Яліміт — рідкісний мінерал, природна форма сульфоалюмінату кальцію, Са4(AlO2)6SO3. Умовно належить до групи содаліту. Свою назву він отримав від гори в басейні Хатрурім на захід від Мертвого моря - Гар Ялім, де його вперше знайшла Шуламіт Гросс (1984). Встановлений також в базальтовому кар'єрі в австрійському районі Радкерсбург (Штирія). Також виявлений у продуктах горіння вугільних відвалів.
| Яліміт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d] |
| IMA-номер | IMA1984-052 |
| Абревіатура | Ye |
| Хімічна формула | Ca₄Al₆O₁₂(SO₄) |
| Nickel-Strunz 10 | 7.BC.15 |
| Dana 8 | 25.4.12 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Просторова група | space group I4₁32d |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Har Ye'elimd |
| Типова місцевість | Har Ye'elimd |
| Яліміт у Вікісховищі |
Мінерал має кубічну сингонію та розмір елементарної комірки 1,8392 нм, його легко виявляють та кількісно визначають у сумішах методом порошкової рентгенівської дифракції.
Утворення в цементі ред.
Мінерал яліміт також відомий під назвою "сполука Клейна", на честь Олександра Клейна з Каліфорнійського університету (Берклі), який експериментував із сульфоалюмінатними цементами 1960 року, хоча вперше його описала у 1957 році Рагозіна. Синтетичний яліміт найчастіше зустрічається як складова сульфоалюмінатних цементів. Також періодично трапляється в портландцементах. При гідратації в присутності іонів кальцію та сульфат-йонів він утворює нерозчинний волокнистий мінерал еттрингіт, який забезпечує міцність у сульфоалюмінатних бетонах та/або моносульфоалюмінат та гідроксид алюмінію.
Синтетичний аналог яліміту утворюється при нагріванні тонкозернистого глинозему, карбонату кальцію та сульфату кальцію до температури 1100-1300 °C, переважно у присутності невеликих кількостей флюсових матеріалів, таких як Fe2O3. При нагріванні вище 1350 °C яліміт починає розкладатися на трикальцію алюмінат, оксид кальцію, діоксид сірки та кисень.
Примітки ред.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ mineralienatlas.de
- Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Catalogue of Type Mineral Specimens
- ↑ . Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 серпня 2008. Процитовано 1 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
- H F W Taylor, Cement Chemistry, Academic Press, 1990, ISBN 0-12-683900-X, pp 51-54
- G C Bye, Portland Cement 2nd Ed, Thomas Telford, 1999, ISBN 0-7277-2766-4, p 206
- P C Hewlett (Ed), Lea's Chemistry of Cement and Concrete, 4th Ed, Arnold, 1998, ISBN 0-340-56589-6, pp 447-449
- A E Moore, Cement Technology, 7 (1976) pp 85, 134
Посилання ред.
- www.mindat.org [ 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- webmineral.com [ 1 березня 2020 у Wayback Machine.]
- www.mineralienatlas.de [ 1 березня 2020 у Wayback Machine.]
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |