Всеволод Миколайович Шиловський (рос. Всеволод Николаевич Шиловский; нар. 3 червня 1938, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог. Заслужений артист РРФСР (1980). Народний артист РРФСР (1986).
| Шиловський Всеволод Миколайович | |
|---|---|
| Всеволод Николаевич Шиловский | |
| Ім'я при народженні | Всеволод Миколайович Шиловський |
| Дата народження | 3 червня 1938 (85 років) |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Національність | росіянин |
| Громадянство | СРСР→ Росія |
| Професія | актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог |
| Alma mater | Школа-студія МХАТ (1961) |
| Діти | Ilya Shilovskyd |
| IMDb | ID 0793519 |
| shilovski.kulichki.net |
Життєпис Редагувати
Батько закінчив консерваторію по класу композиції і Військово-інженерну академію імені М. Є. Жуковського, керував заводом, був начальником станції Північного морського шляху у Тіксі. Учасник німецько-радянської війни. Мати під час війни перебувала з Всеволодом в евакуації в Казані і працювала на авіамоторному заводі.
З дитинства мріяв стати актором, займався в драматичному гуртку і студії при Будинку вчителя.
У 1956-1957 роках працював слюсарем на Московському верстатобудівному заводі «Салют».
Закінчив Школу-студію МХАТ (1961, курс О. М. Карєва). В 1961—1987 поєднував активну знімальну діяльність з роботою у МХАТі.
З 1987 зосередився виключно на кінематографі, у деяких фільмах виступав також як режисер. Знімався в картинах українських кіностудій. Ряд кінофільмів як кінорежисер поставив в Україні, зокрема, на Одеській кіностудії.
Є керівником акторської майстерні у ВДІКу.
Брав участь в програмі «Білий папуга».
З 2000 року викладає акторську майстерність у Всеросійському державному університеті кінематографії імені С. А. Герасимова (ВДІК).
З 2008 року — Президент кінофестивалю «Золотий Фенікс».
У 2009 році організував «Театр-студію Всеволода Шиловського».
Особисте життя Редагувати
Був тричі одружений. Перша дружина — акторка Євгенія Уралова. Третя дружина — арфистка Наталія Цехановська.
Має двох синів: старший син — Ілля Шиловський (нар. 1970) — сценарист і режисер, живе та працює у Москві; молодший Павло (нар. 1974) — підприємець.
Внуки — Шиловська Аглая Іллівна, яка також обрала акторську професію, та Дарина.
Акторські роботи Редагувати
- 1965: Наш дім — безбілетник
- 1968: Випадок зі слідчої практики — Яків Григорович Хомич
- 1969: Директор — Пташкін
- 1969: Сувора дівчина — Малашкин
- 1972: День за днем — колишній чоловік Льолі
- 1973: Село Степанчиково і його мешканці — Павло Семенович
- 1977: Доля — німецький солдат Ганс
- 1977: Зустріч на далекому меридіані — американський учений
- 1977: Слідство ведуть ЗнаТоКі. Будь-якою ціною — Семен Холін
- 1979: Біла тінь — Візир
- 1981: Синдикат-2 — Євген Сергійович Шевченко, начальник контррозвідки Бориса Савінкова
- 1981: Бідна Маша — Федір Федорович Прібилёв
- 1981: Валентина — Інокентій Степанович Мечёткін
- 1981: Улюблена жінка механіка Гаврилова — Паша
- 1981: Портрет дружини художника — Митрофанович
- 1982: Закоханий за власним бажанням — Коля
- 1982: Голос — кольчужники
- 1982: Нікколо Паганіні — Джоаккіно Антоніо Россіні
- 1982: Професія — слідчий — Юрій Миколайович
- 1983: Військово-польовий роман — Гриша
- 1983: Швидкість — Сергій Трохимович Левко
- 1983: Торпедоносці — Артюхов
- 1983: Серед тисячі доріг — редактор
- 1984: Виграш самотнього комерсанта — Серафіно
- 1984: Дві версії одного зіткнення — Жигалов
- 1984: Щаслива, Женька! — Сусід
- 1984: Капітан Фракасс — маркіз ла Брюйер
- 1985: Прийдешньому віку — Граттіотті
- 1985: Як стати щасливим — головний редактор
- 1985: Кармелюк — художник Тропінін
- 1985: Подвиг Одеси — контр-адмірал Жуков
- 1986: Без терміну давності — Зевс Іванович Скачков
- 1986: Винятки без правил (новела «Голос») — начальник главку
- 1986: Ягуар — майор
- 1987: Апеляція — Пастухов
