Будинок № 28/29 («Кам'яниця з левами», будинок Яскевича) — колишній (прибутковий будинок), розташований у Києві, на розі вулиць (Ярославів Вал) й (Олеся Гончара).
Ярославів Вал, 28/29 | |
---|---|
| |
50°27′07″ пн. ш. 30°30′32″ сх. д. / 50.452138888916664428° пн. ш. 30.50897777780555487° сх. д.Координати: 50°27′07″ пн. ш. 30°30′32″ сх. д. / 50.452138888916664428° пн. ш. 30.50897777780555487° сх. д. | |
Тип | будівля |
Країна | Україна |
Розташування | Київ |
Архітектурний стиль | (неоренесанс) |
Архітектор | (Яскевич Микола Іванович) |
Будівництво | 1898 |
Адреса | (вулиця Ярославів Вал) |
Ярославів Вал, 28/29 у Вікісховищі |
Будинок — один із зразків житлової забудови кінця ХІХ сторіччя. У ньому мешкали відомі наукові, культурні, політичні і громадські діячі, частину з яких репресували комуністи.
Станом на 2021 рік, фасади спотворені стихійним склінням кількох балконів.
Історія ділянки
На ділянці, згідно з планом 1866 року, розташовувались дерев'яний будинок, господарська споруда і дві землянки. 1 грудня 1897 року садибу площею 0,14 гектар купив цивільний інженер (Микола Яскевич). 1898 року, імовірно, за його ж проєктом спорудили прибутковий будинок.
У грудні 1901 року садибу на публічних торгах викупив Полтавський земельний банк. 1906 року Куниш, який придбав нерухомість, надбудував (мансарду). У 1915—1918 роках власником був К. Нордстрем, банкір, заступник голови (київської філії банку для зовнішньої торгівлі) (Хрещатик, 32). Останнім, хто придбав цю будівлю у приватну власність у ХХ сторіччі, стало товариство «Ентін і Марголін».
У квартирах було від двох до семи кімнат. На першому поверсі окрім квартир розташовувалися також крамниця, приміщення для машин. У напівпідвалі розмістили помешкання завідувача будинком, машиніста, кочегара, а також двірницьку, пральню і тринадцять (комірчин).
Квартири, які здавали в оренду, мали усі вигоди, зокрема (водяне опалення) й (електричне освітлення). Котельня для опалення стояла у торці на Малій Володимирській вулиці (тепер — (вулиця Олеся Гончара)). Електростанція, облаштована у подвір'ї, виробляла електрику для цього будинку і будівлі на (Рейтарській вулиці), 24/27, яка належала матері Миколи Яскевича. У дворі була також мурована (льодовня) з бетонним склепінням.
На початку ХХ сторіччя частину приміщень займала жіноча гімназія.
У грудні 1910 року біля будинку пустили (трамвайний маршрут № 5), який пролягав від (Прорізної) ((Хрещатика)) до (Шулявки), з поворотом з Ярославового Валу на Маловолодимирську.
Після 1919 року більшовики націоналізували будинок і розмістили там (комунальні квартири).
У 1990-х роках провели капітальний ремонт із переплануванням.
Власником нерухомості у будинку був (Дмитро Табачник), міністр освіти та науки часів президента (Віктора Януковича). У листопаді 2022 року йому оголосили підозру в (державній зраді) (ч. 2 ст. 111 (Кримінального кодексу України)). У січні 2023 року майно Табачника, зокрема й у будинку, арештувала СБУ.
Видатні мешканці
Микола Яскевич володів кам'яницею у 1898—1901 роках. За цей час ним спроєктовані на (Ольгинській вулиці), будинок № 24/27 (1897—1898) і (1900) на (Рейтарській), (1901) і (1900—1901) на (Богдана Хмельницького), будівлі на (Кониського), 20 (1899), (Архітектора Городецького), 10/1 (1900), (В'ячеслава Липинського), 8 (1900), (Тарасівській), 6 (1900—1903) та інші.
У квартирах № 31, 2 і 4 у різний період із 1900 до 1940 років із перервою мешкав інший архітектор — (Володимир Безсмертний) (1861—1940). За час проживання тут він розробив проєкти («Будинку із котами») (1909) на (Гоголівській вулиці), («Будинку з ірисами») на (вулиці Юрія Іллєнка), 8 (1910—1911), (елеватора) на (млині Бродського), що на Подолі (1907) тощо.
У 1920—1941 роках у будинку жив (Микола Грінченко) (1888—1942), музикознавець, фольклорист, заслужений діяч мистецтв, ректор Музично-драматичного інституту, професор Київської консерваторії, автор ґрунтовних праць з історії української музики. 1941 року евакуювався до Уфи, де очолив Інститут народної творчості та мистецтв Академії наук УРСР (тепер — (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України)). Але наступного року помер в евакуації. 1965 року на фасаді будинку йому встановили (меморіальну дошку).
