Євген Іванович Шапошников (* 3 лютого 1942, хутір Великий Лог, Аксайський район Ростовська область — 8 грудня 2020) — радянський та російський військовий і політичний діяч, маршал авіації (26 серпня 1991 року), останній міністр оборони СРСР (серпень 1991 — лютий 1992), Головнокомандувач Об'єднаних Збройних Сил СНД (1992—1993), Головнокомандувач ВПС — заступник Міністра оборони СРСР (1990—1991). Член ЦК КПРС (1990—1991).
| Євген Іванович Шапошников | ||
|---|---|---|
| Евгений Иванович Шапошников | ||
| Народження | 3 лютого 1942 Великий Лог, Аксайський район, Ростовська область | |
| Смерть | 8 грудня 2020 (78 років) Москва, Росія коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) | |
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |
| Країна | СРСР→ Росія | |
| Приналежність | Радянська армія | |
| Рід військ | ВПС СРСР | |
| Освіта | Харківське вище військово-авіаційне училище льотчиків, Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна | |
| Роки служби | 1959—1993 | |
| Партія | КПРС | |
| Член | ЦК КПРС | |
| Звання | Маршал авіації | |
| Командування | Міністр оборони, головнокомандувач ВПС СРСР, 16-та повітряна армія | |
| Війни / битви | Афганська війна | |
| Нагороди | | |
| Шапошников Євген Іванович у Вікісховищі |
Останній, хто мав звання маршала роду військ СРСР. Останній (за датою) в історії СРСР, кому було надано військове звання «маршал авіації» і взагалі зі словом «маршал» у найменуванні рангу.
Життєпис ред.
Шапошников Євген Іванович народився 3 лютого 1942 року на хуторі Великий Лог Аксайського району Ростовської области. 1963 року закінчив Харківське вище військово-авіаційне училище льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу С. І. Грицевця. Офіцерську службу розпочав у Прикарпатському військовому окрузі. Євген Шапошников був старшим льотчиком та штурманом полку, командував ескадрильєю. 1966 року поступив на навчання до Військово-повітряної академії ім. Ю. А. Гагаріна, яку закінчив у 1969. У період із 1971 по 1975 рік служив заступником командира авіаційного полку з політичної частини, потім командиром авіаційного полку. У 1975 році повернувся до Прикарпатського військового округу на посаду заступника командира авіаційної винищувальної дивізії, потім став командиром дивізії. У 1979 році призначений заступником командувача військово-повітряних сил Прикарпатського військового округу.
У 1984 році посів посаду заступника командувача ВПС Одеського військового округу, а з 1985 року — командувач ВПС округу.
У 1987 році Шапошников призначений командувачем ВПС Групи радянських військ у Німеччині. З наступного року очолив 16-ту повітряну армію у складі Групи радянських військ у Німеччині. У 1988 призначений заступником Головнокомандувача ВПС, а 13 липня 1990 Головнокомандувачем ВПС — заступником Міністра оборони СРСР.
23 серпня 1991 року, після провалу ГКЧП, президент Горбачов підписав указ про призначення Шапошникова міністром оборони СРСР і виніс це рішення на розгляд сесії Верховної Ради СРСР. 26 серпня Шапошникову присвоєно військове звання маршал авіації. 29 серпня Верховна Рада СРСР, згідно з пунктом 3 статті 113 Конституції СРСР, затвердила кандидатуру Шапошникова міністром оборони. 23 серпня вийшов із КПРС і сприяв департизації Збройних сил СРСР. З 1 жовтня до 25 грудня 1991 — член Ради оборони при президенті СРСР.
З листопада 1995 до березня 1997 року працював генеральним директором «Аерофлоту».
Був помічником президента Росії.
З 2003 року входив до керівництва ДКБ Сухого.
8 грудня 2020 року останній радянський міністр оборони маршал авіації Шапошников Євген Іванович помер у Москві у віці 78 років. За даними ЗМІ, причиною смерті стала коронавірусна інфекція. Похований на Троєкурівському цвинтарі.
Нагороди ред.
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» другого і третього ступеня.
- Орденом Червоної Зірки.
- Сім медалей.
Джерела ред.
- Помер останній міністр оборони СРСР /Гордон, 8.12.2020/ [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Біографія [ 15 листопада 2005 у Wayback Machine.]