www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цефалокариди Hutchinsoniella macracanthaБіологічна класифікаціяДомен Ядерні Eukaryota Царство Тварини Animalia Тип Члени

Цефалокариди

?
Цефалокариди

Hutchinsoniella macracantha
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Цефалокариди (Cephalocarida)
Sanders, 1955
Ряд: Brachypoda
Birshteyn, 1960
Родина: Hutchinsoniellidae
Sanders, 1955
Роди
  • Chiltoniella
  • Hampsonellus
  • Hutchinsoniella
  • Lightiella
  • Sandersiella
Посилання
Вікісховище: Cephalocarida
Віківиди: Cephalocarida
EOL: 278
ITIS: 83678
NCBI: 72040
Fossilworks: 133211

Цефалокариди (Cephalocarida) — клас ракоподібних.

Опис Редагувати

Це дрібні рачки довжиною тіла від 2,0 до 3,7 мм. Мають велику голову, задній край якої нависає над першим грудним сегментом. Очей в них немає. Задні антени розташовані позаду рота. У всіх інших ракоподібних в дорослому стані обидві пари антен знаходяться перед ротом, і тільки у личинок вони займають таке ж положення, як у дорослих цефалокарид. За великою верхньою губою відкривається рот, по краях якого поміщаються жвали. Передні щелепи маленькі, а задні мають таку ж будову, як наступні за ними грудні ніжки: велика основна частина, забезпечена внутрішніми виростами, що служать для пересування, розчленована внутрішня гілка і дві листоподібні зовнішні лопасті. Подібність у будові і функціях щелеп і грудних ніжок може вважатися ознакою примітивної організації; у цефалокарид щелепи ще не досягли того ступеня спеціалізації, якої вони досягли у інших ракоподібних. Грудний відділ складається з 8 сегментів. Грудні ніжки роблять такі ж рухи, як у зяброногих рачків. Вони згинаються послідовно, викликаючи струм води, спрямований вперед, до рота. При згинанні ніжок назад вода з боків спрямовується між ними, а при їх згинанні вперед вода проштовхується також вперед. Осідаючі при цьому на щетинки зважені частинки потрапляють в рот і поїдаються. Кінцівки останнього, грудного сегмента недорозвинені або відсутні. Черевце вужче й довше грудного відділу. У нього входить 11 сегментів, воно закінчується фуркальними гілками, озброєними незвичайно довгими щетинками.

Спосіб життя Редагувати

Цефалокариди — гермафродити. У яйцевих мішки одночасно розвивається тільки один (або пара) ембріон, але зате деякі види, наприклад Lightiella incisa, розмножуються цілий рік. З яєць видзьобуються личинки (метанаупліус), що нагадують дорослих, але мають менше сегментів, їхні антени і жвали розвинені повністю, а обидві пари щелеп зачаточні. Подальший розвиток відбувається дуже плавно: з кожним наступним линянням додається 1-2 сегмента тіла, і так само поступово збільшується число кінцівок. В одних видів через 13, в інших через 18 линянь рачки досягають статевої зрілості. Личинки, так само як і дорослі, ведуть донний спосіб життя. Вони не схожі на наупліусов зяброногих ракоподібних, оскільки мають порівняно довгі розчленовані антени, коротку основу задніх антен і двогілясті жвали. Ці ознаки властиві наупліусам інших ракоподібних.

Поширення Редагувати

Описано понад 10 видів цефалокарид. Перший відкритий Сандерсом вид цефалокарид — Hutchinsoniella macracantha — був зібраний на мілководді. Більшість подальших знахідок також відносяться до невеликої глибини. Але в 1962 р Хесслері Сандерс виявив Н. macracantha біля берегів Нової Англії на глибині 300 м, а в 1973 р — новий вид Sandersiella bathyalis біля узбережжя Південно-Західної Африки на глибині 1227—1559 м.

Цефалокариди зустрічаються на східному узбережжі Північної і Південної Америки, в затоці Сан-Франциско, в Карибському морі, в Мексиканській затоці, біля узбережжя Західної Африки, Перу, Нової Зеландії, біля берегів Нової Каледонії і біля південного узбережжя Японії. Можна припустити, що згодом цефалокариди будуть виявлені і в інших районах Світового океану.

Філогенія Редагувати

Порівняння ознак цефалокарид та інших ракоподібних показує, що цефалокариди займають центральне положення в цьому класі. З кінцівок цефалокарид можна вивести всі типи кінцівок, властиві різним підкласам і рядам ракоподібних. Особливо подібні і за формою, і за функціями кінцівки цефалокарид і зяброногів. Будовою голови і заднього кінця тіла цефалокариди нагадують веслоногих. Багато спільного у них і з личинками вищих ракоподібних. По всій імовірності, цефалокариди зберегли багато ознак, якими володіли колись існували спільні предки всіх ракоподібних.

Класифікація Редагувати

Посилання Редагувати

  • Carcupino, M.; Floris, A.; Addis, A.; Castelli, A.; Curini-Galletti, M. 2006: A new species of the genus Lightiella: the first record of Cephalocarida (Crustacea) in Europe. Zoological journal of the Linnean Society, 148: 209—220.
  • Gooding, R.U. 1963: Lightiella incisa sp. nov. (Cephalocarida) from the West Indies. Crustaceana, 5: 293—314.
  • Hessler, R.R.; Wakabara, Y. 2000: Hampsonellus brasiliensis n. gen., n. sp., a cephalocarid from Brazil. Journal of crustacean biology, 20: 550—558.
  • Jones, M.L. 1961: Lightiella serendipita gen. nov., sp. nov., a cephalocarid from San Francisco Bay, California. Crustaceana, 3: 31-46.
  • Knox, G.A.; Fenwick, G.D. 1977: Chiltoniella elongata n. gen. et sp. (Crustacea: Cephalocarida) from New Zealand. Journal of the Royal Society of New Zealand, 7: 425—432.
  • Sanders, H.L. 1955: The Cephalocarida, a new sub-class of Crustacea from Long Island Sound. Proceedings of the National Academy of Sciences, 41: 61-66.
  • Sanders, H.L. 1957: The Cephalocarida and crustacean phylogeny. Systematic zoology, 6: 112—128, 148.
  • Sanders, H.L. 1963: The Cephalocarida: functional morphology, larval development, comparative external anatomy. Memoirs of the Connecticut Academy of Arts and Sciences, 15: 1-80.
  • Shiino, S.M. 1965: Sandersiella acuminata gen. et sp. nov., a cephalocarid from Japanese waters. Crustaceana, 9: 181—191.
  • Wakabara, Y. 1970: Hutchinsoniella macracantha Sanders, 1955 (Cephalocarida) from Brazil. Crustaceana, 19: 102—103
  • Шарова И. Х. Зоология беспозвоночных: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. С. 365—366. ISBN 5-09-002630-0
  • Догель В. А. Жизнь животных, т, 2, М., 1968; , Зоология беспозвоночных, 6 изд., М., 1975


Це незавершена стаття з карцинології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
CefalokaridiHutchinsoniella macracanthaBiologichna klasifikaciyaDomen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Chlenistonogi Arthropoda Pidtip Rakopodibni Crustacea Klas Cefalokaridi Cephalocarida Sanders 1955Ryad BrachypodaBirshteyn 1960Rodina HutchinsoniellidaeSanders 1955RodiChiltoniella Hampsonellus Hutchinsoniella Lightiella SandersiellaPosilannyaVikishovishe CephalocaridaVikividi CephalocaridaEOL 278ITIS 83678NCBI 72040Fossilworks 133211Cefalokaridi Cephalocarida klas rakopodibnih Zmist 1 Opis 2 Sposib zhittya 3 Poshirennya 4 Filogeniya 5 Klasifikaciya 6 PosilannyaOpis RedaguvatiCe dribni rachki dovzhinoyu tila vid 2 0 do 3 7 mm Mayut veliku golovu zadnij kraj yakoyi navisaye nad pershim grudnim segmentom Ochej v nih nemaye Zadni anteni roztashovani pozadu rota U vsih inshih rakopodibnih v doroslomu stani obidvi pari anten znahodyatsya pered rotom i tilki u lichinok voni zajmayut take zh polozhennya yak u doroslih cefalokarid Za velikoyu verhnoyu guboyu vidkrivayetsya rot po krayah yakogo pomishayutsya zhvali Peredni shelepi malenki a zadni mayut taku zh budovu yak nastupni za nimi grudni nizhki velika osnovna chastina zabezpechena vnutrishnimi virostami sho sluzhat dlya peresuvannya rozchlenovana vnutrishnya gilka i dvi listopodibni zovnishni lopasti Podibnist u budovi i funkciyah shelep i grudnih nizhok mozhe vvazhatisya oznakoyu primitivnoyi organizaciyi u cefalokarid shelepi she ne dosyagli togo stupenya specializaciyi yakoyi voni dosyagli u inshih rakopodibnih Grudnij viddil skladayetsya z 8 segmentiv Grudni nizhki roblyat taki zh ruhi yak u zyabronogih rachkiv Voni zginayutsya poslidovno viklikayuchi strum vodi spryamovanij vpered do rota Pri zginanni nizhok nazad voda z bokiv spryamovuyetsya mizh nimi a pri yih zginanni vpered voda proshtovhuyetsya takozh vpered Osidayuchi pri comu na shetinki zvazheni chastinki potraplyayut v rot i poyidayutsya Kincivki ostannogo grudnogo segmenta nedorozvineni abo vidsutni Cherevce vuzhche j dovshe grudnogo viddilu U nogo vhodit 11 segmentiv vono zakinchuyetsya furkalnimi gilkami ozbroyenimi nezvichajno dovgimi shetinkami Sposib zhittya RedaguvatiCefalokaridi germafroditi U yajcevih mishki odnochasno rozvivayetsya tilki odin abo para embrion ale zate deyaki vidi napriklad Lightiella incisa rozmnozhuyutsya cilij rik Z yayec vidzobuyutsya lichinki metanauplius sho nagaduyut doroslih ale mayut menshe segmentiv yihni anteni i zhvali rozvineni povnistyu a obidvi pari shelep zachatochni Podalshij rozvitok vidbuvayetsya duzhe plavno z kozhnim nastupnim linyannyam dodayetsya 1 2 segmenta tila i tak samo postupovo zbilshuyetsya chislo kincivok V odnih vidiv cherez 13 v inshih cherez 18 linyan rachki dosyagayut statevoyi zrilosti Lichinki tak samo yak i dorosli vedut donnij sposib zhittya Voni ne shozhi na naupliusov zyabronogih rakopodibnih oskilki mayut porivnyano dovgi rozchlenovani anteni korotku osnovu zadnih anten i dvogilyasti zhvali Ci oznaki vlastivi naupliusam inshih rakopodibnih Poshirennya RedaguvatiOpisano ponad 10 vidiv cefalokarid Pershij vidkritij Sandersom vid cefalokarid Hutchinsoniella macracantha buv zibranij na milkovoddi Bilshist podalshih znahidok takozh vidnosyatsya do nevelikoyi glibini Ale v 1962 r Hessleri Sanders viyaviv N macracantha bilya beregiv Novoyi Angliyi na glibini 300 m a v 1973 r novij vid Sandersiella bathyalis bilya uzberezhzhya Pivdenno Zahidnoyi Afriki na glibini 1227 1559 m Cefalokaridi