- Зліва: (Оксана Старицька (Стешенко)), Леся Українка, Ольга Косач.
-
У 1914—1918 роках чотирикімнатну квартиру квартиру № 16 на четвертому поверсі винаймав (Іван Стешенко) (1873—1918), український громадський і політичний діяч, педагог, письменник, перекладач, згодом один з організаторів Центральної Ради, (генеральний секретар (міністр) освіти). Активно впроваджував українізаторську політику в навчальному процесі, розробляв українські підручники, термінологічні словники, навчальні програм. Частина урядовців чинила опір його діяльності. А 29 липня 1918 року Івана Стешенка вбив більшовицький агент.
У квартирі № 18 проживали доньки українського письменника Михайла Старицького і племінниці видатного українського композитора Миколи Лисенка: (Оксана Стешенко) (1875—1942) і з 1936 року Людмила Старицька-Черняхівська (1868—1941). Оксана — дитяча письменниця, дружина Івана Стешенка. Її сина (Ярослава Стешенка) (1904—1939) кілька разів заарештовували комуністи. На його очах більшивики вбили батька. Зрештою, Ярослав загинув у радянських таборах. Людмила — українська письменниця, поетеса, драматургиня і громадська діячка. Її доньку (Вероніку Черняхівську) двічі заарештовували радянські каральні органи і, зрештою, розстріляли 1938 року. Людмила та її чоловік (Олександр Черняхівський) (1869—1939) проходили у справі (Спілки визволення України).
20 липня 1941 року, напередодні вступу німців до Києва, (енкавеесники) провели у квартирі обшук, після якого заарештували сестер. Їх звинуватили у «германофільських настроях» і заслали до Казахстану. Перевозили у товарному вагоні. Людмила Старицька-Черняхівська померла в дорозі. Конвоїри її тіло не поховали, а просто викинули з вагона. Оксана Стешенко пережила сестру на рік і загинула в радянському концтаборі.
Архітектура
Будівля цегляна, пофарбована, П-подібна у плані, має підвальний, мансардний і чотири житлові поверхи.
Фасади оформлені у стилі (неоренесансу). Площина стін розчленована (розкріповками), (фланкованими) (лізенами) на другому й четвертому поверхах і (пілястрами) на третьому. Горизонтальне членування підкреслене карнизами і широкими гуртами. Міжповерховий (фриз) декорований рослинним орнаментом.
Віконні прорізи прямокутні, а на третьому поверсі центральної розкріповки з боку вулиці Ярославів Вал — у вигляді аркових (біфоріїв). Бетонні балкони мають металеві ґрати. З боку Ярославового Валу фасад спотворений стихійним склінням кількох балконів.
Фасад над вікнами третього поверху з боку вулиці Олеся Гончара декорований ліпленими левами, з боку Ярославового Валу — (маскаронами) і геральдичними знаками, а порталів — фігурками драконів.
Стелі кімнат оздоблював ліплений декор й (альфрейний стінопис). Сходи — гранітні з металевим поруччям.
Ілюстрації
- (Маскарон) лева
- Декоративні елементи
- Вікно з боку вулиці Гончара
- Аркові вікна у вигляді (біфоріїв) (Ярославів Вал)
Примітки
- Житловий будинок 1898 року, 2011, с. 2031.
- Житловий будинок 1898 року, 2011, с. 2030.
- До відкриття руху вагонів на лінії Прорізна — Шулявка [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Кіевлянін. — 1910. — № 342. — 11 грудня. — С. 4.
- . Офіс Генерального прокурора. 22 листопада 2022. Архів оригіналу за 22 листопада 2022. Процитовано 9 січня 2023.
- . Еспресо. 23 листопада 2022. Архів оригіналу за 25 листопада 2022. Процитовано 9 січня 2023.
- . Еспресо. 9 січня 2023. Архів оригіналу за 9 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
- Винничук Юрій, 2017, с. 348.
- Хто така Людмила Старицька-Черняхівська, 2018.
- Ганна Черкаська, 2020.
Джерела
- (Винничук Юрій). Людмила Старицька-Черняхівська // Антологія української фантастики XIX — ХХ ст. — К., 2017. — Т. 1. — С. 348.
- Ольга Друг, Марія Кадомська, Тетяна Осташко. Житловий будинок 1898 року // (Звід пам'яток історії та культури України): Київ Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1, ч. 3. — С. 2030—2031.
- (Владлен Мараєв). // Український інтерес. — 2018. — 29 серпня.
- Ганна Черкаська. 20 липня 1941. Людмила Старицька // UAHistory. — 2020. з джерела 11 травня 2021. Процитовано.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет