Hibiscus schizopetalus — багаторічна рослина роду гібіск родини мальвових. Високий кущ із соковито-зеленим листям і великими червоними квітками, що вирізняються виїмчастими пелюстками. Поширений у Східній Африці. Належить до декоративних культур відкритого ґрунту (у теплих регіонах) або кімнатних рослин (в холодних країнах).
| Hibiscus schizopetalus | |
|---|---|
| Загальний вигляд кущів. | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальвоцвіті (Malvales) |
| Родина: | Мальвові (Malvaceae) |
| Рід: | Гібіск (Hibiscus) |
| Вид: | H. schizopetalus |
| Біноміальна назва | |
| Hibiscus schizopetalus | |
| Синоніми | |
| Hibiscus rosa-sinensis var. schizopetalus Dyer |
Етимологія ред.
Родова назва hibiscus запозичена через латину з давньогрецької мови, де вона позначала мальву — близьку родичку усіх гібісків. Видова назва цієї рослини утворена поєднанням дав.-гр. σχίζω — «розщеплюю» і дав.-гр. πέταλον — «пелюстка», вона вказує на незвичну форму пелюсток. На цій особливості також акцентують увагу численні англійські назви: англ. fringed rosemallow — «зубчаста трояндова мальва», англ. spider hibiscus — «пауковий гібіск», англ. fringed hibiscus — «зубчастий гібіск» тощо. Ще одна поширена назва англ. japanese hibiscus — «японський гібіск» чи англ. japanese lantern — «японський ліхтарик». Вона не пов'язана із географічним розповсюдженням цього виду, оскільки в Японії Hibiscus schizopetalus не трапляється, а також вказує на химерну форму квітки. Інша назва, англ. coral hibiscus — «кораловий гібіск», повідомляє про їхній колір.
Опис ред.
Багаторічна вічнозелена або напіввічнозелена рослина, що зростає у формі куща заввишки завширшки 1,5—1,8 м та заввишки 1,5—2,4 м (за іншими відомостями до 3—4 м). Гілки тонкі, ледь пониклі. Листки до 12 см завдовжки, черешкові, прості, яйцеподібні або яйцеподібно-овальні, зубчасті, загострені, насичено-зелені.
Квітки поодинокі, розташовані на кінцях минулорічних пагонів, звисають вниз на міцних, відносно довгих квітконіжках. Квітки цього виду актиноморфні, двостатеві, п'ятичленні. Чашечка трубчаста з яйцеподібними долями відгину. Пелюстки великі, глибоко виїмчасті, загнуті назад (вверх), рожевого, коралово-червоного або ясно-червоного кольору. Тичинки і маточка зростаються разом, при цьому білуватий стовпчик сильно виступає над пелюстками, залишаючись спрямованим вниз. Кінець стовпчика загинається і в місці згину до нього кріпляться зо кілька десятків тичинок з жовтими пиляками. Приймочка п'ятилопатева, яскраво-червона. Верхівка кожної лопаті має вигляд крихітної пухнастої кульки.
Хімічний склад ред.
Всебічного дослідження хімічного складу цього виду не проводили. Існують лише фрагментарні відомості. Наприклад, у листі Hibiscus schizopetalus знайдені тритерпенові естери, а основним антоціановим барвником пелюсток виступає ціанідин-3-самбусофорозід.
Поширення та екологія ред.
Ареал Hibiscus schizopetalus охоплює Східну Африку, де цей вид поширений в межах трьох країн — Кенії, Танзанії й на півночі Мозамбіку.
Рослина світло- та вологолюбна, віддає перевагу добре освітленим місцям, родючим, дренованим, але добре зволоженим суглинкам із нейтральною або слаболужною реакцією. Попри теплолюбність цей вид гібіска здатен витримати короткочасне зниження температури.
Розмножується насінням і вегетативно. Перший спосіб переважає у природі, а вегетативне розмноження живцюванням застосовують у культурі. Цвітіння відбувається влітку. Квіти ентомофільні, запилюються метеликами. Hibiscus schizopetalus належить до рослин, що швидко ростуть, і вже за перший рік життя може досягти 1 м заввишки. Повного розвитку кущі досягають у віці 5—10 років.
У культурі на ньому паразитують трипси і попелиці, крім того, Hibiscus schizopetalus може вражати борошниста роса. В культурі до поїдання оленями стійкий.
Використання ред.
Hibiscus schizopetalus вирощують як декоративну рослину в тропічних країнах і країнах помірного поясу. В тропіках цей кущ висаджують у відкритому ґрунті, створюючи невеликі групи або живоплоти. В холодному кліматі Hibiscus schizopetalus висаджують у контейнери, які розташовують у великих добре освітлених приміщеннях, а з травня по вересень — у патіо. Рідше його висаджують як однорічну рослину. Культурні особини для ряснішого цвітіння потребують нерегулярної (раз на 3—4 роки) слабкої обрізки.
За високі декоративні якості цей вид нагороджений відзнакою Королівського садівничого товариства.
Таксономія ред.
За відомостями сайту The Plant List для цього виду зареєстрований тільки один синонім — Hibiscus rosa-sinensis var. schizopetalus Dyer, тобто спочатку Hibiscus schizopetalus розглядали як підвид гібіску китайської рожі.
Джерела ред.
- ↑ . The Plant List. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 22 серпня 2018.(англ.)
- ↑ . gardenia.net. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.(англ.)
- ↑ . Сайт Королівського садівничого товариства. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.(англ.)
- New taraxerane esters from Hibiscus schizopetalus leaves / Jose E. A., Vijayan K. K. // Indian Journal of Chemistry. Section B Organic and Medicinal Chemistry. — 2006. — № 45 (5). С. 1328—1331.(англ.)
- Floral anthocyanins of some Malesian Hibiscus species / Lowry J. B. // Phytochemistry. — 1976. — № 15. — С. 1395—1396.(англ.)