Еріон синьогрудий Охоронний статусПід загрозою зникнення МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Цар

?

Еріон синьогрудий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:	Колібрієві (Trochilidae)
Підродина:	Lesbiinae
Триба:	Heliantheini
Рід:	Еріон (Eriocnemis)
Вид:	Еріон синьогрудий

Біноміальна назва

Eriocnemis mirabilis
Meyer de Schauensee, 1967

Ареал виду

Посилання

Вікісховище:	Eriocnemis mirabilis
Віківиди:	Eriocnemis mirabilis
ITIS:	555256
МСОП:	22687939
NCBI:	2744927

Еріон синьогрудий (Eriocnemis mirabilis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Ендемік Колумбії.

Опис ред.

Довжина птаха становить 8-9 см. У самців верхня частина тіла темно-зелена, блискуча, лоб смаргадово-зелений, за очима білі плямки. Хвіст роздвоєний, зверху темно-бронзово-зелений, знизу золотисто-бронзово-зелений, блискучий. Горло і верхня частина грудей зелені, блискучі, живіт фіолетовий, блискучий, поцяткований червонуватими плямами. Гузка і нижні покривні пера хвоста рубіново-червоні і бронзові, блискучі. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Дзьоб прямий, чорнуватий. У самиць верхня частина тіла і боки темно-зелена, середина горла і груди білі, поцятковані зеленими плямами. Решта нижньої частини тіла червонувато-бронзова, поцяткована білими плямками. Хвіст бронзово-зелений з синювато-чорними краями, гузка поцяткована білими плямками.

Поширення і екологія ред.

Синьогруді еріони відомі лише з чотирьох невеликих районів в горах Західного хребта Колумбійських Анд в департаменті Каука на південному заході країни: на схилах гори Серро-Чаргуаяко, в Національному парку Мунчіке^[en], в горах Серранія-дель-Пінче^[en] і в районі Ель-Планчон. Загалом площа ареалу синьогрудих еріонів становить приблизно 14 км². Ці птахи живуть у незайманих хмарних лісів, іноді на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті від 2220 до 2600 м над рівнем моря. Типовими рослинами, поширеними в їх середовищі проживання є Billia colombiana, Clusia, Persea, Hyeronima colombiana, Quercus humboldtii і Weinmannia pubescens. Синьогруді еріони живляться нектаром квітучих рослин, зокрема Tillandsia delicatula, Clusia, Anthopterus oliganthus, Cavendishia bracteata, Psammisia columbiensis, Besleria quadrangulata, Elleanthus aurantiacus, і Palicourea killipii. Вони шукають їжу на висоті від 2 до 4 м над землею. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 14-15 днів.

Збереження ред.

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. За оцінками дослідників, популяція синьогрудих еріонів становить від 375 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). Eriocnemis mirabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 жовтня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Eriocnemis mirabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 жовтня 2022.