Чорнопіджачники (чорна піхота, чорносвитники, піджачники, рос. чернопиджачники) — умовна назва піхотних підрозділів Червоної армії, які формували з цивільного населення окупованих Німеччиною територій після їх повторного захоплення військами СРСР. У бій чорнопіджачників відправляли не підготовленими, без належної амуніції та зброї. Наймасовіше їх використовували у 1943—1944 роках під час форсування Дніпра.
Інші назви Редагувати
- Сірі піджаки
- Сірі свитки
Історія Редагувати
Комплектуванням чорнопіджачників займалися спеціальні польові військкомати. Мобілізація поширювалася на всіх чоловіків, які могли тримати зброю. За законами воєнного часу чоловіки, які потрапили в окупацію, автоматично отримували клеймо зрадників, тому мали власною кров'ю довести свою відданість СРСР.
Ніякої військової підготовки з мобілізованими не проводили. Часто їх відправляли у бій навіть не встигаючи видати військового одягу і зброї. Власне й назва «чорна піхота» або «чорнопіджачники» пішла від цивільного одягу, в якому вони йшли в бій. «Чорносвитники» — назва частин, набраних переважно із селян, що були одягнені у доморобні свитки. Таким чином чорнопіджачники суттєво відрізнялись від особового складу штрафних батальйонів, який повністю екіпірували і який мав військову підготовку, оскільки у більшості своїй складався з колишніх військових, часто досить високого рангу.
Як і штрафні батальйони «чорнопіджачників» використовували у ролі «гарматного м'яса» при наступі Червоної Армії. Кидаючи їх на найгарячіші ділянки фронту радянське командування добивалося їх повної посмертної реабілітації, адже майже всі вони гинули. Німці навіть так не ставилися до слов'ян, які воювали в підрозділах Третього Рейху і яких вони вважали нижчою расою.
Російський дослідник Борис Соколов пише:
Таке ставлення до свого населення, особливо новобранців, дивувало навіть німців, яке вони називали «Beutesoldaten» («трофейні солдати»)
В 1990 році було надруковано повний текст «Щоденника» О. Довженка, і там у записі за 28 листопада 1943 року натрапляємо на абзац:
Свідчення письменника Анатолія Дімарова:
«Німці відступаючи палили міста і села, виганяючи чоловіків з місцевого населення етапом під конвойними німцями. Шляхом на Умань таку колону розігнали радянські штурмовики, так що німці самі ховалися не обстрілюючи колону і тих хто розбігався. Після трьох місяців партизанщини по лісах, повернулися додому вже на звільнену територію. Мобілізація проходила без медичного огляду як такого. Прибули на фронт в окопи надвечір. На ранок запланований наступ. Зброю показали на полі з загиблими в попередніх атаках. Оповідач з кадрових військових, офіцер, але непридатний у воєнний час навіть до нестройової. Потемки зробив розвідку та озброївся, пересвідчившись, що низина попереду в мертвій зоні німецького кулемета не замінована. Командири росіяни. В ранкових сутінках підняли в атаку на кулемети без артпідготовки. Оповідач: — Крикнув рефлекторно, хлопці… за мною… Комвзводу з пістолетом розмахує та кричить, «хто тут командир…» Низиною можна було проскочити якщо швидко атакувати, бо німці почали з міномета блокувати обстрілом низину, а гоноровий командир затримав сам атаку низиною. Тож міни пошматували командира, а оповідач з контузією та осколковими ураженнями потрапив до шпиталю. Через три доби прийшов до тями. На обході хірург перепитав про характер операції довоєнного часу. Хірург дивувався, що з резекцією шлунку оповідач потрапив на фронт. Так вдруге було визнано непридатність до військової та нестройової служби. У військкоматі був на обліку як експерт. Працював на заводі як фахівець з прийомки військових виробів ще до війни. З заводу 22 фахівця було забрано по «мобілізації», а з міста було понад сотню. Оповідач живим повернувся єдиний. Наслідком важкої контузії в 1947 р. потрапив у шпиталь з важким станом. Після операції безнадійного виписали помирати додому. Засобами народної медицини врятувала жінка, маючи на опіці двох дітей. Так гинули не тільки чоловіки ненароджених дітей та сиріт, а і фахівці, що могли працею забезпечити перемогу.» Записано з прямих свідчень ветерана війни, що вижив в окупацію, та у мобілізації непридатних до військової служби, непідготовлених до бою громадян. Навіть в кращих умовах чим при форсуванні Дніпра, чорна піхота була формою геноциду українського народу.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Чорна Піхота. Скільки «чорносвитників» знищив Сталін?. https://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 16.02.2015. Процитовано 06.11.2021.Вперше воно (явище "чорної піхоти") з'явилося на звільнених від загарбників територіях, переважно Росії (РРФСР), ще взимку-навесні 1942 року, але не мало масового характеру. Та ми вправі стверджувати, що саме в Україні восени 1943 і взимку 1944 років воно набуло найбільшого розмаху.
