| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (серпень 2019) |
Цукіо́ка Йосіто́сі (*月岡 芳年, 30 квітня 1839 — 9 червня 1892) — японський художник кінця доби Едо і початку періоду Мейдзі. Відомий також як Тайсо Йосітосі, Майже самостійно сприяв відродженню традиційного жанру укійо-е.
| Цукіока Йосітосі | |
|---|---|
| яп. 月岡芳年 | |
| | |
| Ім'я при народженні | Йонедзіро |
| Народився | 30 квітня 1839 Едо |
| Помер | 9 червня 1892 (53 роки) Токіо ·геморагічний інсульт |
| Країна | Японська Держава |
| Національність | японець |
| Діяльність | малярство |
| Галузь | живопис і ілюстрація |
| Відомий завдяки | художник |
| Вчителі | Утаґава Кунійосі |
| Відомі учні | Kodō Yamanakad, Тошіката Мідзуно, Inano Toshitsuned, Міґіта Тосіхіде, Yamazaki Toshinobud, Keichu Yamadad, Kanaki Toshikaged, Utagawa Yoshimune IId, Kobayashi Toshimitsud, Fukushima Toshimitsud, Shunsai Toshimasad, Yūsai Toshiakid, Toshishiged, Toshitoyod і Q28690841? |
| Знання мов | японська |
| Заклад | Yamato Shinbund |
| Жанр | укійо-е |
| Magnum opus | New Forms of the Thirty-six Ghostsd |
| Рід | рід Оварія |
| Діти | Miyako Ichiumed |
|
Життєпис ред.
Походив з родини заможного торговця, який купив собі самурайський титул. Народився у 1839 році в старовинному районі Сімбасі міста Едо. У дитинстві мав ім'я Йонедзі́ро. У віці 3 років, після того, як батько оженився вдруге, переїхав жити до стрийка-аптекаря. З 5 років захопився живописом. Тоді ж його було всиновлено стрийком.
У 1850 році поступив учнем до одного з найбільших майстрів японської гравюри Утаґава Кунійосі. У 1853 році створив свою першу гравюру, присвячену битві при Данноура 1185 року (період Ґемпей). Проте нових творів не створював до смерті свого вчителя в 1861 році. Починаючи з 1862 року, намалював 44 гравюри. У 1863 році після смерті стрийка в пам'ять про одного з родичів останнього прийняв прізвище Цукіока.
Кар'єра його охоплює дві епохи — останні роки феодального сьогунату і перші роки після реставрації Мейдзі. Цікавився всіма нововведеннями, привнесеними з решти світу, але з часом його все більше стала хвилювати втрата багатьох аспектів традиційної японської культури, серед яких була і гравюра по дереву.
Перший комерційний успіх прийшов у 1865 році. Згодом співпрацював з художником Йосііку Отіаоіон. З початку 1870-х років деякий час перебував на утриманні у своєї відданої господині Окото. На 1873 рік стан його здоров'я покращився. Він мав багато замовлень, йому запропонували співпрацю в одній газеті. У 1875 році працював ілюстратором, його добробут значно поліпшився. Робота газетним ілюстратором зміцнила популярність Йосітосі. В цей час змінив своє прізвище на Тайсо («велике відродження») і з головою поринув в роботу.
У 1876 році Окото продала себе заради нього в бордель. У 1877 році став свідком Сацумського повстання. Його мальовані нариси про хід повстання, а потім і розгром, користувалися величезним успіхом.
У 1884 році оженився з колишньою гейшою Сакамакі Тайко, всиновивши двох її синів. 1885 року журнал мистецтва «Токіо Хайарі Хосомікі» назвала Цукіоко майстром укійо-е номер один.
Фінансове становище Цукіока Йосітосі погіршилось після того, як в 1891 році всю готівку було викрадено з його будинку грабіжниками. Внаслідок цього потрапив до лікарні для душевнохворих. Після виходу з лікарні змушений був швендяти по найманих квартирах. Помер Йосітосі 1892 року від крововиливу в мозок.
Творчість ред.
Набув широку популярність в якості останнього великого майстра укійо-е. Вважається також одним з головних інноваторів в цій галузі мистецтва. Продовжував працювати в старій манері. В оновленій Японії він, практично наодинці, зумів підняти на новий рівень старовинне мистецтво укійо-е. Художник поєднував рослинні фарби, які використовували для укійо-е і яскраві анілінові фарби.
У 1865 році створив 95 творів здебільшого з військових та історичних сюжетів. Серед них відзначають дві серії, які демонструють оригінальність і уяву майстра — «Сучасна подорож на Захід» (про китайського народного героя); «Сто історій Китаю та Японії» (ілюструє традиційні історії привидів).
Незвичною є серія гравюр «Колекція садизму і крові» (1866 рік). У 1867 року — серію «Адзума но нісікі укійо кьодан» (Серія мистецтва смерті). У 1866—1868 роках створив серію «Двадцять вісім вбивств з віршами», де зображено вбивства і тортури з багатьма деталями. У 1868 році після революції Мейдзі створив серію «Кайдай хуаку сенсьо», в якій зображує сучасних солдатів як історичних фігур у напів-західному стилі, використовуючи великі плани і незвичайні кути, які часто проявляються в розпалі бою з відчайдушними висловами .
На початку 1870-х років зазнав гострої творчої і душевної кризи, викликаної незатребуваністю його робіт в умовах загальної нестабільності і сум'яття. У 1878 році створив роботи у жанрі біндзинга (зображення красунь), де зобразив 7 жінок-прислужниць імператорського двору, чим викликав невдоволення імператриці.
1880-ті роки стали для нього більш продуктивними, він створив чимало портретів-триптихів акторів театру кабукі. У 1885 році працював над серією «32 жіночі обличчя повсякденності». Справжніми шедеврами вважаються зібрання багатобарвних ксилографій нісікі-е «Сто видів Місяця» (1885—1892 роки) та цикл гравюр «Нові форми тридцяти шести привидів» (1889—1892 роки).
Джерела ред.
- Shinichi Segi: Yoshitoshi: The Splendid Decadent, Tokyo, 1985
- Eric van den Ing, Robert Schaap, Beauty and Violence: Japanese Prints by Yoshitoshi 1839—1892 (Havilland, Eindhoven, 1992; Society for Japanese Arts, Amsterdam)
- Forbes, Andrew ; Henley, David (2012). Forty-Seven Ronin: Tsukioka Yoshitoshi Edition. Chiang Mai: Cognoscenti Books. ASIN: B00ADQGLB8
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цукіока Йосітосі |
- NMVW-collection website
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.