Хімічна фізика

Хімічна фізика — галузь знання, що ме­жує з хімією і новими розділами фізики (елект­ронною теорією атомів і молекул, квантовою механікою).

Основоположниками хімічної фізики в СРСР були Л. В. Писаржевський (1914) і А. М. Беркенгейм (1917).

Спочатку  фізики назвали нову га­лузь науки електронною хімією.

1924 – під такою назвою в СРСР вийшла  одна з перших праць  (В. М. Кондратьев, М. М. Семенов і Ю. Б. Харитон).

1930 - цю галузь німецький  вчений А. Ейкен назвав хімічна фізика

1931 - створено Інститут хімічної фі­зики АН СРСР.

1933 у США  почав виходити журнал з хімічної фізики

Це міждисциплінарна галузь науки, яка досліджує хімічні процеси методами молекулярної фізики та фізики твердого тіла. Хімічна фізика відрізняється від суміжної дисципліни фізичної хімії ухилом у бік фізичної сторони процесів, у той час, як фізична хімія більше зосереджена на хімічних явищах. Хімічна фізика використовує більш мікроскопічний підхід, тоді як фізична хімія використовує фізичні поняття для вивчення макро- і мезоскопічних систем.

Хімічна фізика вивчає мікроскопічну структуру речовин, кластерів та окремих молекул, а також динаміку руху їхніх складових - атомів, молекул, іонів тощо з метою визначення впливу цих факторів на хімічні процеси. Вона, наприклад, використувує квантову механіку для розрахунків механізмів хімічних реакцій, спектроскопічні методи для кращого розуміння процесів передачі енергії та природи хімічних зв'язків.[1]

Журнали

Провідними журналами, що публікують результати досліджень з хімічної фізики є Chemical Physics Letters та Journal of Chemical Physics.[2]

1. Гол. ред. М.П. Бажан (1964). Українська радянська енциклопедія (укр.). Київ: Гол. ред. Української радянської енциклопедії. с. 490.