Хастело́й (англ. Hastelloy) — загальна назва групи корозійностійких нікелевих сплавів, які у залежності від призначення містять 15…30% Mo, 13…16% Cr, 4…22% Fe, до 0,1…0,15% C, решта — Ni; іноді з добавками W, Si, Co, Cu, V та ін. елементів; мають високу стійкість у кислотах; застосовуються, в основному, для виготовлення хімічної апаратури, а також як жароміцні сплави.
Властивості ред.
Легування сплавів Nb і V зменшує схильність цих сплавів до міжкристалітної корозії.Cr і W підвищують жаростійкість. Оптимальне поєднання корозійної стійкості і механічних характеристик досягається після гартування сплавів з 1150…1175 °С у воді або на повітрі.
Хастелої задовільно піддаються обробці тиском, різанням і добре зварюються. Випускаються у вигляді листів, прутків, дроту, виливок.
Марки сплавів ред.
Марки сплавів за ГОСТ: Н70МФ, ХН65МВ, ХН60Ю та ін.
Основні марки сплавів «Hastelloy»: Hastelloy A, Hastelloy B, Hastelloy B2, Hastelloy B3, Hastelloy C, Hastelloy C4, Hastelloy C276, Hastelloy G, Hastelloy G2, Hastelloy N, Hastelloy S, Hastelloy W, Hastelloy X.
Використання ред.
Основною функцією хастелоїв є ефективна робота при високих температурах і тисках в умовах контакту з їдкими речовинами (HCl, H2SO4), де звичайні або дешевші сплави належним чином не працюють, наприклад, в корпусах хімічних реакторів та трубах і клапанах, що застосовуються в хімічній промисловості. Часто застосовується такий спосіб захисту поверхні за допомогою хастелою як газотермічне напилення.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Міжнародна інженерна енциклопедія. Термінологічний словник. Метали. II том. [ 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] / За ред. Б. О. Прусакова, М. С. Блантера, В. Я. Кершенбаума, В. О. Богуслаєва, С. Б. Бєлікова, А. Д. Коваля. МоторСіч, 2005. С.370
- ГОСТ 5632-72 Стали высоколегированные и сплавы коррозионно-стойкие, жаростойкие и жаропрочные. Марки.
- . Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 12 березня 2012.
Джерела ред.
- Ульянин Е. А., Свистунова Т. В., Левин Ф. Л. Коррозионностойкие сплавы на основе железа и никеля. — М.: Металлургия, 1986. — 263 с.