Epicuri de grege porcus (в перекладі з лат. — «порося зі стада Епікура») — вираз Горація, який він вжив, звертаючись до поета Альбія Тібулла, маючи на увазі під цим виразом себе, натякаючи на те, що йому близька філософія Епікура.
Хочеш сміятися — поглянь на мене: Епікурова стада
Я порося: блищить моя шкура пещені жиром.
— Квінт Горацій Флакк // «Послання» [1]. - СПб: Студия биографика, 1993. – С. 51. – 448 с. – (Серия «Библиотека античной поэзии»).
Порівняння епікурейців зі свинями було ходовим. Так охрестили їх суворі філософи — стоїки, які тлумачили вчення Епікура, який вважав вищим благом у житті насолоду, лише як заклик до плотських задоволень. Завдяки стоїкам слово «епікуреєць» отримало переважаюче в даний час значення: людина, яка прагне вкусити якомога більше насолод, веде цілком мирне життя, зніжена і добра. Насправді під «насолодою» Епікур, який все життя був хворою людиною, розумів відсутність болю і спокій, який досягається головним життєвим правилом: «Живи непомітно» («Bene qui latuit, bene vixit»), тобто будь осторонь від державних справ, ні в що не втручайся, задовольняйся тим, що маєш, створи навколо себе маленький затишний світ і проводь час в приємному товаристві друзів і близьких. Це була філософія «обивателя, який трошки має, більшого не хоче, нікого не ображає і думає тільки про те, що його хата з краю».
Див. також ред.
Література ред.
- Цыбульник Ю. С. Крылатые латинские выражения. – М.: ООО "Издательство АСТ", 2003. – С. 68. – 830 с. - isbn 5-17-016376-2.
Примітки ред.
- їх ідеал мудреця полягав в «стоїчному» самовладанні, у відмові від всіх пристрастей: від задоволення і скорботи про минуле, від страху перед майбутнім. Див. «Ducunt volentem fata, nolentem trahunt»
- Гаспаров М. Л. Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре. — М.: Новое литературное обозрение, 1996. — С. 51. — 448 с.