Ґрімоальд Старший (*Grimaud l'Ainé, бл. 615 — 657) — мажордом Австразія у 641—57 роках.
| Ґрімоальд Старший | |
|---|---|
| Народився | бл. 615 невідомо |
| Помер | 657 Париж ·страта |
| Країна | Франкське королівство |
| Національність | франк |
| Діяльність | політик |
| Посада | мажордом Австразії |
| Термін | 641—657 роки |
| Попередник | Оттона |
| Наступник | Вульфоальд |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Піпініди |
| Батько | Піпін Ланденський |
| Мати | Ітта |
| Родичі | Хільдеберт Усиновлений |
| Брати, сестри | Гертруда Нівельська, Beggad і Saint Bavod |
| Діти | 1 син і 1 донька |
Життєпис Редагувати
Походив з роду Піпінідів. Син Піпіна Ланденського, мажордома Австразії, та Ітти (доньки Арноальда Мецького). Народився близько 615 року. У 640 році після смерті батька вступив у протистояння за посаду мажордома з Оттоном, наставником короля Сігіберта III. У протистоянні з Оттоном, Ґрімоальд спирався на підтримку Куніберта, архієпископа Кельнського, та алеманську знать. У 641 році (менш вірогідні варіанти дати 642 і 643 рік) за намовою Ґрімоальда алеманський герцог Леутарій II вбив Оттона, який на той час мав посаду мажордома.
Після цього Ґрімоальда було призначено мажордомом. Він очолив війська проти союзників Оттона — Фари, герцога Баварії, та Радульфа, герцога Тюрингії, які стали фактично незалежними. Спочатку було завдано поразки Фарі, а потім взято в облогу Радульфа в його замку біля річки Уструт. Внаслідок того, що у війську Ґрімоальда Старшого залишалися прихильники Оттона, які заважали облозі, франкське військо зазнало невдачі й відступило. Наслідком цього стала фактична незалежність Тюрингії.
Для зміцнення свого становища надавав кошти та землі монастирям та духівництву. За це Дідьє, єпископ Кагору, називає в листі Ґрімоальда Старшого ректором (намісником) королівства.
Оскільки у короля Сігіберта III тривалий час не було дітей, Грімоальд переконав того у 652 році усиновити і призначити спадкоємцем свого сина Хільдеберта. Незабаром після цього у Сігіберта III народився син Дагоберт.
Незважаючи на це, після того як короля у 656 році було вбито внаслідок змови, Грімоальд домігся обрання королем Австразії Хільдеберта, а законного спадкоємця Дагоберта постриг у ченці й відправив до Ірландії.
Втім незабаром частина австразійської знаті повстала, не бажаючи посилення роду Піпінідів та виступаючи проти короля не з династії Меровінгів. Вони звернулися по допомогу до Хлодвіга II і Еброїна, мажордома Нейстрії. Війська Нейстрії рушили проти Грімоальда, 657 року повалили того та відправили до Парижа, де запроторили до в'язниці й там стратили. Втім низка дослідників відносять ці події до 661 року, що доволі сумнівно.
Родина Редагувати
- Хільдеберт (640—662), король Австразії в 656—661 роках
- Вульфетруда (д/н — 669), абатиса монастиря Св. Гертруди в Нівелі
Джерела Редагувати
- Pierre Riché, Les Carolingiens, une famille qui fit l'Europe, Paris, Hachette, coll. " Pluriel ", 1983 (réimpr. 1997), 490 p. (ISBN 2-01-278851-3, présentation en ligne [archive]), p. 29-34
- Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p. (ISBN 978-2-95015-093-6)
- Wood I. The Merovingian Kingdoms 450—751. — London & New York: Longman, 1994. — P. 157. — ISBN 0-582-49372-2.
- Fouracre P., Gerberding R. A. Late Merovingian France: History and Hagiography 640—720. — Manchester & New York: Manchester University Press, 1996. — P. 16. — ISBN 978-0-7190-4791-6.
- Hummer H. J. Politics and Power in Early Medieval Europe. Alsace and the Frankish Realm, 600—1000. — Cambridge: Cambridge University Press, 2005. — P. 32. — ISBN 978-0-5218-5441-2.
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families