В'ячесла́в Олексі́йович Лисенко — молодший сержант Збройних сил України. Учасник боїв за Іловайськ та боїв за Донецький аеропорт. Псевдо «Колюня». Один із «кіборгів».
| Лисенко В'ячеслав Олексійович | |
|---|---|
| Молодший сержант | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 26 жовтня 1976 Сміла |
| Смерть | 17 січня 2015 (38 років) Донецьк |
| Поховання | Гребінківський район |
| Псевдо | Колюня |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1995—1996, 2014—2015 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Сухопутні війська |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| заступник командира взводу | |
| Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис ред.
Закінчив Кременчуцьке ПТУ № 16, автослюсар-водій. В 1995—1996 роках проходив строкову службу в ЗСУ, Івано-Франківськ.
Проживав у селі Саївка (Гребінківський район), по тому працював охоронником у Києві.
У червні 2014-го мобілізований, 93-тя окрема механізована бригада.
Брав участь у боях за Іловайськ у серпні 2014 року. На той час — заступник командира взводу. Вивів свій взвод з оточення.
У Донецькому аеропорту був коригувальником вогню на диспетчерській вежі, ніс службу в терміналах, прикривав «дорогу життя».
17 січня 2015-го разом з кількома вояками дістав наказ — зайняти позицію у приміщенні пожежної частини. При обстрілі проросійських сил Лисенко та побратим корегували вогонь з приміщення, наблизився ворожий танк. Вояки дали запит на вогневе підкріплення, його не було. Танк майже впритул розстріляв приміщення. Від поранень обоє загинули. У паузі між обстрілами вдалося винести їхні тіла з поля бою. У бою загинув солдат Дмитро Фурдик — поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом.
Похований у селі Березівка, Гребінківський район.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня.
Примітки ред.
- ↑ Андрій Міхейченко, Ігор Гофман тричі повертався в пекло на летовище [ 5 квітня 2018 у Wayback Machine.] (дзеркало [ 23 січня 2019 у Wayback Machine.]) // Народна армія — № 49, ст. 14, — 16 грудня 2016
- Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube
Джерела ред.
- Лисенко В'ячеслав Олексійович [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Лисенко В'ячеслав [ 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Гофман, Пост(рос.) // Facebook, 19 січня 2019
- Ігор Гофман, Друга війна «Бабая» із «рашистами» [ 5 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Народна армія — № 50, ст. 5, — 22 грудня 2016