Хайт Аркадій Йосипович | |
---|---|
Ім'я при народженні | Аркадий Иосифович Хайт |
Народився | 25 грудня 1938 Москва, РРФСР, СРСР |
Помер | 22 лютого 2000 (61 рік) Мюнхен, Німеччина ·лейкоз |
Країна | СРСР Росія |
Національність | єврей |
Діяльність | прозаїк, сценарист, драматург |
Alma mater | Московський державний будівельний університетd |
Мова творів | російська |
Напрямок | сатира |
Жанр | п'єса, монолог, фейлетон |
Конфесія | юдаїзм |
Нагороди | |
| |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Аркадій Йосипович Хайт (нар. 25 грудня 1938, Москва — пом. 22 лютого 2000, Мюнхен) — радянський і російський письменник-сатирик, драматург і сценарист. Лауреат Державної премії СРСР (1985). Автор сценаріїв мультиплікаційних фільмів «Ну, постривай!» та «Пригоди кота Леопольда».
Біографія Редагувати
Народився 25 грудня 1938 року в Москві в єврейській родині уродженців Одеси — інженера Йосипа Нафтуловича Хайта (1908—1996) та Раїси Ельївни Хайт (1909—1991). Закінчив Московський інженерно-будівельний інститут (1961, інженер-будівельник). Ще навчаючись в інституті, писав різні мініатюри для студентських капусників. З 1961 року займався літературною діяльністю.
Автор гумористичної програми «Радіоняня», численних естрадних мініатюр Аркадія Райкіна, Геннадія Хазанова, Володимира Винокура, Андрія Миронова, Євгена Петросяна та інших акторів. Виступав на естраді з сатиричними монологами.
За спогадами Олександра Левенбука, тексти і монологи Хайта читали не тільки актори (в тому числі Інна Чурикова і Валентин Гафт), але навіть Ірина Родніна і В'ячеслав Зайцев. Монолог Хайта «Лід і полум'я» (про те, як пляжну сцену знімали взимку) в різний час читали Савелій Крамаров і Андрій Миронов. А Григорій Горін читав на своїх творчих вечорах лист, який надіслав йому Хайт.
За словами письменника-сатирика Сергія Кондратьєва, в 1974 році Аркадій Хайт винайшов для Євгена Петросяна новий фельєтонний прийом — «Не розумію» і написав перший фейлетон з цієї серії, який артист читав у програмі «Добре слово і кішці приємно», повний текст якого був опублікований в книзі Хайта «Не треба овацій». Пізніше нові твори цієї серії писали й інші автори, зокрема, Михайло Задорнов.
27 січня 1996 року емігрував до Німеччини. Влітку 1998 року у письменника була діагностована лейкемія, лікування результату не дало. Помер на 62-му році життя 22 лютого 2000 року в Мюнхені.
Похований на Новому Єврейському кладовищі у Мюнхені, частину землі з могили перевезли до сімейного поховання на Востряковському кладовищі Москви.
Родина Редагувати
- Дружина — Людмила Климова.
- Син — Олексій Аркадійович Климов, сценарист і продюсер анімаційного проекту «Перший загін».
Визнання і нагороди Редагувати
- Лауреат Державної премії СРСР за твори літератури та мистецтва для дітей (31 жовтня 1985 року).
- Премія «Ніка», за сценарій фільму «Паспорт» (спільно з Резо Габріадзе і Георгієм Данелією) (1991).
- Премія «Золоте теля» «Клубу 12 стільців» «Літературної газети» (двічі — 1970 і 1976 роки).
Творчість Редагувати
Естрадні програми Редагувати
- 1968 — День відкритих дверей
- 1973 — Троє вийшли на сцену, виконавці Л. Шимель, А. Писаренко і Є. Петросян
Вистави Редагувати
- 1978 — Дрібниці життя, виконавець Г. Хазанов, автор сценарію
- 1980 — Добре слово і кішці приємне, виконавець Є. Петросян, автор сценарію (крім того, написав монологи «Люди добрі», «Дирижёр», «Директор огорода», «Непонимающий», «Школа, школа» и «Друг природы»)
- 1981 — Очевидне і неймовірне, виконавець Г. Хазанов, автор сценарію
- 1982 — Чи немає зайвого квитка ?, виконавці В. Винокур, І. Олейников та Р. Казаков, автор сценарію
Номери в естрадних програмах Редагувати
- 1975 — Монологи, виконавець Є. Петросян ( монолог «Автоматика» )
- 1986 — Як ся маєте ?, виконавець Є. Петросян ( монологи «Як ся маєте?», «Цегла на голову», «Аля-улю», сценки «Співчуття», «Мода», «Я зараз повернуся, хворий!», музичний фейлетон «Черга» (написані спільно з Олександром Левенбуком )
- 1990 — Інвентаризація, виконавець Є. Петросян ( монологи «Рекомендація», «Перебудова на сімейному фронті» )
- 1991 — Дурні ми всі, виконавець Є. Петросян ( монолог «Японський городовий» (написаний спільно з Георгієм Теріковим), «Спільний бізнес» (написаний спільно з Олегом Назаровим), «Аномальні явища» (написаний спільно з Сергієм Кондратьєвим), скетчі «Як назвати» і «Конкурс краси» (вик. Є. Петросян та Є. Чувильчикова))
П'єси Редагувати
- 1988 — Поїзд за щастям
- 1989 — Єврейські пісні періоду перебудови
- 1991 — Зачарований театр
- 1993 — Національність? Так!
- 1997 — Моя кошерна леді
П'єси для дітей Редагувати
- 1975 — Чудеса с доставкой на дом
- 1979 — Золотой ключик
- 1985 — Ну, Волк, погоди!
Твори Редагувати
- 1971 — Шосте почуття
- Оповідання «Шосте почуття»
- Герой виявив, що він володіє новим, «шостим відчуттям» людини, абцилохордія; не сказано яку, але описане «з почуттям». Герой спочатку відчував себе досить зарозуміло, що тільки він один володіє цим почуттям, але поступово починає тужити, що йому ні з ким поділитися враженнями: всі навколо не визнають, що абцилохордія є. Нарешті він якось ненароком кидає випадковому співрозмовнику: «Ах, яка сьогодні абцилохордія!» і несподівано чує: «Да, абцилохордія хоч куди!». Обидва надзвичайно раді, що зрозуміли одне одного, але раптом другий зауважує: «до Речі, а ліпотапія теж непогана.» Герой: «Яка така ліпотапія?». Співрозмовник, зверхньо: «Як, Ви не відчуваєте ліпотапії!?» — герой, ображено: «Та немає ніякої ліпотапії, не вигадуйте!» ….
- Оповідання «Шосте почуття»
- 1971 — Під одним дахом
- 1979 — Дрібниці життя
- 1982 — Не треба овацій (до книги увійшли, зокрема, монологи, написані Аркадієм Хайтом для Аркадія Райкіна (монологи «Три думки по одному питанню» з програми «Дерево життя»,), Геннадія Хазанова («Пил в очі», «Біг у мішку», «Друг „Радіоняні“», «Повний спокій», «Папуга», «Дурень», «Свої люди — поквитаємось»,) і Євгена Петросяна («Ех, наука», «Ідіот», «Шкільні роки», «Диригент», «Не розумію»))
- 1991 — Тридцять років потому (до книги увійшли сценки і монологи Хайта за 30 років творчої діяльності — як, наприклад, оповідання «Слон» (було інсценовано в передачі «Кабачок „13 стільців“») і «Аксіома» (згодом став сюжетом журналу «Єралаш»), монологи «Пил в очі», «Таргани», «Папуга» і «Повний спокій», написані для Геннадія Хазанова, монологи «Люди добрі», «Шкільні роки», «Друг природи» та «Не в назві справа», написані для Євгена Петросяна)
- 2001 — Аркадій Хайт. 224 вибрані сторінки. «Золота серія гумору», ISBN 5-264-00682-2, вид-во «Вагриус», 2001
- 2004 — Антологія сатири та гумору Росії XX століття. Те 35. Аркадій Хайт. ISBN 5-699-08446-0 (в книгу увійшли, зокрема, монологи, написані Аркадієм Хайтом для Геннадія Хазанова («Повний спокій», «Таргани», «Папуга», «Дурень») та Євгена Петросяна («Опудало», «Друг природи», «Цегла на голову», «Шкільні роки» «Не розумію», «Не в назві справа», «Рекомендація», «Перебудова на сімейному фронті»), а також п'єси і кіносценарії)
Тексти пісень Редагувати
- «Большой хоровод» (у співавторстві зі школяркою Оленою Жигалкіною; муз.: Борис Савельєв), виконавиця Катерина Семенова та ін
- «Вечер» (муз Вячеслав Добринін) вик. ВІА «Лейся, песня»
- «Золотой ключик» (муз. В. Добринін) вик. ВІА «Веселі хлопці»
- «Мелочи жизни» (муз. В. Добринін) вик. ВІА «Веселі хлопці» (соліст — Анатолій Альошин), В'ячеслав Добринін
- «Мои евреи, живите вечно!» (муз. Е. Бурд) вик. Вахтанг Кікабідзе
- «Песенка Волка» (муз. Ігор Гранів) вик. ВІА «Блакитні гітари»
З мультфільмів Редагувати
- «Всё отлично» (мультфільм «Поліклініка кота Леопольда»)
- «Всё на свете можешь ты» (мультфільм «Автомобіль кота Леопольда»)
- «Доброта» (мультфільм «Леопольд і золота рибка»)
- «Зову мышей на бой» (з мультфільму «Помста кота Леопольда»)
- «Кручу, кручу, кручу педали» (мультфільм «Прогулянка кота Леопольда»)
- «На крутому бережку» (мультфільм «Леопольд і золота рибка»)
- «Неприятность эту мы переживём» (мультфільм «Літо кота Леопольда»)
- «Песня мышей» (з мультфільму «Помста кота Леопольда»)
- «Знову стало небо блакитним» (з мультфільму «Помста кота Леопольда»)
Фільмографія Редагувати
- 1973 — «Нові пригоди Доні і Міккі», автор сценарія (спільно з О. Курляндським)
- 1986 — «Мій ніжно коханий детектив», автор сценария (спільно з Г. Горіним)
- 1990 — «Паспорт», автор сценария (спільно з Р. Габріадзе та Г. Данелією)
Фільми-концерти Редагувати
- 1985 — "З різних точок зору "(фільм про творчість Євгена Петросяна), автор сценарію і монологів «Люди добрі», «Школьные годы», «Не понимаю», «Дирижёр», «Пугало», «Автоматика» и сценки «Идиот»
- 1991 — «Операція „Петросян“» (фільм про творчість Євгена Петросяна), автор монологів «Шкільні роки», «Не розумію», «Опудало», «Ех, наука», «Автоматика» та сценок «Ідіот» (вик. Євген Петросян, Євген Грушин) і «Співчуття» (вик. Євген Петросян і Елла Чувильчикова)
Робота на радіо Редагувати
- «Радіоняня» — один з авторів сценарію і інтермедій «Веселі уроки»
Телебачення Редагувати
- «Терем-теремок. Казка для дорослих» (1971) — автор сценарію та мініатюр
- «Кабачок „13 стільців“» — автор мініатюр
- «АБВГДейка» — автор сценарію та мініатюр
Мультфільми Редагувати
- «Ну, постривай!» (1-16, 21 випуски, 1969—1986, 2012) — співавтор сценарію (з Феліксом Камовим (1-й — 7-й випуски) та Олександром Курляндським)
- «Пригоди кота Леопольда» (1975—1986) — автор сценарію
- «Небилиці», «перший» (мультжурнал «Весела карусель» № 2, 1970) — автор сценарію
- «Вище голову» (1972) — співавтор сценарію (з Феліксом Камовим та Олександром Курляндським)
- «Навколо світу мимоволі» (1972) — співавтор сценарію (з Феліксом Камовим та Олександром Курляндським)
- «Тільки для дорослих. Випуск 2», «Тільки для дорослих. Випуск 3» (серія мультфільмів «Тільки для дорослих», 1973—1974) — автор сценарію
- «Стадіон шкереберть» (1976) — автор сценарію
- «Репетиція» (1976) — автор сценарію
- «Чарівна камера» (1976) — автор сценарію
- «Бравий інспектор Мамочкін» (1977) — співавтор сценарію (з Гаррі Бардіним)
- «Академічне веслування», «Баскетбол», «Бокс», «Велоспорт», «Водне поло» (мультфільми з циклу «Олімпіада-80», 1980) — автор сценарію
- «Раз ковбой, два ковбой» (1981) — автор сценарію
- «Чортеня з пухнастим хвостом» (1985) — автор сценарію
- «Жив-був ослик» (1985) — автор сценарію
- «У зоопарку — ремонт!» (1987) — автор сценарію
- «Телемани» (1988) — автор сценарію
Сюжети для журналу «Фитиль» Редагувати
- «Штурмівщина» (№ 59, 1969) — співавтор сценарію (з Олександром Курляндським)
- «Експонат» (№ 121, 1972) — співавтор сценарію (з О. Курляндським)
- «Важливе обличчя» (№ 140, 1974) — автор сценарію
- «Дивовижні черевички» (№ 183, 1977) — співавтор сценарію (з О. Курляндським)
- «Чужий серед своїх» (№ 200, 1979) — автор сценарію
- «Хитра Механіка» (№ 265, 1984) — автор сценарію
Сюжети для журналу «Єралаш» Редагувати
- «Експеримент Брикіна» (№ 7) — співавтор сценарію (з В. Селівановим)
- «Аксіома» (№ 8) — співавтор сценарію (з О. Курляндським)
- «Поєдинок» (№ 17) — автор сценарію
Дискографія Редагувати
- «Проишествие в стране Мульти-Пульти» (запис 1981 року; платівка була випущена фірмою грамзапису «Мелодія» в 1982 році) — музична казка за участю персонажів популярних радянських мультфільмів.
- «Ребята, давайте жить дружно!» (запис 1983 року; платівка була випущена фірмою грамзапису «Мелодія» в 1984 році) — пісні з мультфільмів про кота Леопольду і мишах (текст і пісні виконав Олександр Калягін).
Факти Редагувати
- Монолог «І сміх, і сльози, і любов» на популярну тоді тему шлюбних оголошень, написаний Аркадієм Хайтом для Андрія Миронова (і спільно з ним) актор не встиг записати (монолог призначався для виступу Миронова на телевізійному концерті до 8 березня). Текст монологу, а також спогади Аркадія Хайта про Андрія Миронова (стаття під назвою «Лицар веселого образу») були опубліковані в журналі «Юність».
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ 14.05.2009 Жил-был веселый человек. Аркадий Хайт. Документальное кино — Видео@Mail.Ru. Процитовано 18 квітня 2013.
- Мой Мир@Mail.Ru
- . Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 118—120.
- В фильме «Операция „Петросян“» https://www.youtube.com/watch?v=3sQ3Hwv-LFo&list=TLGGEGDKvvm8pPwwMTEyMjAxOA показаны отрывки из монологов «Не понимаю» разных лет. Авторы — Аркадий Хайт, Сергей Кондратьев и Михаил Задорнов.
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ . Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Антология Сатиры и Юмора России XX века. Том 35, c. 19—23, ISBN 5-699-08446-0
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 156—158.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 94—97.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 88—91.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 91—94.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 106—108.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 159—160.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 113—116.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 100—101.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 144—147.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 111—112.
- Аркадий Хайт. Не надо оваций. Москва, «Искусство», 1982. Стр. 140—141.
- . Архів оригіналу за 2 вересня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Указ. изд, стр. 36—38.
- Указ. изд, стр. 50—52.
- Указ. изд, стр. 53—54.
- Указ. изд, стр. 41—42.
- Указ. изд, стр. 102—104.
- Указ. изд, стр. 33—35.
- Указ. изд, стр. 60-62.
- Указ. изд, стр. 119—120.
- Указ. изд, стр. 80—82.
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
- «С различных точек зрения» о творчестве Е.Петросяна (1985) — YouTube
- Операция «Петросян» (1991) — YouTube
- . Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- . Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Аркадий Хайт Рыцарь весёлого образа. «Юность» № 3, 1988. Стр. 94-95.
- Аркадий Хайт И смех, и слёзы, и любовь… «Юность» № 3, 1988. Стр. 95-96.
Посилання Редагувати
- Аркадій Хайт — http://a-hait.com/ [ 4 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Аркадій Хайт [ 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті animator.ru
- Аркадій Хайт — Енциклопедія вітчизняного кіно[недоступне посилання]