Євге́н Семе́нович Хоти́нський (* 13 (25) грудня 1877, Санкт-Петербург — † 30 червня 1959, Харків) — український хімік-органік. Заслужений діяч науки УРСР (1949).
| Хотинський Євген Семенович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 13 (25) грудня 1877 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 30 червня 1959 (81 рік) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Женевський університет |
| Галузь | органічна хімія |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Відомі учні | Красовицький Борис Маркович |
| Аспіранти, докторанти | Красовицький Борис Маркович |
| Нагороди |
Біографічні відомості ред.
У 1904 р. закінчив природничий факультет Женевського університету зі ступенем бакалавра фізичних і природничих наук. Виконав роботу на тему «Бромування і відновлення піролів» (докторська теза) та одержав ступінь доктора фізичних наук за спеціальністю хімія. Ще студентом протягом трьох семестрів виконував обов'язки асистента в лабораторії аналітичної хімії Женевського університету.
1904 року повернувся до Росії.
У 1904—1905 рр. працював хіміком на содовому заводі в Слов'янську, а в 1905—1906 рр. — на цукровому заводі в с. Головчино, Курської губернії.
З 1906 р. — асистент, у 1907—1909 рр. — приват-доцент Женевського університету, керував докторськими тезами випускників.
Не маючи диплома російського університету, не міг бути затверджений у посаді асистента у Російській Імперії. Для одержання цього права, а також права на приват-доцентуру, склав магістерські іспити в 1910 р.
З 1911 р. — приват-доцент Харківського університету, з 1915 р. — старший асистент, з 1920 р. — ад'юнкт-професор, з 1934 р. — професор.
У 1936 р. — отримав науковий ступень доктора хімічних наук.
У 1929—1941 рр. завідував кафедрою органічної хімії Харківського фізико-хіміко-математичного інституту, потім до 1959 р. — кафедрою органічної хімії Харківського державного університету.
У 1925—1941 рр. працював за сумісництвом завідувачем кафедри органічної хімії Харківського фармацевтичного інституту та керував науково-дослідною кафедрою органічної хімії, а потім завідував лабораторією органічного синтезу науково-дослідного інституту (НДІ) хімії при Харківському державному університеті.
Після початку німецько-радянської війни, у 1942 р., працював на посаді професора Інституту рибної промисловості (Астрахань).
Під час евакуації Харківського університету в 1942—1944 р. був завідувачем кафедрою органічної хімії Об'єднаного Українського Університету в м. Кизилорда (Казахстан).
У 1943—1944 рр. очолював Технічний відділ Кизил-Ординського Облплану.
У 1944—1950 рр. завідував відділом НДІ хімії при Харківському державному університеті, у 1944—1950 рр. завідував кафедрою органічної хімії ХДУ.
Нагороджений орденом Леніна (1953 р.), медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 р.», значком «Відмінник народної освіти УРСР» і грамотами.
Наукова діяльність ред.
Головні праці Хотинського стосуються бромування і відновлення піролу та його похідних. Досліджував сполуки з кам'яновугільної смоли, розробляв методи аналізу органічних сполук.
Одним з перших видань для студентів, підготовленим Є. С. Хотинським, було «Коротке керівництво до практичних занять з хімії для студентів-медиків» (1911,1915 р.р.). Написав «Елементарний курс хімії», який витримав п'ять видань українською мовою (1926, 1928, 1929, 1930, 1931 рр.) і три видання російською мовою (1927, 1928, 1930 рр.). Підручник здобув першу премію Наркомпроса УРСР у 1929 р.
У 1929 р. за пропозицією Наркомпроса УРСР написав підручник для старших класів школи, який з 1930 по 1934 р. витримав кілька видань сімома мовами.
Є автором підручника «Хімічна технологія для профшкіл».
У 1933 р. виданий «Курс органічної хімії», який був прийнятий як основний підручник з органічної хімії в Харківському університеті і ряді інших вузів СРСР.
У 1949 р. виданий підручник «Стереохімія» (курс лекцій для університету).
Опублікував 49 наукових праць, 11 робіт з історії науки, 60 підручників і посібників українською і російською мовами, 19 навчально-методичних робіт, 24 книги і 73 статті по науково-популярній тематиці. Здійснив 4 переклади фундаментальних наукових праць.
Серед найвідоміших учнів — професор Красовицький Борис Маркович.
Похований на Другому міському кладовищі Харкова.
Примітки ред.
- Красовицкий, Борис Маркович (2004). (рос.). Folio. ISBN 978-966-03-2711-5. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 174.
- К 70-летию со дня рождения и 45-летию научно-педагогической и общественной деятельности: Библиография. — Х, 1948;
- Химическому факультету 110 лет / Под ред. проф. В. Д. Орлова. — Х, 2004;
- Славетні імена Національного фармацевтичного університету / Под ред. чл.кор. НАН України, проф. В. П. Черних. — Х, 2005;
- Українська фармацевтична академія. 1921—1996 / За ред. проф. В. П. Черних. — Х, 1996.
- Хотинський Євген Семенович (1877—1959) [ 24 січня 2020 у Wayback Machine.].
| Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |