Хамаса (араб. حماسة — «доблесть») — антологія найкращих уривків про вояцькі подвиги з приблизно 570 давньоарабських поетів VI—VIII століть, скомпільована в IX столітті. «Хамаса» містить 10 книг з 884 поемами (в основному — фрагменти). Як зауважив сходознавець Віктор Розен, «Хамаса» може вважатися взірцем творчості північно-арабського племені таїтів, до якого зводив свій родовід укладач цієї антології — Абу Таммам (807—846).
Його учень поет Абу Убада аль-Валід ібн Убейт ат-Таї аль Бугтурі (819 або 820—897), наслідуючи вчителя, створив Малу Хамасу, переважно дидактичного змісту, ввівши до неї 1400 віршів від 600 поетів.
Зміст ред.
Перший розділ «Хамаси» присвячений пісням військової доблесті (звідси і назва книги), другий — голосіння за вбитими і елегії, третій — вислови і правила суспільної моралі, четвертий — витончені любовні пісні, п'ятий — сатири, шостий — гостинність і вихваляння, сьомий — опис картин і явищ природи, восьмий — шлях і відпочинок, дев'ятий — жарти та дотепи, десятий — глузування над жінками. За естетичністю і художністю «Хамаса» вище муаллак.
Посилання ред.
- Хамаса // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 553.