Володимир Ананійович Я́нченко (11 квітня 1882, с. Василівка Полтавського повіту Полтавської губернії — ?) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
| Янченко Володимир Ананійович | |
|---|---|
| Полковник (8.2.1917) Генерал-хорунжий (1.11.1921) | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 11 квітня 1882 с. Василівка Полтавського повіту |
| Смерть | † ? |
| Alma Mater | Перше київське військове училище |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна Другий зимовий похід |
Життєпис Редагувати
Служба в російській армії Редагувати
Народився у с. Василівка Полтавського повіту Полтавської губернії. Походив з родини потомственого почесного громадянина. Закінчив Полтавське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище (1903), вийшов підпоручиком до 201-го піхотного резервного Лебединського батальйону (з 1 січня 1904 р. — полку). Згодом служив у 129-му піхотному Бессарабському полку (Київ). На початку Першої світової війни був переведений до 277-го піхотного Переяславського полку, що формувався з частини 129-го Бессарабського, командував ротою, батальйоном. З 1 червня 1916 р. — підполковник. З 27 січня 1917 р. — помічник командира полку. З 8 лютого 1917 р. — полковник. З 1 березня 1917 р. — командир 277-го піхотного Переяславського полку.
Служба в українській армії Редагувати
Одним із перших старший офіцерів російської армії зголосився до розпорядження Центральної Ради. З 9 грудня 1917 р. — командир 3-го Українського запасного полку у Чернігові. 10 лютого 1918 р. був демобілізований. З 23 жовтня 1918 р. — військовий писар Чернігівського Коша Українського Козацтва. З 27 листопада 1918 р. — помічник отамана Коша. З 16 грудня 1918 р. — губернський комендант на Чернігівщині.
З 18 грудня 1918 р. (за сумісництвом) — начальник 5-го Чернігівського корпусу військ Директорії. З 8 березня 1919 р. — у резерві старшин штабу Дієвої армії УНР. З 7 травня 1919 р. — начальник 17-ї дієвої дивізії Північної групи Дієвої армії УНР. З 31 травня 1919 р. — командир 3-го пішого Подільського полку (переформованого з 17-ї дієвої дивізії) 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР. З 4 червня 1919 р. — начальник 4-ї Холмськоі (згодом — Сірожупанної) дивізії Дієвої армії УНР. 5 вересня 1919 р. залишив посаду, перебував у розпорядженні начальника Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 5 жовтня 1919 р. — начальник етапної дільниці ч. 3. З 6 грудня 1919 р. — у розпорядженні штабу Збірної Київської дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. Лицар Залізного Хреста. Протягом 11 лютого — 3 березня 1920 р. — в. о. начальника Київської дивізії. З 6 квітня 1920 р. — штаб-старшина для особливих доручень штабу дивізії. З 17.09.1920 р. — другий помічник командира 4-ї Київської дивізії Армії УНР. З 23 грудня 1920 р. — т. в. о. командира 10-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Протягом 20 квітня — 14 травня 1921 р., 21 — 28 червня 1921 р., 19– 24 липня 1921 р. виконував обов'язки начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР. 22 жовтня 1921 р. вибув з табору в Александруві-Куявському для участі у Другому Зимовому поході. З 27 жовтня 1921 р. — начальник Київської повстанчої дивізії у Другому Зимовому поході. З 1 листопада 1921 р. — генерал-хорунжий. 19 листопада 1921 повернувся до Польщі після невдачі Другого Зимового походу. 14 грудня 1921 р. повернувся до табору в Александруві-Куявському, прийняв посаду начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР.
У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
Джерела Редагувати
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 9413;
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 112. — С. ;
- Янов М. Кіш УВК в Чернігові//Украінське Козацтво. — 1973. — Ч. 1(23). — С. 15–19; Ч. 2(24). — С. 28–35;
- Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 5. — С. 47–62;
- Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 108—134;
- Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 156—171.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Посилання Редагувати
- [[https://web.archive.org/web/20071118161325/http://www.vesna.org.ua/txt/dov/istukr/IIIja.html Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.] Віртуальна Русь]
- Українське військо у XX—XXI століттях [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |