Чуни́шине —пасажирський залізничний зупинний пункт Лиманської дирекції Донецької залізниці (до грудня 2014 р. — у складі Ясинуватської дирекції) на лінії Рутченкове — Покровськ між станціями Селидівка (16 км) та Покровськ (8 км). Розташована в селищі Чунишине Покровського району Донецької області.
| Зупинний пункт Чунишине Покровськ — Рутченкове | |
|---|---|
| 48°14′07″ пн. ш. 37°12′16″ сх. д. / 48.23528° пн. ш. 37.20444° сх. д.Координати: 48°14′07″ пн. ш. 37°12′16″ сх. д. / 48.23528° пн. ш. 37.20444° сх. д. | |
| Рік відкриття | 1917 (106 років) |
| Колій | 2 |
| Платформ | 2 |
| Тип платформ(и) | бічна та острівна |
| Форма платформи | прямі |
| Відстань до Києва, км | 743 |
| Відстань до Рутченкового, км | 72 |
| Відстань до Покровська, км | 8 |
| Код станції | 481406 ? |
| Код «Експрес-3» | ? |
Чунишине | |
| Дільниця Покровськ — Рутченкове | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Легенда
|
Історія Редагувати
Станцію Чунишине побудували у 1914—1915 роках. Назва станції походить від дублюючої найменування населеного пункту Зелене — Чунихіна, за прізвищем власників тамтешніх земель. Офіційно тимчасовий товарний та пасажирський рух на ділянці Гришине — Селидівка через станцію Чунишине відкрили у грудні 1915 року, постійний — у січні 1917 року. У травні 1917 року почалося курсування пасажирського поїзда № 22/21 Гришине — Рутченкове з вагонами 2—4-го класу. Рейсом на Рутченкове цей поїзд прослідував Чунишине о 03:29—03:32, на Гришине — о 12:56—13:00.
Станом на 1917 рік колійний розвиток станції Чунишине складався з 9 колій, в тому числі 2 тупиків. Серед споруд слід відмітити пасажирську будівлю, криту й відкриту товарні платформи, пакгауз, орендні ділянки під склади вантажів, дві пасажирські платформи. Фактично, постійний рух залізницею Рутченкове — Гришине розпочався у 1923 році, коли по станції Чунишине працювали 8 станційних працівників.
Обсяги навантаження по самій станції Чунишине як за царський, так і за радянський період були відносно невеликими. Наприклад, у 1923 році тут було прийнято 493 т вантажів, відправлено - 343 т вантажів (в т.ч. вугілля - 221 т). За 3 останні місяці 1924 року прибуття й відправлення вантажів по Чушининому склало 127 т і 248 т різних вантажів, відповідно. У 1923—1924 господарчому році тут було відвантажено 733 т, в 1924-25 господарчому році — 230 т вугілля. Вугілля споживалося залізницями країни. Після жовтня 1924 року відправлення вугілля взагалі відсутнє. Станом на 1934 рік, тут було прийнято близько 500 т, а відправлено — близько 90 т вантажів. Поблизу роздільного пункту у 20-х — 50-х роках ХХ століття працювали дрібні копальні: Єленінський рудник (№ 7), шахти № 6 і 53 «Чунишине» тощо, — які мали ґрунтові і рейкові вузькоколійні під'їзні шляхи до станції. Насипи деяких під'їзних колій, а також залишки териконів окремих шахт збереглися до нашого часу.
Станція Чунишине, в першу чергу, була збудована для примикання тупикової залізничної колії до рудників Західно-Донецького кам'яновугільного і Надєждо-Мар'їнського товариств (станція Сазонове), а також англо-франко-бельгійського анонімного товариства Гришинських копалень і шахт братів Чечик (станція Бельгійський). Майже вся вантажна робота станції Чунишине була пов'язана із оперуванням вантажопотоками вказаних вище підприємств. Найбільшими з них були рудники Західно-Донецького і Гришинського товариств, які продовжували відвантажувати вугілля і після громадянської війни. Останні згадки про рудник Західно-Донецького товариства датовані 1928 роком, а рудник товариства Гришинських копалень, більш відомий за радянських часів як шахта імені Т. Шевченка, працював до 1990 року.
Залізнична колія Чунишине — Сазонове була відкрита у грудні 1917 року як вантажна, із перспективою відкриття тут у найближчій перспективі пасажирського руху. Але на ділі пасажирські (робітничі) потяги тут ходили лише після Другої світової війни — до 1960-х років, до налагодження регулярного руху автобусів від Красноармійського до селища шахти імені Т. Шевченка. Пасажирообіг на дільниці Чунишине — Бельгійський був невеликим. Проте, вантажообіг був досить великим; на Бельгійський роз'їзд з перших років експлуатації залізниці щоденно курсував вантажний потяг під локомотивом депо станції Гришине (Покровськ) без перепричеплення вагонів по Чунишиному.
Події лютого 1943 року Редагувати
Нині закрита станція Чунишине також відома подіями Другої світової війни, які мали місце в районі. У лютому 1943 року станція була переднім рубежем оборони 4-го гвардійського Кантемирівського танкового корпусу. Оскільки поруч був залізничний вузол Красноармійське, станція відігравала ключову роль і в забезпеченні військ вермахту. То ж не дивно, що в боях за Чушинине брали участь не лише танкісти, але й льотчики.
В ніч на 11 лютого 12-та гвардійська танкова бригада (Ф. М. Лихачов), посилена десантом мотострілецького протитанкового батальйону, отримала завдання перетнути автодорогу Дніпропетровськ — Сталине і зайняти оборону в Зеленому, Ново-Зеленому, на станціях Чунишине, Бельгійський. До 11:00 завдання було виконано. Оскільки перед вступом в станційне селище один з радянських танків поламався, противник помітив наближення передового загону, і німецький гарнізон станції відбув на паровозі в напрямку Селидівки. Через кілька годин авангард 12-ї гвардійської танкової бригади (3 танка) був контратакований мотопіхотою противника (до 80 автомашин). До 17:00 противник підтягнув артилерію, міномети, вивантажив живу силу і колоною в 40 автомашин почав обхід Чунишиного зліва. Хоча контратака і не була несподіваною, до ночі на 12 лютого противник зайняв частину станційного селища, потіснивши 12-й гвардійську танкову бригаду. Всього ввечері в складі бригади значилося 4 танка і 3 гармати. У ніч на 12 лютого командування 12-ї гвардійської танкової бригади зняло охорону зі станції Бельгійський для задіяння її по Чунишиному, куди вже було вислано 4 танка з десантом піхоти. Після нічного бою становище кантемирівців на станції було відновлено. Тим часом, противник активізував свої дії і просочився в район Ново-Зеленого. О 5:00 ранку штаб 12-ї гвардійської танкової бригади перемістився в більш безпечне місце — на північно-західну околицю Красноармійського. До вечора противник потіснив авангард 12-ї гвардійської танкової бригади, який був змушений залишити Чунишине. У ніч на 13 лютого невелика група 12-ї гвардійської танкової бригади (4 танка, 2 протитанкові гармати і 60 осіб) вибила противника з Чунишиного, відновивши втрачені напередодні позиції. Противник, втративши 4 танка, 2 гармати, 3 міномети і до 70 чоловік, залишив позиції на станції. Були взяти полонені з дивізій СС «Вікінг» і «Тотенкопф». Однак, це були практично останні успіхи кантемирівців. Противник, вміло використавши рельєф місцевості, обстрілював Чунишине протягом дня. До 17:00 14 лютого батальйон автоматників противника обійшов Чунишине справа і зліва. Противник посилював артилерійський і мінометний вогонь. Перевага на боці противника в техніці була 3-4-кратною, а в живій силі — 8-кратною. Авангард 12-ї гвардійської танкової бригади відступив з Чунишиного в Ново-Зелене, зайнявши оборону на цегельному заводі. Бої на північ від станції Чунишине тривали до 18 лютого.
Сучасний стан Редагувати
До самого свого закриття — 1 вересня 2013 року — станція Чунишине використовувалася як роз'їзд, тобто для схрещення вантажних і приміських пасажирських поїздів. Колійний розвиток станції було остаточно демонтовано на початку 2014 року. Пасажирський рух через зупинку Чунишине відмінили влітку 2014 року.
До 1 вересня 2013 року Чунишине мало статус вантажно-пасажирської станції.
Через військову агресію Росії на сході України транспортне сполучення припинене.
Див. також Редагувати
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 года. Пг. 1917.
- ↑ Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2017.
- ↑ Хоменко С. О линии Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 2. 1925.
- Мефферт Б.Ф. и др. (1926). Синонимика угольных пластов Донецкого бассейна. Л.
- Ведомости о вывозе в 1924—1925 г. донецкого минерального топлива и горнозаводских грузов // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924-25 г. Х. 1926.
- Протокол заседания исполкома Красноармейского районного совета от 22.10.1944 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 3, арк. 360.
- Протокол заседания исполкома Красноармейского районного совета № 8 от 24.03.1945 // Державний архів Донецької області, фонд № Р-1475, опис № 2, справа № 9, арк. 92.
- Стёпкин В.П., Гайворонский П.Е., Яцюк Н.Н. Красноармейский район: Люди, история, факты. Донецьк. 2003.
- О трассе ветвей, долженствующих обслуживать Гришинские угольные месторождения // Горно-заводское дело, № 49. 1913.
- Сооружение линии Рутченково – Гришино – Доброполье // Горно-заводское дело, № 44. 1914.
- Годовой статистический отчёт о постанционном отправлении пассажиров [Ясиноватского отделения Донецкой железной дороги] за 1964 год // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6457, опис № 1, справа № 613.
- Ильин Н.Г., Рулин В.П. (1973). Гвардейцы в воздухе. М.
- Донетчина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Известные и неизвестные страницы. Донецк. 2008.
- Хавалкін В.Д. В боях за Красноармійськ. З журналу бойових дій 12-ї гвардійської танкової бригади // Маяк, № 16-17.1988.
- Хавалкін В.Д. Рубіж оборони – станція Чунишине // Маяк, от 09.05.1988.
Джерела Редагувати
- Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [ з першоджерела 15.05.2021.]
- Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
- Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |