами, була змушена згорнути діяльність проектного підрозділу і більше того — тимчасово припинити випуск нових реактивних літаків. У лютому 1986 року компанія перенесла штаб-квартиру в місто Тусон (штат Арізона), після чого робота виробничих ліній була відновлена відразу в двох містах, Тусоні і Вічиті.
10 вересня 1985 року дочірнє підприємство «Aerospace Division» отримало державний контракт на виробництво комплектуючих частин до головних двигунів космічного корабля «Шаттл». У 1987 році Gates Learjet була придбана корпорацією «Integrated Acquisition» і в наступному році перейменована в Learjet Corporation. До січня 1989 року штаб-квартира і всі виробничі потужності авіабудівної компанії були перенесені назад у Вічиту.
Bombardier ред.
У 1990 році канадська авіабудівна корпорація Bombardier викупила у повну власність акції Learjet Corporation, відтепер всі літаки, що випускаються дочірнім підрозділом Learjet, повинні мати спільне маркування «Bombardier Learjet Family». 10 жовтня 1990 року під даною маркою в повітря піднявся перший літак моделі Learjet 60, а 7 жовтня 1995 року здійснив свій перший політ Learjet 45. У жовтні 2007 року компанія Bombardier Learjet стартувала нову програму по створенню літака Learjet 85 — новітнього реактивного літака в класі бізнес-авіації, який має бути повністю побудований із композитних матеріалів.
7 жовтня 2008 року компанія відзначила 45-річчя з дня першого польоту літака Learjet. Одним з найяскравіших моментів у святкуванні ювілею компанії стала перемога автогонщика Формули-1 Льюїса Хемілтона, який проїхав трасу в Фарнборо в стилізованому костюмі «LEARJET».
11 лютого 2021 Bombardier заявила про припинення випускання Learjet пізніше цього року для того, щоб зконцентруватись на прибутковіших сім'ях літаків.
Моделі літаків ред.
- Learjet 23 — «Lear Jet»
- Learjet 24 — «Lear Jet & Gates Learjet»
- Learjet 25 — «Lear Jet & Gates Learjet»
- Learjet 28 — «Gates Learjet»
- Learjet 29 — «Gates Learjet»
- Learjet 31 — «Lear Jet & Gates Learjet»
- Learjet 35 — «Learjet, Gates Learjet & Shin Meiwa». У Військово-повітряних силах США відомий як «C-21»
- Learjet 36 — «Gates Learjet». Базова модель Learjet 35 із збільшеною дальністю польоту, досягнутої за рахунок зменшення на два кількості пасажирських крісел і установкою додаткових паливних баків
- Learjet 40 — «Learjet»
- Learjet 45 — «Learjet»
- Learjet 55 — «Gates Learjet»
- Learjet 60 — «Learjet»
- Learjet 85 — «Learjet»
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 29 березня 2009. Процитовано 20 липня 2017.
Посилання ред.
- Bombardier Learjet website [ 24 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Learjet fleet on PrivateFly.com [ 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]