Дмитро́ Микола́йович Фу́рдик (11 січня 1979 — 17 січня 2015) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».
Дмитро Миколайович Фурдик | ||
---|---|---|
Сержант | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 11 січня 1979 Павлівське | |
Смерть | 17 січня 2015 (36 років) Донецьк | |
Alma Mater | Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014-2015 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Сухопутні війська | |
Рід військ | Механізовані війська | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Життєвий шлях ред.
1981 року родина переїздить до Вільнянська, де Дмитро закінчив ЗОШ № 2. 2002 року закінчив з відзнакою Дніпропетровський інститут фізичної культури та спорту. Виступав в клубі «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Останні 20 років мешкав в Дніпропетровську. Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із міських закладів, організовував масові заходи.
В часі війни — доброволець, навідник, командир відділення, 6-та рота, 93-тя окрема механізована бригада.
17 січня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт — під час штурму «Монастиря» біля донецького аеропорт у Дмитра поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом. Тоді ж загинув Тамаз Сухіашвілі — він зі своєю 6-ю ротою вийшов на підмогу оточеним бійцям в Донецькому аеропорту. Прорватися не вдалося, техніка відступила, але бійці Тамаза продовжували бій протягом п'яти годин, завдяки чому з нового терміналу аеропорту, де трималися українські бійці, були вивезені поранені. Грузинський лейтенант підірвався на міні, перекривши її своїм тілом, чим врятував життя товаришів. В тому бою крім Тамаза загинули ще два українських вояки — старший сержант Віталій Нагорняк та сержант В'ячеслав Лисенко. Понад 20 бійців отримали поранення, серед яких ще троє грузинів.
Без Дмитра лишилися мама, брат, дружина.
Похований в Вільнянську.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови Запорізької обласної ради від 27.11.2017 № 514-н).
- на фасаді Вільнянської ЗОШ I—III ступенів № 2 відкрили пам'ятну дошку на честь Дмитра Фурдика.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня.
Примітки ред.
- Фурдик Дмитро Миколайович — Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека (ru-RU). Процитовано 5 лютого 2022.
- Указ Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- . zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 5 лютого 2022.
- 17 січня у закладі пройшов урочистий захід з нагоди Дня пам’яті Фурдика Дмитра Миколайовича. vilnyanska-rayrada.gov.ua (UA). Процитовано 5 лютого 2022.
- . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube
Джерела ред.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |