«Шепіт серця» (яп. 耳をすませば мімі о сумасеба, досл. «якщо прислухатись») — японський анімаційний фільм студії Ґіблі 1995 року. Базується на манзі Хіраґі Аой. Сценарій фільму написав Міядзакі Хаяо, режисер Кондо Йошіфумі. Це дев'ятий фільм студії Ґіблі.
| Шепіт серця / Якщо прислухатись | |
|---|---|
| 耳をすませば / Mimi wo Sumaseba | |
| | |
| Вид | анімаційний |
| Жанр | пригоди романтика |
| Режисер | Кондо Йосіфумі |
| Продюсер | Судзукі Тосіо і Міядзакі Хаяо |
| Сценарист | Міядзакі Хаяо за манґою Хіраґі Аой |
| На основі | Якщо прислухатись[d] |
| Оператор | Kitarō Kōsakad |
| Композитор | Yuji Nomid |
| Кінокомпанія | Студія Ґіблі |
| Дистриб'ютор | Toho, Netflix і HBO Max[d] |
| Тривалість | 111 хв. |
| Мова | японська |
| Країна | Японія |
| Рік | 1995 |
| Касові збори | 3 150 000 000 ¥, 498 156 $ і 36 646 753 $ |
| IMDb | ID 0113824 |
| AniDB | ID 336 |
| movies.disney.com/whisper-of-the-heart | |
| Mimi o Sumaseba у Вікісховищі |
Сюжет ред.
Учениця старших класів токійської школи Цукішіма Шізуку помічає, що на бібліотечних карточках книг, які вона читає, дуже часто трапляється одне й те ж прізвище: Амедзава Сейджі. Їй стає цікаво, хто ж цей хлопець, який перечитав усі ті книги, що й вона. Звісно ж, не глумливий парубок із паралельного класу, який дуже часто, як на зло, зустрічається їй у школі.
Одного разу Шізуку побачила в метро дивного кота: тварину, яка свідомо заходить у метро, сідає, їде на потрібну станцію і виходить. Йдучи за котом-пасажиром, Шізуку потрапляє до будинку, в якому розташувалася дивна антикварна крамниця, окрасою якого є чарівна статуетка Барона — казкового кота із мінливими очима. Власник крамниці розповідає дівчинці легенду про Барона. Дівчинка так зацікавилася, що ледь не запізнилася відвезти батькові обід на роботу. Вона кидається бігти, але й цього разу забуває бенто. Її наздоганяє на велосипеді глумливий хлопець із паралельного класу, віддає обід і зауважує, що вона дуже багато їсть.
Крамниця з Бароном вабить Шізуку, але довго вона не може туди попасти знову — крамницю зачинено. Нарешті одного дня Шізуку входить до крамниці й застає там глумливого хлопця — онука крамаря. Незабаром вона довідується, що його звуть Амедзава Сейджі. Оскільки Шізуку забарилася в крамниці з дідусем крамарем, його друзями музикантами й Сейджі, хлопець береться провести її додому. Виявляється, що він мріє навчитися робити скрипки й збирається поїхати вчитися до Кремони.
Наступного дня він приходить до класу Шізуку зі звісткою про те, що батьки відпускають його. Шізуку вирішує, що вона теж хоче кимось стати, не вступає до університету, а починає писати книгу про Барона, прислуховуючись до свого серця. Першою людиною, якій вона показує свій твір, став дідусь Сейджі. Вислухавши критику, дівчинка розуміє, що їй треба вчитися далі.
Одного дня перед самим світанком її будить, стукаючи у вікно, Сейджі. Він приїхав на канікули з Кремони. Молода пара зустрічає світанок разом.
Особливості ред.
В аніме, окрім напрочуд розумного кота, що подорожує в метро, немає нічого казкового й надприродного. Зате це один із найліричніших і найромантичніших фільмів про життя підлітків.
Як і у більшості фільмів, до яких причетний Міядзакі, щось у ньому літає, бодай уві сні.
Музика ред.
Основною музично темою фільму є пісня «Take Me Home, Country Roads», яку Сізуку перекладає японською, водночас пишучи пародію. У фільмі використаний запис пісні у виконанні Олівії Ньютон-Джон.
Визнання ред.
Хоча фільм мало знайомий не японській аудиторії, він входить в 10 найкращих анімаційних фільмів на IMDB (сьоме місце на грудень 2007 року).
Цікаво ред.
Образи Барона й напрочуд розумного товстенного кота, який привів Шізуку до крамниці, використаний студією Ґіблі в іншому фільмі «Котяча віддяка».
Годинник, що ремонтує власник крамниці, виготовила фірма "Porco Rosso", що являться посиланням до однойменного мультфільму цієї ж студії.
Посилання ред.
- Українські субтитри [ 7 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Mimi o Sumaseba в енциклопедії аніме на сайті «Anime News Network»(англ.)
- Mimi o Sumaseba в базі даних аніме на сайті «AniDB»[d](англ.)
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- Box Office Mojo — 1999.