Віталій Семенович Шаличев (9 січня 1962, Донецьк, УРСР — 22 червня 2021) — радянський футболіст, що виступав на позиції півзахисника, потім — український тренер. Заслужений тренер України.
Віталій Шаличев | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Віталій Семенович Шаличев | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 30 жовтня 1946 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Чистякове, Сталінська область, УРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 22 червня 2021 (74 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Туреччина | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 177 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 69 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | СРСР, Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сезони | Команда | Місце | |||||||||||||||||||||||||||||||||
1986—1990 1995 2001 | «Океан» (Керч) «Таврія» (С) «Металіст» (Харків) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Кар'єра гравця Редагувати
Футбольну кар'єру розпочав 1964 року в клубі «Шахтар» (Торез). З 1965 року зарахований у «Шахтар» (Донецьк), але аж до 1968 року не провів жодної гри за основний склад, періодично виступаючи за дублюючий склад гірників. Тому поневірявся по орендах. У 1965 році повернувся в торезький «Шахтар», а в 1966-1967 роках підсилив склад сімферопольської «Таврії», за яку провів 59 матчів, забив 11 м'ячів. З 1968 по 1970 рік знову грав за «Шахтар» (Донецьк), 56 матчів та 9 забитих м'ячів. У 1971 році перейшов «Торпедо» (Москва), але пробитися до першої команди не зумів, тому виступав за дубль москвичів, у складі якого забив 1 м'яч. В середині сезону перейшов у клуб Першої ліги «Дніпро» (Дніпропетровськ), де зіграв 12 поєдинків, відзначився 2 голами. У 1973 році перейшов до складу клубу другої ліги «Авангард» (Севастополь). У 1974 році виїхав у Туркменську РСР, де став гравцем ашгабатського «Будівельника», який потім змінив назву на «Колхозчі». У складі ашгабатців провів 95 поєдинків, забив 25 м'ячів, а в 1977 році завершив кар'єру гравця.
Грав також за молодіжну збірну СРСР, а потім й за олімпійську збірну Радянського Союзу.
Кар'єра тренера Редагувати
По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. У 1977 повернувся до Сімферополя, де облаштувалася його сім'я (дві дочки й син), рік відпрацював з дітьми в «Таврії». Потім закінчив вищу школу тренерів у Москві (вчився в одній групі з Михайлом Івановичем Фоменко). З 1082 по 1985 рік допомагав тренувати «Кривбас», а з 1986 року став головним тренером керченського «Океану». У 90-і роки три роки працював в Мавританії з одним з провідних клубів цієї країни.
У лютому 1995 року очолив сімферопольську «Таврію», яка при ньому двічі обіграла київське «Динамо» в 1/4 Кубка України — в Сімферополі (2:1) і в Києві (1:0). 25 травня 1995 року покинув команду.
Пізніше, в різні роки, Віталій Семенович Шаличев працював з такими командами вищого українського та азербайджанського дивізіону як: криворізький «Кривбас», бакинський «Інтер», де асистував Анатолію Конькову.
У сезоні 2000/01 років очолював харківський «Металіст», однак особливих успіхів з командою не досяг й у червні 2001 року пішов з клубу.
Напередодні початку сезону 2007/08 років знову став тренером «Таврії». Відпрацювавши з командою рік, влітку 2008 покинув її.
Досягнення Редагувати
Як гравця Редагувати
- Перша ліга СРСР
- Чемпіон (1): 1971
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru
- Профіль [ 17 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «Історія Таврії»