Хусрохан – середньовічний індійський військовий лідер, правитель Делійського султанату упродовж короткого періоду часу.
| Хусрохан | |
| |
|---|---|
| 1320 — 1320 | |
| Попередник: | Кутб-уд-дін Мубарак |
| Наступник: | Ґіятх ал-Дін Туґлак |
| Смерть: | 1320 Делі |
| Причина смерті: | обезголовлення |
| Країна: | Делійський султанат |
| Релігія: | Іслам |
| Рід: | Хілджі |
| Шлюб: | Deval Devid |
Життєпис Редагувати
Завоювання Делійським султанатом Декану почалось 1296 року, коли Алауддін Хілджі розграбував Девагірі. Того ж року Алауддін убив свого дядька, султана Джалаладдіна, та зайняв місце на троні. 1309 року він підпорядкував собі правителів Телангани та прибережної Андхри з династії Какатіїв.
1318 року Пратапарудра II, правитель Какатіїв, кинув виклик своїм делійським господарям, відмовившись сплатити щорічну данину. Мубарак-шах у відповідь відрядив до столиці Какатіїв, міста Варангал, одного зі своїх генералів, Хусрохана. Останній, озброєний раніше не баченими в регіоні технологіями, машинами, схожими на требушети, вирушив на Пратапарудру та змусив його ще раз присягнути на вірність султану. Суму його щорічної данини було змінено, вона склала 100 слонів і 12 000 коней.
Після смерті Алауддіна Хусрохан організував убивство сина і спадкоємця султана, Кутб-уд-діна, що поклало край династії Хілджі 1320 року. Хусрохан зайняв престол. У свою чергу Хусрохан зазнав поразки від губернатора Діпалпура, Туґлака. Хусрохан був страчений у жовтні 1320 року.
Примітки Редагувати
- Asher та Talbot, (2006), p. 35
- Jackson, (2003), p. 56
- Eaton, (2005), pp. 17–18
- Eaton, (2005), pp. 18–19
- Sen, Sailendra (2013). A Textbook of Medieval Indian History. Primus Books. с. 88–89. ISBN 978-9-38060-734-4.
Джерела Редагувати
- Asher, Catherine B.; Talbot, Cynthia, ред. (2006). . India before Europe. Cambridge University Press. ISBN 978-0-52180-904-7. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 3 березня 2017.
- Jackson, Peter (2003). (вид. Reprinted). Cambridge University Press. ISBN 978-0-52154-329-3. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 3 березня 2017.
- Eaton, Richard M. (2005). . Cambridge University Press. ISBN 978-0-52125-484-7. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 3 березня 2017.