- Іван Ольховський. Геноцид українського народу під час битви за Дніпро [ 3 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Битва за Київ 1943 рік Чорна піхота знищення Українців [ 20 березня 2017 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
- . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
- . Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
- Володимир Гінда. Звільнення Києва: сотні тисяч життів — до свята Жовтневої революції [ 3 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Публікації про Україну у Другій світовій війні [ 2 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Віктор КОРОЛЬ. Битва за Дніпро і Київ: героїзм і трагедія. (маловідомі сторінки) [ 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 3 вересня 2017.
- . Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 5 вересня 2017.
- Соколов Б. В. Кто воевал числом, а кто — умением. Чудовищная правда опотерях СССР во Второй Мировой [ 12 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Пилявець Р.І. Чорна піхота як історичне явище в роки німецько-фашистської війни (1941–1945 рр.)
- Інформація в інтернеті про РОА, РОНА, Дивізію СС «Галичина» та інші формування слов'ян, які служили в військових підрозділах Третього Рейху
- Вадим МАХНО СПРАВОЧНИК Полный перечень ОБЪЕДИНЕНИЙ и СОЕДИНЕНИЙ 3-го Рейха из граждан СССР и эмигрантов, а также из жителей Прибалтики, Западной Белоруссии и Украины ст. 14 [ 18 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- «Вперед, на Запад» Соколов Б. В. Неизвестный Жуков: портрет без ретуши в зеркале эпохи. (рос.)
- Згадаймо і тих, кого замовчували. www.silskivisti.kiev.ua. Процитовано 17 квітня 2022.
- Письменник Анатолій Дімаров напередодні свого 90–річчя розповів «УМ», чому змінив прізвище, про війну як геноцид українців та де лікувався від сталінізму
Література Редагувати
- Соколов Б.В. Неизвестный Жуков: портрет без ретуши в зеркале эпохи. — Мн. : Родиола-плюс, 2000. — 608 с. — («Мир в войнах») — 15000 прим. — ISBN 985-448-036-4. (рос.)
- Соколов Б. В. Кто воевал числом, а кто — умением. Чудовищная правда опотерях СССР во Второй Мировой(рос.)
- Пилявець Р.І. Чорна піхота як історичне явище в роки німецько-фашистської війни (1941–1945 рр.)
Посилання Редагувати
- Підрозділи «чорної піхоти» Червоної Армії теж зробили внесок в Перемогу над гітлерівською Німеччино
- Между двух огней
- Військові мобілізації в Україні 1943—1944 років. «Ви повинні змити власною кров'ю провину перед Батьківщиною і її великим вождем товаришем Сталіним»[недоступне посилання з серпня 2019]
- Чёрные свитки
- Чорна Піхота. Скільки «чорносвитників» знищив Сталін? Історична правда, 16 лютого 2015