Володимир Гнатович Хоткевич (29 березня (11 квітня) 1913, Київ, Україна — 9 липня 1982, Харків, СРСР) — український фізик родом з Києва, син Гната Хоткевича, член-кореспондент АН УРСР (фізика низьких температур), ректор Харківського державного університету у 1966—1975 роках.
| Хоткевич Володимир Гнатович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 29 березня (11 квітня) 1913 Київ, Російська імперія |
| Помер | 9 липня 1982 (69 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | НТУ «ХПІ» |
| Заклад | ННЦ ХФТІ ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Посада | ректор ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Лазарєв Борис Георгійович |
| Членство | НАН України |
| Батько | Хоткевич Гнат Мартинович |
| Діти | Хоткевич Андрій Володимирович |
| Нагороди |
Життєпис Редагувати
Володимир Хоткевич народився в Києві в родині відомого українського письменника Гната Мартиновича Хоткевича. Після закінчення семирічної школи та індустріально-технічної профшколи в 1930 році вступив до Харківського механіко-машинобудівного інституту (нині Харківський політехнічний інститут), який закінчив у 1935 році й отримав спеціальність інженера-дослідника в галузі фізики).
У 1932—1950 роках працював в Українському фізико-технічному інституті, з 1938 року — старший науковий співробітник. Перша наукова публікація, присвячена тепломісткості надпровідних сплавів, з'явилася в 1936 році.
У 1941—1944 роках перебував в евакуації у Алма-Аті (Казахстан). У 1943 році захистив кандидатську дисертацію в Казахському університеті. У 1944 році повернувся до Харкова, взяв активну участь у відновленні кріогенної лабораторії українського фізико-технічного інституту.
У 1954 році захистив докторську дисертацію. 4 травня 1954 року народились два сини — близнюка, Володимир і Андрій.
У 1951—1954 роках — доцент, у 1954—1958 роках — професор фізико-математичного факультету Харківського державного університету (ХДУ). В 1958—1963 роках — завідувач кафедри, а в 1959—1963 — декан фізико-математичного факультету ХДУ.
У 1963—1966 роках — проректор ХДУ з наукової роботи.
У 1966—1975 роках — ректор Харківського державного університету.
З 1975 року — завідувач кафедри експериментальної фізики ХДУ, з 1979 — завідувач кафедри фізики низьких температур ХДУ.
У 1967 році обраний членом-кореспондентом АН УРСР.
Наукова діяльність Редагувати
Опублікував понад 200 робіт з фізики металів, проблем вищої школи. Під його науковим керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. В. І. Хоткевич удостоєний урядових нагород: ордени Леніна (1967), ордена Трудового Червоного Прапора (1971), ордени «Знак Пошани» (1961), медалей. У 1969 році обраний почесним доктором Познанського університету імені Адама Міцкевича (Польща). Брав активну участь у суспільному житті.
Праці Хоткевича стосуються проблем надпровідності, низькотемпературної металофізики тощо.
Примітки Редагувати
- Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.
- . Karazin University. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 9 лютого 2020.
- Тонкаль В. Ю., Пелих В. М., Стогній Б. С. Академія наук Української РСР — за ред. І. К. Походні. — К.: Наукова думка, 1980 — с. 396
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- V. V. Khotkevych, R. V. Vovk. V. G. Khotkevych. His way in science. Low Temperature Physics 49, 375 (2023) doi: https://doi.org/10.1063/10.0017573