Хмелі́в — село Роменського району Сумської області, Україна. Населення становить близько 1500 осіб. Орган місцевого самоврядування — Хмелівська сільська рада. У часи Гетьманщини — найпівнічніший населений пункт Лубенського полку.
| село Хмелів | |
|---|---|
| |
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Роменський район |
| Рада | Хмелівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA59060150010083858 |
| Основні дані | |
| Населення | 1540 |
| Поштовий індекс | 42034 |
| Телефонний код | +380 5448 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°53′25″ пн. ш. 33°29′09″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 167 м |
| Водойми | р. Хмелівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Сумська обл., Роменський р-н, вул. Роменська, 58, с. Хмелів |
| Карта | |
Хмелів | |
Хмелів | |
| Мапа | |
| Хмелів у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Село Хмелів знаходиться на березі річки Хмелівка, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Касянове (зняте з обліку 2008 року), за 2,5 км — колишнє село Солодухи, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Заклимок. По селу протікає кілька пересихаючих струмків з загатами. Через село проходять автомобільні дороги Т 1907 і Т 196.
Назва Редагувати
Про назву села говориться у у «Великому Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона»: «Хмелов — местечко Полтавской губернии, Роменского уезда, при реке Хмеловке, в 18 верстах от уездного города. Жителей 5377. Три ярмарки, земская школа. Кустарные промыслы (древодельные, ткацкие, металлообрабатывающие и др.) быстро развиваются. В 1885 г. кустарей насчитано 33, в 1888 г. — 260, в 1898 г. — 584.»
Легенда про назву села Редагувати
У сиву давнину протікала повноводна річка. Не лише човни – кораблі пропливали мимо. Там, де річка розгалужувалась і, наче за сонцем, повертала спочатку на схід і далі несла свої води на південь, береги були повиті хмелем. Та так густо, що здавалось королівськими шатами повито все довкола. «Хмелі!», «Хмелі!» - захоплено вигукували подорожні. Річку згодом тільки так і називали – «Хмелівка» – «річка, повита хмелем». І перші поселенці довго не роздумували, як назвати поселення. На березі Хмелівки, то звісно – Хмелів.
Населення Редагувати
Абсолютна більшість населення села — українці. У XIX столітті проживало кілька єврейських та великоруських (кацапських) родин. Люди говорять полтавським діалектом української мови. При чому в родовому відмінку назва села вимовляється як «у Хмело́ві», а не «Хмельо́ві», що відбиває первісну назву поселення ще за польських часів — Охмило́в.
Історія Редагувати
Період Речі Посполитої Редагувати
Як вказують історичні документи село Хмелів утворене, як поселення, на початку 17 століття. Територія Роменщини тоді була прикордонням, на ці землі претендували і Москва, і Варшава. Польсько-Литовське князівство сприяло заселенню прикордоння переселенцями з заходу та Лівобережжя. Московські ж війська, розміщені в Путивлі, з свого боку, розорювали та знищували такі поселення. В середині 1626 року Роменські люди відновили буди біля річки Хмелівки, зруйновані попереднього року путивльськими ратними людьми. Навпроти буд, на правому березі річки, з'явилася слобода, де за даними московських агентів налічувалося 30 дворів. Безумовно, вони мали на увазі слободу Охмилову. (Пізніше — с. Хмелів, де досі збереглася назва одного з кутків — Слобода).
У документах збереглися відомості про один з випадків розорення слобод. 23 червня 1628 р. князь С. Прозоровський та А. Толбузін писали у листі:
В кінці 1628 року донський козак Петро Хотунцов на дорозі з Варви до Путивля зустрів запорозького козака з сім'єю та майном. Запорожець розповів, що полишив роменщину через прихід московських ратників а зараз повертається додому. Він також повідомив, що в Охмиловій, Війтівці та Пустовійтівці знову селяться люди, вирощують хліб, косять сіно, ставлять пасіки. На початку жовтня на слободи з Путивля знову була направлена воєнна експедиція, яка знищила будівлі та запаси хліба, зроблені слобожанами. На ці дії Москви гостро відреагувала польсько-литовська сторона. Яка, крім вимог до Росії повернути награбоване, виділила для відновлення слобод гроші та прислала 150 жовнірів для забезпечення охорони слобід.
Роменські слободи були знищені ще раз під час так званої, Смоленської війни 1632 року путивльськими та рильськими ратниками.
Лише після польсько-московської війни 1632—1634 рр., у якій Московщина зазнала поразки, та тривалих переговорів про лінію кордону було встановлено 1638 р. так звану «Путивльську межу» Охмилова та інші ближні слободи й поселення остаточно ввійшли до Польщі й були офіційно включені до складу Речі Посполитої.
В 40-х роках про Охмилову згадується вже як про слободу з якої переселялися люди далі та східне Посулля, утворюючи нові слободи. Згадується тут і про Федька (Федора?), який можливо і дав початок роду Федьків у подальшому розвитку Хмелева.
Козацька епоха Редагувати
Хмелів також згадується, коли Гетьман України Богдан Хмельницький універсалом від 28 квітня 1655 року дарує село Свято-Миколаївському Крупинському Батуринському жіночому монастирю. Є кілька варіантів цього універсалу. Наведемо один з них:
У 17-18 столітті Хмелів у складі Лубенського полку. З 1672 — у Сміленській сотні, а з 1742 року по 1782 рік — сотенне містечко Хмелівської сотні.
Створена при розподілі території Сміленської сотні у складі Лубенського полку для посилення його особового складу, боєздатності та адміністративного зміцнення і податкоспроможної населення. Хмелівська сотня користувалася печаткою сотника Андрія Шкляревича. На ній були стилізовані зображені пагони хмелю — рослини, що сама по собі є символом життя.
Хмелівська сотня Редагувати
Єдиний відомий сотник Хмелівської сотні = Андрій Шкляревич (1742—1777).
До складу сотні входили населені пункти: Ведмеже, село; Великі Бубни, село; Житнє, село; Заїзд, село; Калинівка, село; Миколаївка, село; Мокіївка, село; Ненадівка, село; Погреби, присілок; Ріпки, село; Родинці, село; Уюнне, село; Хмелів, містечко.
В описі 1765—1769 pp. додано село Гаврилівка та Глобівський хутір.
- Указатель к фонду 57 Румянцевская генеральная опись Малороссии. Хмелівська сотня
- Ведмеже, село — оп. 1, кн. 424, арк. 288зв.—290.
- Гаврилівка, село — оп. 1, кн. 424, арк. 288зв., 295зв.—297.
- Глобівський, хутір — оп. 1, кн. 424, арк. 289—290.
- Заїзд, село — оп. 1, кн. 424, арк. 288.
- Рійки, село — оп. 1, кн. 424, арк. 288.
- Рогинець, село — оп. 1, кн. 424, арк. 288зв.
- Хмелів, містечко — оп. 1, кн. 424, арк. 262зв., 290—291.
Добре збереглися щодо підтвердження цього документи Генерального слідства та Рум'янцевської ревізії Лубенського полку, в тому числі і Хмелова. У ці ж роки було запроваджено гербову печатку Хмелівської сотні (з зображенням руки, що виходить із хмари й тримає булаву, — видозміною герба Лубенського полку)
16 (27) вересня 1781 Московія анексувала Гетьманщину та ліквідувала полково-сотенний устрій Лівобережної України. 9 (20) січня 1782 відкрито Київське, а 19 (30) січня того ж року Чернігівське намісництва. Лубенський полк розділено навпіл: Сміленська, Хмелівська, Костянтинівська, Роменська, Глинська, дві Лохвицькі та Янишпільська сотні увійшли до складу Глинського, Лохвицького та Роменського повітів Чернігівського намісництва.
Період Російської імперії Редагувати
В першій половині XIX століття Хмелів згадується як містечко, через яке проїжджав М.Гоголь, їдучи з Полтави до Петербурга.
В другій половині дев'ятнадцятого століття Хмелів є розвиненим ремісничим містечком. Ось що про нього говорить Великий енциклоредичний словник Брокгауза і Єфрона:
| Хмелов — мст. Полтавской губ., Роменского у., при р. Хмеловке, в 18 в. от уездн. гор. Жителей 5377. Три ярмарки, земская школа. Кустарные промыслы (древодельные, ткацкие, металлообрабатывающие и др.) быстро развиваются. В 1885 г. кустарей насчитано 33, в 1888 г. — 260, в 1898 г. — 584. |
За даними етнографа Л.Падалки, на межі XIX—XX століть мешканці Хмелова мали іронічне прізвисько «сметанники» (імовірно, через те, що місцева сметана славилася на довколишніх ярмарках).
