Фульк II (або Фулько) Анжуйський, на прізвисько Добрий (брет. Foulk II Anjev; нар. 906 — пом. 960, Тур) — граф Нанта, граф Анжуйський з 942 по 960 роки. Походив з роду Інгельгерінгів і був сином Фулька I Рудого та Росцілли де Лош.
| Фульк II Добрий брет. Foulk II Anjev | ||
| [[Файл:|90px|]] | ||
| ||
|---|---|---|
| 942 — 960 | ||
| Попередник: | Фульк I Рудий | |
| Наступник: | Жоффруа I Грізгонель | |
| ||
| 958 — 960 | ||
| Попередник: | Дрого Бретонський | |
| Наступник: | Гоель I Бретонський | |
| ||
| 958 — 960 | ||
| Наступник: | Гоель I Бретонський | |
| Народження: | 906 Тур | |
| Смерть: | 960 Тур | |
| Рід: | Інґельґерінги | |
| Батько: | Фульк I Рудий | |
| Мати: | Росцілла де Лош | |
| Шлюб: | Ґерберґа Аделаїда (вдова Алена II Крива Борода) | |
| Діти: | Жоффруа I Ґрізґонель Аделаїда Анжуйська Ґі Адель де Векс Бушар Поважний Юмбер (Гумберт) Ловчий Дроґон |
Життєпис ред.
Фульк II народився у 905 році. Вперше згадується у грамоті свого батька 929 року разом зі своєю матір'ю і братом Гі. Його підпис стоїть під грамотою батька у серпні 941 року, ймовірно, незабаром після цієї дати він змінив батька. На початку в союзі з Робертіно виступав проти графів Блуа, але смерть Алена II Крива Борода, герцога Бретані, у 952 році змусила переглянути союзи. Фульк перейшов на бік Тібальдінів, сім'ї дружини Алена II Крива Борода, і взяв під свій контроль графство Нант від імені Дроґона, сина Алена II. Останній помер у 958 році за неясних обставин, і мешнканці Нанта, звинувативши Фулька у його вбивстві, підняли повстання і обрали собі в графи незаконнонародженого сина Алена на ім'я Гоель I.
Фульк поступився Сомюром графу Блуа Тібо I. Згадується, що його наступникам вдалося повернути собі Сомюр тільки приблизно століття по тому. У графа Пуатьє Гійома III Фульк забрав Мерон.
В останній раз Фульк II згадується у вересні 958 року під час зборів, на яких зібралися графи Блуа, Анжу і очільники бретонців. У вересні 960 року його син уже згадується як граф Анжуйський. Таким чином, Фульк II помер у проміжку між двома цими датами.
Фульк Добрий згадується в «Хроніці подвигів графів Анжуйських», написаний між 1100 і 1140 роками анженським монахом, на прохання Фулька Ле Решена. Наступником Фулька II став його 20-річний син Жоффруа I Ґрізґонель.
Сім'я і діти ред.
Його першою дружиною була Герберга, яка померла до 952 року. Про її походження не збереглося жодних свідчень. У Фулька та Герберги були діти:
- Жоффруа I Грізгонель (пом.987) — граф Анжуйський, одружився з Аделаїдою Вермандуа, дочкою Роберта I;
- Ґі (пом.994) — єпископ де Пюї-ан-Веле;
- Аделаїда Анжуйська (Бланш) (945/950 — 1010/1026), була чотири рази заміжня:
- 1-й шлюб: (з 967) Етьєн де Бриуд — віконт Жеводан;
- 2-й шлюб: (з бл. 975) Раймунд (V) (пом. 978) — граф Тулузький;
- 3-й шлюб: (з 982) Людовик V (пом. 987) — король Франції, незабаром шлюб був розірваний;
- 4-й шлюб: (з 987) Гійом I (пом.993) — маркіз Провансу;
- ймовірно, Адель — дружина Готьє I, графа Вексу, Валуа та Ам'єну.
Деякі джерела також приписують Фульку II наступних дітей:
- Дрогон (або Дре) — єпископ Пюї, після свого брата, однак, в списку єпископів Пюї у X столітті не згадується єпископа з таким ім'ям. Його присутність в родоводів, ймовірно, сталася через плутанину з Дроґоном Бретонським, зятем Фулька II.
- Юмбер (Гумберт) Ловчий — однак, про його існування не згадується у жодному документі;
- Бушар Поважний (пом.1005/1007) — граф Вандому, але його зв'язок не встановлений.
Овдовівши, Фульк в 952 році знову одружився з вдовою Алена II Крива Борода, Аделаїдою — дочкою Тібо Старого, графа Блуа, сестрі Тібо I де Блуа, що дозволило Фульк II сформувати альянс з Тібальдінами.
Джерела ред.
- Christian Thevenot, Olivier Orban, La legende doree des Comtes d'Anjou, Paris, 1991, ISBN 2855656249
- Denis Piel, Le pouvoir de Foulque II le Bon, comte d'Anjou de 941 a 960 : etude sur la puissance angevine au milieu du, Angers, 2010 (memoire dactylographie)
- Sassier, Hugues Capet, coll. « Biographies historiques », 14 janvier, 364 p. ISBN 9782213670027
Примітки ред.
- ↑ Detlev Schwennicke, Europaische Stammtafeln: Stammtafeln zur Geschichte der Europaischen Staaten, Neue Folge, Band III Teilband 1, Tafel 116(нім.)
- K.S.B. Keats-Rohan, Family Trees and the Root of Politics; A Prosopography of Britain and France from the Tenth to the Twelfth Century (The Boydell Press, Woodbridge, UK, 1997), p. 255(англ.)
- Bernard S. Bachrach, Fulk Nerra the Neo-Roman Consul, 987—1040 (University of California Press, 1993), p. 261
- Those of My Blood: Creating Noble Families in Medieval Francia By Constance Brittain Bouchard, p.23
- ↑ Bernard S. Bachrach, Fulk Nerra the Neo-Roman Consul, 987—1040 (University of California Press, 1993), p. 7(англ.)