zustrichayutsya na shidnomu uzberezhzhi Pivnichnoyi i Pivdennoyi Ameriki v zatoci San Francisko v Karibskomu mori v Meksikanskij zatoci bilya uzberezhzhya Zahidnoyi Afriki Peru Novoyi Zelandiyi bilya beregiv Novoyi Kaledoniyi i bilya pivdennogo uzberezhzhya Yaponiyi Mozhna pripustiti sho zgodom cefalokaridi budut viyavleni i v inshih rajonah Svitovogo okeanu Filogeniya RedaguvatiPorivnyannya oznak cefalokarid ta inshih rakopodibnih pokazuye sho cefalokaridi zajmayut centralne polozhennya v comu klasi Z kincivok cefalokarid mozhna vivesti vsi tipi kincivok vlastivi riznim pidklasam i ryadam rakopodibnih Osoblivo podibni i za formoyu i za funkciyami kincivki cefalokarid i zyabronogiv Budovoyu golovi i zadnogo kincya tila cefalokaridi nagaduyut veslonogih Bagato spilnogo u nih i z lichinkami vishih rakopodibnih Po vsij imovirnosti cefalokaridi zberegli bagato oznak yakimi volodili kolis isnuvali spilni predki vsih rakopodibnih Klasifikaciya RedaguvatiHutchinsoniellidae Sanders 1955 Rid Chiltonella Knox amp Fenwick 1977 Chiltoniella elongata Knox amp Fenwick 1977 Nova Zelandiya Rid Hampsonellus Hessler amp Wakabara 2000 Hampsonellus brasiliensis Hessler amp Wakabara 2000 Braziliya Rid Hutchinsoniella Sanders 1955 Hutchinsoniella macracantha Sanders 1955 Braziliya Rid Lightiella Jones 1961 Lightiella floridana McLaughlin 1976 Meksika Florida Lightiella incisa Gooding 1963 Karibskij basejn Lightiella magdalenina Carcupino Floris Addis Castelli amp Curini Galletti 2006 Yevropa Lightiella monniotae Cals amp Delamare Deboutteville 1970 Lightiella serendipita Jones 1961 Kaliforniya SShA Rid Sandersiella Shiino 1965 Sandersiella acuminata Shiino 1965 Yaponiya Sandersiella bathyalis Hessler amp Sanders 1973 Braziliya Sandersiella calmani Hessler amp Sanders 1973 Sandersiella kikuchii Shimomura amp Akiyama 2008Posilannya RedaguvatiCarcupino M Floris A Addis A Castelli A Curini Galletti M 2006 A new species of the genus Lightiella the first record of Cephalocarida Crustacea in Europe Zoological journal of the Linnean Society 148 209 220 Gooding R U 1963 Lightiella incisa sp nov Cephalocarida from the West Indies Crustaceana 5 293 314 Hessler R R Wakabara Y 2000 Hampsonellus brasiliensis n gen n sp a cephalocarid from Brazil Journal of crustacean biology 20 550 558 Jones M L 1961 Lightiella serendipita gen nov sp nov a cephalocarid from San Francisco Bay California Crustaceana 3 31 46 Knox G A Fenwick G D 1977 Chiltoniella elongata n gen et sp Crustacea Cephalocarida from New Zealand Journal of the Royal Society of New Zealand 7 425 432 Sanders H L 1955 The Cephalocarida a new sub class of Crustacea from Long Island Sound Proceedings of the National Academy of Sciences 41 61 66 Sanders H L 1957 The Cephalocarida and crustacean phylogeny Systematic zoology 6 112 128 148 Sanders H L 1963 The Cephalocarida functional morphology larval development comparative external anatomy Memoirs of the Connecticut Academy of Arts and Sciences 15 1 80 Shiino S M 1965 Sandersiella acuminata gen et sp nov a cephalocarid from Japanese waters Crustaceana 9 181 191 Wakabara Y 1970 Hutchinsoniella macracantha Sanders 1955 Cephalocarida from Brazil Crustaceana 19 102 103 Sharova I H Zoologiya bespozvonochnyh Ucheb dlya stud vyssh ucheb zavedenij M Gumanit izd centr VLADOS 2002 S 365 366 ISBN 5 09 002630 0 Dogel V A Zhizn zhivotnyh t 2 M 1968 Zoologiya bespozvonochnyh 6 izd M 1975 nbsp Ce nezavershena stattya z karcinologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Cefalokaridi amp oldid 38222817