Ходи́ка-Кобизе́вич Фе́дір Фе́дорович (бл. 1550, Мозир, Велике князівство Литовське — 1625, Київ, Річ Посполита) — член київського магістрату часів Речі Посполитої, війт Києва в 1613–1618 та 1621–1625 роках.
| Федір Ходика-Кобизевич | |
|---|---|
| | |
| Війт Києва | |
| 1613 — 1625 | |
| Попередник | Яцько Балика |
| Наступник | Артем Конашкович |
| Народився | 1550 Мозир, Київське воєводство, Велике князівство Литовське |
| Помер | 1625 Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Підданство | Річ Посполита |
| Рід Ходики | |
| У шлюбі з | Агрофена (Богдана) Кошколдейович; Марія Шишчанка |
| Діти | Іван, Йосиф (Юзеф), Андрій, Марія, Анна |
| Брати | Василь Ходика-Креницький |
Біографія ред.
Походив зі шляхетського татарського роду Ходик-Кобизевичів. Після смерті батька, мозирського боярина Федора Ходики, 1579 року приїхав до Києва.
У 1593 році отримав від брата Василя торговельні справи та місце магістратського райці (вищий чиновник магістрату). Після Берестейської унії 1596 року очолив лави її київських прибічників. Багато років виборював посаду міського війта, але не міг її домогтися, поки не помер його конкурент Яцько Балика. Навіть тоді більшість міщан була проти Ходики-Кобизевича, але його кандидатуру підтримав воєвода Станіслав Жолкевський.
Ходика-Кобизевич приділяв велику увагу київському замку. Він підтримав закон про утримання Київського замку коштом міста і багато займався підвищенням його обороноздатності (зокрема за розпорядженням Станіслава Жолкевського зрив вершину Уздихальниці, щоб з неї не можна було обстрілювати замкове подвір'я). А от від ремонту православної церкви Успіння Богородиці війт, який співчував уніатам, усунувся.
Відчуваючи ворожість більшості міщан та райців, у 1618 році Ходика-Кобизевич відмовився від посади війта, але 1619 року значиться як війт, якого разом з радцями делегували до нового київського воєводи Томаша Замойського. З останнім було укладено угоду, за якою міщани звільнялися від підводної служби. Також Ходика разом з бурмістром Созоном Баликою і радцями домігся передачі королем Сигізмундом III гори Щекавицю, долини Кудрявця і Юркового ставка під юрисдикцію київського магистрату. Втім у 1620 році втратив посаду війта.
1621 року в черговий раз обирається війтом. Це посилило його віру у свої керівні здібності, які він, зрештою, переоцінив: коли на початку 1625 року війт почав опечатувати православні церкви, його схопили розлючені міщани та козаки і втопили у Дніпрі біля Трипілля.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Антоновичъ В. Б. // Кіевская старина. — 1882. — № 2. — С. 233–261. (рос. дореф.)
- Друг О. М., Ковалинський В. В., Мельник О. М. Від війта — до мера. — К. : ДОН-97, 2004. — C. 14. — ISBN 966-7320-00-6.
- Сас П. М. Ходика Федір // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 394. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |