Ямщиков Олексій Михайлович Олексій Михайлович Ямщиков 1918 1918 село Баксан тепер Кабардино Балкарська Республіка Російс

Олексій Михайлович Ямщиков (1918(1918), село Баксан, тепер Кабардино-Балкарська Республіка, Російська Федерація — 1998, Москва) — генерал-полковник Радянської армії. Депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання (у 1971—1975 роках).

Ямщиков Олексій Михайлович
рос. Алексей Михайлович Ямщиков
Народження	17 березня 1918(1918-03-17) Баксан (місто), Nalchiksky Okrug^d, Терщина, Російська СФРР або Nalchiksky Okrug^d, Терщина, Російська СФРР
Смерть	1998 Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання	генерал-полковник
Командування	8-ма танкова армія (СРСР)
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ямщиков.

Біографія ред.

У 1936 році був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Закінчив Саратовське бронетанкове училище. У 1937 році воював на стороні республіканців у Іспанії. Учасник Радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Командував танковим взводом та ротою.

Член ВКП(б) з 1941 року.

З червня 1941 року — учасник Радянсько-німецької війни. До грудня 1942 року воював на Південному і Південно-Західному фронтах, служив старшим ад'ютантом 1-го танкового батальйону 12-ї окремої танкової бригади, заступником начальника штабу із оперативної роботи 114-ї танкової бригади. У грудні 1942 року був поранений, лікувався у військових госпіталях. У лютому — вересні 1944 — командир 1498-го самохідно-артилерійського полку. У 1944 — травні 1945 — командир 344-го гвардійського важкого самохідно-артилерійського полку.

Після війни продовжив службу в Радянській армії. Здобув вищу військову освіту.

До 1958 року — командир 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії Групи радянських військ у Німеччині.

У березні 1963 — червні 1968 року — 1-й заступник командувача Північної групи радянських військ (на території Польської Народної Республіки).

У грудні 1969 — травні 1972 року — командувач 8-ї танкової армії Прикарпатського військового округу.

У травні 1972 — квітні 1974 року — 1-й заступник командувача військ Одеського військового округу. Працював головним інспектором Сухопутних військ СРСР.

Потім — у відставці, проживав у Москві. Похований на Троєкуровському кладовищі Москви.

Звання ред.

майор
підполковник
полковник
генерал-майор
генерал-лейтенант
генерал-полковник

Нагороди ред.

ордени Червоного Прапора (29.09.1942; 30.07.1944; 21.02.1969)
ордени Червоної Зірки (6.11.1942;)
орден Вітчизняної війни I ст. (6.04.1985)
орден Олександра Невського (1945)
ордени
медаль «За оборону Москви»
медаль «За оборону Сталінграда»
медалі

Джерела ред.

[1] [ 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
[2] [ 4 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.