Шу́шківці — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. До 2020 - підпорядковане Білозірській сільській раді.
| село Шушківці | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Громада | Лановецька міська громада |
| Облікова картка | Шушківці |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1545 |
| Населення | 283 |
| Територія | 1.502 км² |
| Густота населення | 188.42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47453 |
| Телефонний код | +380 3549 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°46′50″ пн. ш. 26°08′45″ сх. д. / 49.78056° пн. ш. 26.14583° сх. д.Координати: 49°46′50″ пн. ш. 26°08′45″ сх. д. / 49.78056° пн. ш. 26.14583° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47453, с. Білозірка |
| Карта | |
Шушківці | |
Шушківці | |
| Мапа | |
| Шушківці у Вікісховищі |
Населення — 231 особа (2007).
Історія ред.
Перші писемні відомості про село містяться в книзі актів Кременецького земського суду за 1545 рік, де Шушківці згадуються як Нижня Білозірка. У книзі # 8 актів Кременецького земського суду за 1547 рік міститься дарчий запис князя Степана Корибутовича своїй дружині Анастасії Мстиславівні на маєтки в Вишні, Нижній Білозірці та села Сушці, Янківці, Шибене. Якщо сучасні топононіми Іванківці і Білозірка не дуже різняться від своїх попередників, наведених у цьому акті, то з короткої назви Сушці не відразу зрозумієш, що йдеться про сьогоднішні Шушківці. В документах датуються початком XVI ст., вже знаходимо найменування Сушівці.
Станом на 1885 рік в Шушківцях налічувалось 256 дворів, проживало 2054 прихожан, з них: 78 католиків й 495 євреїв.
Від 1925 р. в будинку, який громаді села подарувала поміщиця Митрофанова, діяла початкова школа. Від вересня 1939 р. — радянська влада; створено сільську раду (перший голова — А. Федорук). Функціонували чотирикласна школа і клуб (останній — у колишній хаті К. Кап-шинського). Від січня 1940 р. Шушківці належали до Лановецького району.
З липня 1941 р. до березня 1944 р. село — під німецькою окупацією; тоді нацисти спалили 4 хати й відправили на примусові роботи до Німеччини 75 місцевих жителів. На початку 1943 р. під виглядом українських повстанців у село вступила сотня «Іскри»; тоді почали зникати місцеві жителі, родичі яких воювали в УПА. Згодом виявилося, що новоприбулі були більшовицькими провокаторами.
В УПА воювали 13 місцевих жителів (із них 9 загинули), п’ятеро були зв’язковими. У Червоній армії на фронтах німецько-радянської війни 7 мешканців села загинули, 11 пропали безвісти. З 1944 р. розпочалися репресії проти мешканців села, яких підозрювали у зв’язках з ОУН і УПА.
У 1949 р. створено колгосп (перший голова правління — М. Стаднійчук). Згодом його об’єднали з колективним господарством у Білозірці. На початку 1990-х рр. землі колгоспу розпаювали. Протягом 1988-2006 рр. діяв навчально-виховний комплекс «ЗОШ І ступеня-дитячий садок».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.
Пам'ятки ред.
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1912, дерев'яна)
- Капличка
- «Фігура» Пречистої Діви Марії (2007)
Пам'ятники ред.
- Насипано символічну могилу воякам УПА (1990-ті).
Соціальна сфера ред.
Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека (наразі недіюча), ФАП, торговельний заклад.
Галерея ред.
Примітки ред.
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література ред.
- Г. Басюк. Шушківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 664.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |