«Червоний Капелюшок» (фр. Le Petit Chaperon rouge; нім. Rotkäppchen) — народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка (європейський варіант універсального сюжету, поширеного також в Азії й Африці). Літературно оброблена у Франції Шарлем Перро, пізніше записана у Німеччині братами Грімм.
Походження сюжету Редагувати
Сюжет казки про дівчинку, яку підманув вовк, був поширений у Франції та Італії з Середньовіччя. У фольклорних записах сюжет такий:
Мати посилає доньку до бабусі з молоком та хлібом. Дівчинка зустрічає вовка, розповідає йому, куди вона прямує. Вовк, обігнавши дівчинку, вбиває стару, готує з її тіла страву, а з крові — напій, одягається в її одежу і лягає в її постіль. Коли дівчинка приходить, вовк пропонує їй поїсти. Кішка старої намагається попередити дівча про те, що вона їсть, але вовк запускає в кішку дерев'яні черевики та вбиває її. Потім вовк каже дівчинці роздягнутися і лягти поруч з ним, а одежу кинути у вогонь. Та так і робить, лягаючи поруч з вовком; дівчинка запитує, чому у нього багато волосся, широкі плечі, довгі ноги, великі зуби. На останнє питання вовк відповідає: «Це для того, щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!» і з'їдає дівчинку.
Так закінчується більшість записаних варіантів, хоча в деяких, за допомогою хитрощів, дівчинка тікає від вовка.
Літературна обробка Редагувати
Шарль Перро Редагувати
Шарль Перро літературно обробив народний сюжет: він прибрав мотив канібалізму, персонажа-кішку та її вбивство вовком, додав червону шапочку — шаперон, яку надягала дівчинка, а головне — додав казці моралі, увівши мотив порушення дівчинкою пристойностей, за що вона й була покарана, і завершив казку віршованою мораллю, яка навертала дівчат утримуватися від спокуси. Хоча грубі натуралістичні моменти народної казки були значно пом'якшені, статеві стосунки були підкреслені.
Казка була надрукована в 1697 в Парижі, в збірці «Казки моєї матінки Гуски, або Історії минулих часів із повчаннями», відомішої як «Казки матінки Гуски».
Брати Грімм Редагувати
Дві різні версії казки були переказані братам Грімм, перша Джанетт Хассенпфлаг (1791—1860) і друга Марією Хассенпфлаг (1788—1856). Брати використали перший варіант як головну частину казки, а другу — як продовження. Казка під назвою «Rotkäppchen» була включена в перше видання «Kinder und Hausmärchen» (Дитячі й сімейні історії, 1812).
Перша частина казки у варіанті братів була майже однакова з варіантом Перро, але із щасливим кінцем: мисливці, які проходили повз хатку, почули галас, убили вовка, розрізали йому живіт і врятували бабусю з онукою. Цей епізод однаковий із закінченням казки «Вовк і семеро козенят», яка, ймовірно, і є джерелом цієї частини, також можливо, що закінчення було взято з п'єси «Життя і смерть Червоної Шапочки», яка була написана в 1800 німецьким письменником-романістом Людвигом Тіком.
Моралізаторство Перро на тему статевих стосунків зникло, як і всі сексуально забарвлені мотиви з тексту. В тексті казки Червона Шапочка порушує не правила пристойної поведінки, а наказ матері, яка просила доньку йти до бабусі, ні на що не відволікаючись. Мораль у завершенні — як попередження неслухняним дітям: «Відтепер я ніколи не стану в лісі збочувати зі своєї стежки й буду твердо дотримуватись того, що наказувала матінка».
Червона Шапочка в сучасній культурі Редагувати
Сюжет анімаційного фільму Jin-Roh 1998 року побудовано як вільну інтерпретацію казки про Червону Шапочку таким чином, щоб казка втратила лінійне і однозначне трактування, де може бути однозначно добрий персонаж - "Червона Шапочка", і однозначно злий персонаж - "Вовк".
У 2011 році вийшов американський фільм «Червона шапочка» у стилі темне фентезі, що інтерпретує класичний сюжет як історію протистояння із вовкулакою. Схожий сюжет вміщений у шостому сезоні серіалу «Вовченя», де хижак замінений Жеводанським звіром.
У 2015 році Олесь Барліг написав п'єсу «Уроборос у Східному експресі», що містить численні алюзії на казку про Червону Шапочку. П'єса потрапила до програми Фестивалю рівності у Запоріжжі та фестивалю Тиждень актуальної п'єси. У 2017 році увійшла до збірки «Звірі подивляться замість тебе», виданої у видавництві Крок.
У сучасному фольклорі Червона Шапочка — героїня декількох анекдотів, зазвичай із сексуальною тематикою або чорним гумором на кшталт:
У Червоної Шапочки шапочка насправді була сіра, з вовка. Просто вона носила її м'ясом назовні.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- Jack Zipes, «The Trials and Tribulations of Little Red Riding Hood»
- Robert Darnton, «The Great Cat Massacre»
- В оригіналі — фр. chaperon, за часів Перро вже немодний у містах, але популярний у сільських жінок.
- Charles Perrault, «Le Petit Chaperon Rouge [ 2 червня 2010 у Wayback Machine.]»
- . Чтиво. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- Jacob and Wilheim Grimm, «Little Red Cap [ 2 червня 2010 у Wayback Machine.]»
- Harry Velten, «The Influences of Charles Perrault's Contes de ma Mère L'oie on German Folklore», p. 967, Jack Zipes, ed. The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm, ISBN 0-393-97636-X
- . Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
- Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Little Red Riding Hood |
- Брати Грімм. «Червона Шапочка» на e-reading.org.ua [ 28 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (пер. Сидора Сакидона)
- Брати Грімм. «Червона Шапочка» [ 9 березня 2022 у Wayback Machine.] на Читанці [ 23 липня 2011 у Wayback Machine.] (пер. Сидора Сакидона)
- «Червона Шапочка» Шарль Перро [ 27 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Переказ з французької Романа Терещенка.
- «Червона Шапочка» (Брати Ґрімм) [ 21 лютого 2020 у Wayback Machine.] на порталі Дерево Казок [ 10 березня 2020 у Wayback Machine.]
- «Червона Шапочка» Брати Грімм [ 27 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Переклад з німецької Сидора Сакидона.
- Червона Шапочка. Казка-оперета для дітей на 3 дії. [ 10 квітня 2020 у Wayback Machine.] Лібрето Леоніда Полтави. Музика Василя Безкоровайного. — Торонто; Нью-Йорк: Об'єднання Працівників Дитячої Літератури, 1969. — 20 с. + реклама
- Казка «Червона Шапочка». Шарль Перро [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Переклад Глидко В. П.
- Червона Шапочка — універсальна казка? // Spektrum, 23.11.2013 [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Розмальовки до казки «Червона Шапочка»