Чиншове право — за середньовіччя система правових норм, що регулювали тимчасове або безстрокове спадкове землекористування вільних селян і городян (чиншовиків).
За чиншовим правом феодали-землевласники передавали свою землю в користування за певну грошову або натуральну плату-чинш. Розмір і характер чиншу встановлювався звичаєвим правом або законом. Землевласники накладали свавільно на чиншовиків різні додаткові побори і повинності, характер і розмір яких встановлювався, як правило, звичаєвим правом.
Чиншове право виникло у 13 столітті у Західній Європі. Після загарбання Польщею в 14 — 16 століттях українських земель і масового поселення на них польських та німецьких колоністів стягування чиншу стало основною формою експлуатації селян. З серед 15 століття, з розвитком панщини, кількість вільних селян (чиншовиків) скоротилася. Право знову відродилося й поширилося з кінця 17 століття і особливо у 18 столітті, коли до польських магнатів і шляхти потрапило багато земель у Правобережній Україні. Остаточно чиншове право ліквідовано після 1917 року, у західноукраїнських землях — після 1939 року.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Гурбик А.О.. Чиншове право // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 552. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- В. А. Чехович. Чиншове право // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Довідник з історії України