Олена Олегівна Шевченко (нар. 13 травня 1982; Київ) — українська громадська активістка, правозахисниця, феміністка, ЛГБТ-активістка. Наразі є головою громадської організації «Інсайт».
Шевченко Олена Олегівна | |
---|---|
Народилася | 13 травня 1982 (41 рік) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | Громадська активістка, ЛГБТ-активістка, феміністка, член правління ILGA World, ініціаторка створення та співголова EL*C. |
Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова |
Нагороди | International LGBTQI+ Paris prized Human rights defenders tulipd |
|
Членкиня правління міжнародної організації ILGA World (з 2020). У минулому — членкиня правління міжнародних організацій IGLYO та ILGA Europe}. Ініціаторка створення лесбійської міжнародної мережі «EL*C» та її співголова (2018). Співголова організаційного комітету КиївПрайду.
Олена Шевченко є однією із найбільш впізнаваних українських активісток-лесбійок.
Біографія ред.
Народилася 13 травня 1982 року у Києві. Професійно займалася спортом — фехтуванням на рапірах, дзюдо, самбо та вільною боротьбою. Є майстром спорту з самбо та вільної боротьби.
У 2003 році приєдналася у якості волонтерки до діяльності громадської організації «Жіноча мережа», яка активно займалася захистом прав ЛБТ-жінок та просуванням ідей фемінізму.
У 2004 році закінчила природничо-географічний факультет Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та отримала диплом із відзнакою. Під час навчання у 2001 році отримала відзнаку «Найкраща Студентка року» від фонду Андрія Первозванного. Продовжила навчання в аспірантурі.
Протягом 2004—2006 років працювала в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова на посаді викладачки та паралельно інструкторкою-методисткою у спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву, де вела групи з вільної боротьби та дзюдо у якості тренерки. Протягом 2006—2007 років обіймала посаду старшої викладачки.
Після перших ефірів на тему прав ЛГБТ-спільноти за участі Олени Шевченко, в НПУ імені М. П. Драгоманова почали обговорювати необхідність її звільнення з посади. Врешті, Шевченко припинила викладацьку практику у навчальному закладі за власним бажанням.
Протягом 2007 року працювала у громадській організації «Жіноча мережа» на посаді проєктної асистентки. Цього ж року разом із однодумцями прийняла рішення про вихід з організації.
У 2007 році колишні учасниці «Жіночої мережі» створюють ініціативну групу «Інсайт» з метою захисту прав ЛГБТ-людей. У 2008 році «Інсайт» було офіційно зареєстровано як громадську організацію, очільницею якої стала активістка Анна Довгопол. У липні 2010 року громадську організацію «Інсайт» очолила Олена Шевченко.
Громадська діяльність ред.
Олена Шевченко є співорганізаторкою багатьох правозахисних ЛГБТ та феміністичних акцій в Україні, серед яких — Марші Жінок до 8 березня, Марші трансгендерних людей, акції проти дискримінації ЛГБТ-спільноти в Україні, акції солідарності із ЛГБТ-людьми пострадянських країн та інші.
З 2007 року проводить тренінги та різноманітні навчальні заходи для українських та іноземних активісток/-ів із прав людини й безпосередньо прав ЛГБТ. Під час Революції гідності проводила для жінок навчання із самооборони, у рамках формування Жіночої сотні.
Олена Шевченко представляє українську ЛГБТ-спільноту на міжнародному рівні. Протягом 2010—2011 років входила до правління міжнародної молодіжної ЛГБТ-організації IGLYO [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Протягом 2016—2020 років входила до правління міжнародної ЛГБТ-організації ILGA-Europe, а з 2020 року є членкинею правління ILGA-World.
У 2011 році ініціювала проведення першого відкритого феміністичного маршу в Україні. Наразі марш став щорічною подією, яка відбувається 8 березня у різних регіонах України. У 2017 році спільно з активістками громадської організації «Інсайт» Олена Шевченко сформувала платформу Марш Жінок, на базі якої відбуваються щорічні феміністичні акції. У 2018 році, після Маршу проти Олени Шевченко як організаторки було порушено справу про адміністративне правопорушення через «наругу над державними символами» через використання символіки об'єднання «Національні дружини» на плакаті однієї з учасниць маршу. 15 березня 2018 року Шевченківський районний суд визнав відсутність складу адмінпорушення.
У 2014 році ініціювала проведення «Фестивалю Рівності». Наразі фестиваль проводиться щороку у різних регіонах України. У 2016 році представники праворадикальних груп зірвали проведення фестивалю у Львові та заблокували готель, де проживала Шевченко й інші учасники події. Подібні блокування та напади повторювалися пізніше, під час фестивалю у Запоріжжі та Чернівцях.
У 2016 році, під час участі у щорічній конференції ILGA-Europe, виступила однією із ініціаторок створення лесбійської міжнародної мережі «EL*C» [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ. European Lesbian* Conference; укр. Європейська Лесбійська* Конференція). У 2018 році Олена Шевченко обрана співголовою мережі «EL*C». Друга Конференція пройшла у Києві (12-14 квітня 2019). У ній взяли участь 300 людей із різних країн світу, що стало першою подібною подією для України і значним досягненням правозахисного руху.
