Чарльз Роберт Кокерелл У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кокерелл грец Charles Robert Cockerell 27 квітн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кокерелл.

Чарльз Роберт Кокерелл (грец. Charles Robert Cockerell, 27 квітня 1788 р. — 17 вересня 1863 р.) — британський архітектор та археолог класичності ірландського походження. Син архітектора Самуеля Коккерела.

Чарльз Роберт Кокерелл
грец. Charles Robert Cockerell
Чарльз Роберт Кокерелл Чарльз Роберт Кокерелл
Народився	27 квітня 1788(1788-04-27) Лондон
Помер	17 вересня 1863(1863-09-17) (75 років) Лондон
Країна	Велика Британія
Діяльність	антрополог, архітектор, мистецтвознавець, археолог
Alma mater	Вестмінстерська школа
Галузь	археологія, архітектура, історія мистецтв
Посада	президент Королівського інституту британських архітекторів
Членство	Німецький археологічний інститут Королівська академія мистецтв Travellers Club^d
Батько	Samuel Pepys Cockerell^d
Мати	Anne Wetham^d
Брати, сестри	Anne Cockerell^d Richard Howe Cockerell^d
У шлюбі з	Anna Rennie^d
Діти	Frederick Pepys Cockerell^d Samuel Pepys Cockerell^d
Нагороди	Королівська золота медаль
Чарльз Роберт Кокерелл у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Навчався в Вестмінстерській школі^[en].

Кокерелл в 1809 році був асистентом архітектора Роберта Сміркса під час відновлювальних робіт театру Ковент Гарден, попередника сучасної будівлі Королівського театру Ковент-Гарден.

У період з 1810 р. до 1817 р. він вивчав давньогрецьку архітектуру в Італії, Греції та Малій Азії. Працював на розкопках античних храмів в Егіні, а також храму Аполлона в Бассах. Фриз цього храму, що нині зберігається в Британському музеї, переправлений до Англії саме Кокереллом. Повернувшись на батьківщину, Кокерелл відкриває в 1817 р. в Лондоні своє архітектурне бюро. Став членом Німецького археологічного інституту, членом Королівської академії мистецтв.

У 1848 р. цей майстер був нагороджений Королівською золотою медаллю в галузі архітектури.

Коккерел — автор проектів багатьох відомих і нині класичних будівель, серед яких зокрема:

національний монумент в Единбурзі — одна з копій Парфенону, щоправда незавершена (1824—1829);
будівлі Банку Англії в Плімуті (1835), Бристолі (1844—1847), Манчестері (1845) і в Ліверпулі (1845—1848)
музей Ашмола в Оксфорді (1839—1845);
музей Фітцвільяма в Кембриджі (1848);
Зала Святого Георгія в Ліверпулі (1854).

Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.