- 1987: Обранець долі — імператор Наполеон
- 1988: Політ птиці — Тархунскій
- 1988: Життя Клима Самгіна — Бердников
- 1988: Робота над помилками — Челишев
- 1988: В'язень замку Іф — Кадрусс
- 1989: Світла особистість — Авель Олександрович Доброгласов
- 1989: Інтердівчинка — Зайцев
- 1989: Смиренний цвинтар — Носенко
- 1990: Аферисти — «Маруся» / Сидор Полікарпович
- 1990: Це ми, Господи!.. — Переверзєв
- 1991: Вищий клас — Сергій Сергійович
- 1991: Лінія смерті — Нікольський
- 1992: Давайте без фокусів! — Іван Петрович, голови виконкому
- 1993: Вирок — Талбот
- 1994: Я нікуди тебе не відпущу
- 1996: Барханов і його охоронець — шеф
- 1997: Все те, про що ми так довго мріяли — господар
- 1999: Каменська — полковник Павлов
- 1999: Операція «Коза» / Operacja Koza — генерал КДБ
- 2000: Ростов-тато — Пічугін
- 2000: Марш Турецького — генеральний прокурор
- 2000: Гра в кохання — режисер
- 2000: Артист і майстер зображення — бос
- 2000, 2001: Далекобійники — директор (19 серія)
- 2001: Люди і тіні: Секрети лялькового театру — Вадим Чепрасов
- 2001: Підозра — начальник міліції
- 2001: Ідеальна пара
- 2003: Змішувач — Борис Борисович
- 2003: Інше життя — Володимир
- 2003: Краще місто Землі — режисер
- 2003: Сищик без ліцензії — Ратушинську
- 2003: Чорна мітка — M.C. Горбачов
- 2004: Стилет 2 — Колесников
- 2004: Опера. Хроніки вбивчого відділу — адвокат Страхов
- 2005: Попса — Юхим Ілліч, поет-пісняр
- 2005: Дві долі-2 — Слєпнєв Віталій Михейович, батько Кирила
- 2005: Дві долі-3 — Слєпнєв Віталій Михейович, батько Кирила
- 2005: Ріелтор — продюсер
- 2006: Гра слів. Перекладачка олігарха — колекціонер жуків
- 2006: День грошей — антиквар
- 2006: Кінець світу — начальник Помидоров
- 2007: Життя зненацька — Сидор Камілович
- 2007: Друге дихання — Драч, кримінальний антиквар
- 2008: Я не я — Куролапов
- 2008: Трюкачі — камео
- 2008: Ділки. Бути разом — Іван Самойлович Кольцов, губернатор
- 2008: Кровні узи — Микола Ушаков
- 2009: Прощальна справа / L'affaire Farewell (Франція) — Михайло Горбачов
- 2009: Будинок з сюрпризом — дядя Юра
- 2010: Лазник Президента, або Пасічники Всесвіту — Лазник Президента
- 2010: Жила-була одна баба — батько Веремій, священик
- 2011: Заручники любові — Оскар Борисович Пандера
- 2011: Життя і пригоди Мішки Япончика — Лев Барський
- 2012: Санта Лючія — Олег знизав
- 2013: Справа честі — Віктор Павлович Кабзиста, кримінальний авторитет
- 2014: Чудотворець — Ілля Ігорович Губер
- 2016: Любов і Сакс — важливий пан
Режисерські роботи Редагувати
- 1971: День за днем
- 1976: В одному мікрорайоні
- 1978: Солодкоголосий птах юності (фільм-спектакль)
- 1980: Заколот (фільм-спектакль)
- 1984: Волоколамськоє шосе (фільм-спектакль)
- 1985: Мільйон у шлюбному кошику
- 1987: Обранець долі
- 1990: Аферисти
- 1991: Блукаючі зірки
- 1991: Лінія смерті
- 1993: Кодекс безчестя
- 1994: Вирок
- 2001: Люди і тіні. Секрети лялькового театру
- 2004: Зірки на ранковому небі (фільм-спектакль)
- 2004: Не всі кішки сірі
- 2006: Поліція Хоккайдо. Російський відділ (не завершений)
Нагороди Редагувати
- Заслужений артист РРФСР (1980)
- Народний артист РРФСР (1986)
- Орден Дружби (1997) — за заслуги перед державою, вагомий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва
- орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2006) — за великий внесок у розвиток кіномистецтва і багаторічну творчу діяльність
- Орден Пошани (2015) — за великі заслуги e розвитку вітчизняної культури і мистецтва, телерадіомовлення і багаторічну плідну діяльність
- Почесна грамота Президента Російської Федерації (2018) — за заслуги e розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2017.
- Биография Всеволода Шиловского [ 6 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт Всеволода Шиловського [ 18 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/4881/works/ [ 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]