У 2020 році Шевченко ініціювала подання судового позову проти Патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета, який заявив, що одностатеві шлюби є однією із причин коронавірусу. Основною вимогою було спростування поширеної інформації та визнання її недостовірною і дискримінаційною.
Регулярно бере участь у теле-, радіоефірах, де представляє українську ЛГБТ-спільноту, виступає у якості експертки із прав людини для українських та іноземних ЗМІ. Через громадську діяльність Олені Шевченко неодноразово погрожували представники праворадикальних груп. У 2018 році, напередодні проведення КиївПрайду, у соцмережах поширювалася інформація про так зване «сафарі» — полювання на ЛГБТ-активісток і активістів. У 2019 році у Києві на Олену Шевченко було скоєно напад.
У березні 2023 стала однією з 12 «Жінок року» за версією американського журналу «TIME». За оцінками «Інсайту», у 2022 році Олена Шевченко з колегами зібрала волонтерської допомоги на понад 400 тисяч доларів від різних донорів та кампаній для представників ЛГБТ-спільноти. Ці кошти пішли на закупку для людей різних необхідних речей — від аптечок до гормональних препаратів.
Бібліографія ред.
Олена Шевченко є авторкою та співавторкою публікацій про права ЛГБТ-людей, сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, серед яких:
- «Дотримання громадянських прав трансгендерних людей» [ 4 березня 2018 у Wayback Machine.] (2012),
- «Абетка з прав ЛГБТ» [ 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (2014),
- «Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність: питання та відповіді» (2014),
- «Права людини жінок зі спільноти ЛБТІК в Україні» (2019).
Примітки ред.
- ↑ https://nv.ua/dose/lgbt-v-ukraine-kak-elena-shevchenko-zashchishchaet-ih-prava-biografiya-foto-dose-50204615.html
- ↑ . ILGA (англ.). 5 листопада 2020. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021.
- . europeanlesbianconference.org. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 4 січня 2021.
- . www.insight-ukraine.org. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 4 січня 2021.
- Олена Шевченко / PinchukArtCentre. PinchukArtCentre.org. Процитовано 4 січня 2021.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
- {{Webarchive|url= |date=24 лютого 2011 }
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 10 грудня 2020.
- . www.lgbt.org.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- Олена Шевченко / PinchukArtCentre. PinchukArtCentre.org. Процитовано 26 травня 2021.
- ↑ . babel.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 4 січня 2021.
- (ru-RU). Архів оригіналу за 6 лютого 2019. Процитовано 4 січня 2021.
- . noc-ukr.org. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 4 січня 2021.
- НПУ, Адміністратор (30 жовтня 2008). . Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова (uk-ua). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 4 січня 2021.
- . babel.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 9 грудня 2020.
- . Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 4 січня 2021.
- Украинское ЛГБТ-движение, 25.
- . Гей-альянс Украина (ru-RU). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 4 січня 2021.
- У Києві ЛГБТ-акцію "глушили" україномовною музикою | ZMINA. zmina.info (укр.). 30 серпня 2015. Процитовано 4 січня 2021.
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 4 січня 2021.
- . hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 4 січня 2021.
- . hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 4 січня 2021.
- . BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 4 січня 2021.
- Яворович, Тетяна (22 травня 2021). . Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- . Heinrich-Böll-Stiftung (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
- . docudays.ua (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 4 січня 2021.
- . Гендер в деталях. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- . marsh-zhinok.com.ua.tilda.ws. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- . zmina.info (укр.). 15 березня 2018. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 9 грудня 2020.
- . www.ombudsman.gov.ua. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 26 травня 2021.
- Фестиваль рівності у Львові. Як нам вдалося лишитися живими. nv.ua (укр.). Процитовано 10 грудня 2020.
- . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 10 грудня 2020.
- . zmina.info (укр.). 20 липня 2018. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- . europeanlesbianconference.org. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 10 грудня 2020.
- . europeanlesbianconference.org. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 4 січня 2021.
- Welle (www.dw.com), Deutsche. . DW.COM (uk-UA). Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- Bacchi, Umberto (12 квітня 2019). . Reuters (англ.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- Філарет має перепросити перед ЛГБТ-спільнотою за версію про причину коронавірусу, – Олена Шевченко. 31.03.2020. Процитовано 11.12.2020.
- . hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
- Welle (www.dw.com), Deutsche. . DW.COM (uk-UA). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
- Шевченко: Бог підтримав би союзи і чоловіків і жінок, щоб виховувати дітей в любові. 08.09.19. Процитовано 11.12.2020.
- . the Guardian (англ.). 16 червня 2020. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
- Суперечка ЛГБТ-активістки та віруючої опонентки про геїв, гріх та одностатеві шлюби. ВІДЕО. magnolia-tv.com (укр.). Процитовано 11 грудня 2020.
- . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2020.
- Insight LGBTQ NGO. www.facebook.com (укр.). Процитовано 9 грудня 2020.
- Анастасія Ізвощікова (02.03.2023). Українська ЛГБТ-активістка Олена Шевченко стала жінкою року за версією TIME. Суспільне Новини. Процитовано 05.03.2023.
- . www.insight-ukraine.org. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 9 грудня 2020.