«Я чекатиму…» (рос. «Я буду ждать...») — радянський художній фільм-мелодрама, знятий режисером Віктором Живолубом у 1979 році.
| Я чекатиму… | |
|---|---|
| рос. Я буду ждать... | |
| | |
| Жанр | мелодрама |
| Режисер | Віктор Живолуб |
| Сценарист | Анатолій Степанов |
| У головних ролях | Микола Єременко Анна Твеленьова Ірина Шевчук Костянтин Степанков Микола Пеньков |
| Оператор | Микола Гайл |
| Художник | В'ячеслав Панфілов |
| Кінокомпанія | Свердловська кіностудія |
| Тривалість | 77 хв |
| Мова | російська |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1979 |
| IMDb | ID 2034172 |
Сюжет ред.
У студента інституту іноземних мов Микити успішне життя: до диплома залишився рік, він перемагає на всіх змаганнях з дзюдо, у нього є кохана дівчина Маша, з якою вони збираються одружитися після диплома. Одного разу він зустрічає на вулиці красиву жінку, віком старше себе, в яку закохується з першого погляду. Увечері того ж дня він виявляє в своєму будинку гостей: до батька Микити зайшов його шкільний друг Павло разом зі своєю супутницею Анною, яка і виявляється тією самою жінкою, яку Микита зустрів днем. Микита відразу ж дає зрозуміти Анні, що вона йому дуже подобається. Відносини Анни і Павла переживають певний застій. Павла влаштовує неквапливий ритм їх відносин з Анною: у них гостьовий шлюб. Анна бажає зміцнити відносини, і прямо висловлюється Павлу про те, що хоче за нього заміж, але Павло не поспішає міняти своє життя. Микита починає доглядати за Анною: запрошує її подивитися змагання, де буде виступати, після перемоги проводжає до будинку. Зустрічає в під'їзді, телефонує, залишає троянди на килимку біля дверей квартири. Анна демонструє неприступність, але Микита обіцяє чекати.
Одного разу батько кличе Микиту до телефону: дзвонить Анна. Микита приходить до неї додому, Анна готова поступитися його палким домаганням. Микита, будучи ще на порозі квартири, перервавши обійми і поцілунки, дзвонить додому і повідомляє бабусі про те, що «сьогодні не ночуватиме вдома». Цим Микита все псує: Анна просить його піти. Микита повертається додому. У нього відбувається розмова з батьком, який висловлює йому сумніви: батькові Микити Анна подобається як людина, але він не представляє сина поруч з жінкою свого друга. Крім того, він вважає, що Микита вчинив недобре, почавши доглядати за Анною під час кризи в її особистому житті. Проте, відносини Микити і Анни налагоджуються. Микита з'їжджає від батька і бабусі на знімну квартиру і вони з Анною починають зустрічатися. За звичкою Микита ще заходить час від часу додому до Маші, але та вже давно здогадалася про зміни в житті свого коханого, і вони пояснюються з Микитою щодо Анни. Батько Микити як і раніше переконаний, що Микита і Анна не повинні бути разом. Одного разу він просить Микиту порвати з Анною першим, переконуючи його, що якщо він цього не зробить, то одного разу трапиться річ набагато гірша: Анна сама рано чи пізно порве з Микитою, але пережити це Микиті буде набагато складніше, ніж якщо він сам залишить її. Микита не слухає батька і переконаний в своєму прийдешньому великому щасті з Анною. Павло зустрічає Анну і між ними відбувається розмова. Павло глибоко кається у своєму зневажливому ставленні до почуттів Анни, клянеться їй у коханні і просить вийти за нього заміж. Анна робить вибір на користь давніх і перевірених відносин: вона дзвонить Микиті і каже, що «не прийде». На цьому їх відносини закінчуються.
Спортивні досягнення Микити йдуть на спад: він програє всі спаринги, заявляючи тренеру, що у нього болить серце. Медичне обстеження показує, що з серцем все гаразд, і лікарю стає зрозуміло, що ця біль зовсім іншої природи. Микита знаходить в собі сили і перемагає на чергових змаганнях по дзюдо. Після перемоги він заходить до Маші, у них відбувається дружня бесіда, в ході якої, як і раніше сильно закоханий в Анну Микита просить Машу пояснити йому, чому все вийшло саме так, як вийшло. Вийшовши від Маші, він, продовжуючи свої роздуми, крокує по листю осіннього парку.
У ролях ред.
- Микола Єременко — Микита Воронов, студент, майстер спорту з дзюдо
- Анна Твеленьова — Анна, художник-модельєр
- Ірина Шевчук — Маша, наречена Микити, художниця
- Костянтин Степанков — Олексій Воронов, батько Микити
- Микола Пеньков — Павло Старов, шкільний друг Олексія, хірург
- Рита Гладунко — Наталія Костянтинівна, мама Маші
- Наталія Гіцерот — бабуся Микити
- Юрій Каморний — Петрович, тренер по дзюдо
Цікаві факти ред.
Хоча з'їомка й відбулася на Свердловській киностудії у кадрі постийно з'являються панорами міста Києва. Зустріч Микити з батьком відбувається на південній платформі станції "Дніпро" київського метрополітену. У доугий частині фільму у кадрі також можна побачити київський ЦУМ та вулицю Хрещатик.
Знімальна група ред.
- Автор сценарію: Анатолій Степанов
- Режисер-постановник: Віктор Живолуб
- Оператор: Микола Гайл
- Художник-постановник: В'ячеслав Панфілов
- Директор картини: В'ячеслав Воскресенський
Посилання ред.
- Я чекатиму... на сайті IMDb (англ.)