Доба УНР та Радянський Союз Редагувати
1917 село увійшло до складу УНР, але через короткий час формально перейшло до анархістів, після чого до влади прийшли комуністи.
Родом з Хмелова командарм Червоної армії Федько Іван Федорович, кавалер Ордену Леніна.
1941 року село, як і вся Сумська область, було окуповане нацистами. Звільнене в 1943 році, боїв за село не було.
В наступні роки побудовано нову школу, клуб, дві колгоспні ферми та завод з виробництва цегли. На сьогоднішній день збереглися і використовуються школа та клуб.
Двоє уродженців села удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу: Вовна Петро Олексійович (указ від 07.04.1940, посмертно) та Северин Іван Кирилович (указ від 23.10.1943). Обом героям встановлено пам'ятники.
Сучасний стан Редагувати
У селі — загальноосвітня середня школа, клуб, православна церква, магазини, ФАП та відділення Роменської психіатрічної клініки. Побудовано водогін та проведено газифікацію.
У центрі села — меморіальний хрест у пам'ять жертв Голодомору 1932—1933.
Обеліски солдатам, загиблим у Другій світовій війні, ретельно доглядаються сільською радою.
Відомі люди Редагувати
У Хмелові народились Редагувати
- Бугрим Валентин Володимирович - журналіст, член Національної Спілки журналістів України
- Вовна Петро Олексійович — Герой Радянського Союзу
- Зеркаль Сава Петрович (18 квітня 1896 року, Хмелів (Роменський район)-1979 рік, США) - письменник, голова партії "За волю України.
- Калиновський Василь Іванович (1906 рік, село Хмелів нинішнього Роменського району Сумської області — 15 листопада 1985 року) — військовик, командир бригади прориву Ставки Верховного Головнокомандування.
- Квітка Климент Васильович — український музикознавець-фольклорист. Чоловік Лесі Українки.
- Клименко Віктор Іванович (лікар) (23 квітня 1939 року - 17 серпня 2003 року) - лікар-гематолог, доктор медичних наук (1987 рік), професор (1988 рік).
- Кубах Андрій Іванович - поет, журналіст, член Національної Спілки журналістів України
- Олефір Микола Олексійович - віце-президент державної компанії "Укрнафтохім", кандидат технічних наук, заслужений працівник промисловості України
- Рокитянський Микола Іванович (народився у 1911 році) - професор, викладач Каліфорнійського коледжу.
- Северин Іван Кирилович — Герой Радянського Союзу.
- Сулименко Руслан Леонідович (20 липня 1981 року ) — учасник російсько-української війни.
- Федько Володимир Іванович (17 квітня 1941 року — Заслужений економіст України, Державний радник податкової служби другого рангу.
- Харченко Петро Андрійович - філософ, поет, член Національної Спілки письменників України
- Шкляревич Петро Данилович (1841 — після 1917) — російський офіцер та громадський діяч, член II Державної думи від Полтавської губернії, член Державної Ради Російської імперії з виборів. Дійсний статський радник (генерал-майор)
У Хмелові проживали Редагувати
- Бистро Іван Федорович - учасник ІІ світової війни, повний кавалер ордена Слави. Протягом 1936 - 1943 рр. проживав у селі Хмелів, працював фельдшером дільничної лікарні
- Білецький-Носенко Павло Павлович (16 (27)серпня 1774 року - 11 червня 1856 року)- письменник, лексикограф. У 1798 - 1804 рр. проживав у м. Хмелів у маєтку своєї дружини Ганни Петрівни (дівоче прізвище Шкляревич)
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Вовна Пётр Алексеевич. www.warheroes.ru. Процитовано 13 січня 2016.
- Портал о Фронтовиках. www.pobeda1945.su. Процитовано 13 січня 2016.
Посилання Редагувати
- Облікова картка села[недоступне посилання з травня 2019]
- Погода в селі
Джерела Редагувати
- Северин В.П., Северин М.В. Літопис Роменщини в подіях та особистостях (XVI - ХХІ ст)- Суми ПВП Еллада, 2020.
- Стрельченко Г.С. Роменщина. Час, події, люди. Суми: ПКП Еллада S, 2009
- Стрельченко Г.С. та інші
Роменщина. Історія населених пунктів.- Миргород. 2005